Главная страница 1страница 2страница 3

Творча лабораторія методиста-предметника



Через систему роботи
методиста − до творчого вчителя


З досвіду роботи

Ковальчук Зіновії Львівни,
методиста суспільних дисциплін
Бучацького районного методичного
кабінету Тернопільської області


Опис досвіду роботи
методиста суспільних дисциплін
Ковальчук Зіновії Львівни

В сучасних умовах модернізації національної освіти значну роль відіграє система методичної роботи, головною метою якої є не лише надання методичної допомоги педагогічним кадрам у розвитку їх професійної майстерності, але і активізація творчого потенціалу кожного педагога.

Реалізація даної мети залежить від співпраці організаторів методичної роботи на всіх рівнях − керівників методичної служби, методистів, керівників навчальних закладів та організації ними ефективних форм методичної роботи. тому вимоги до роботи методиста досить високі, а проблеми оновлення його функцій набувають особливої гостроти та актуальності.

Визначаючи зміст і форми методичної роботи з учителями історії методист суспільних дисциплін Ковальчук З.Л. враховує вимоги шкільної історичної освіти відповідно до Державного стандарту освітньої галузі „Суспільствознавство”. Вся робота щодо підвищення професійної майстерності вчителів будується на основі попереднього аналізу різноманітних даних, проведення діагностичних досліджень, анкетувань. Проведення комплексної діагностики в районі показало, що вчителі очікують від методичної служби конкретної допомоги, а також пропонують урізноманітнити, оновити форми методичної роботи, надавати більше інформації про сучасні технології навчання тощо. Відповідно до результатів діагностування, вносяться зміни як у зміст роботи з підвищення професійної майстерності вчителів-практиків, так і у форми організації цієї роботи. а на основі узагальненої інформації складається структура методичної роботи методиста суспільних дисциплін.

Аналітико-діагностичний матеріали виступають основою планування роботи методиста і дають можливість програмувати педагогічну діяльність учителів історії загальноосвітніх шкіл району.

В роботі методиста поєднуються колективні, індивідуальні форми роботи, застосовуються нетрадиційні методи їх проведення, зорієнтовані на особистість кожного вчителя, на ріст його педагогічної майстерності та задоволення запитів учителів-практиків.

Методист Ковальчук З.Л. прагне охопити кожного вчителя такими формами роботи, які дозволять спрямувати його на опрацювання проблем і які відповідали б рівню його професійної підготовки.

До числа пріоритетних проблем, над якими працюють протягом останніх років учителі історії району, слід віднести:



  • „Особистісно орієнтоване навчання як одна з умов самореалізації творчого учня”,

  • „Впровадження інноваційних технологій у навчальний процес”,

  • „Формування національної свідомості, правової культури учнівської молоді” тощо.

Робота над науково-методичними проблемами вимагає всебічної обізнаності вчителів з питань науки та педагогічної практики. З цією метою в практичній діяльності методиста практикується інформаційна підтримка вчителів, що позитивно впливає на ріст їх професійної компетентності. багата інформаційна база районного методичного кабінету дозволяє успішно реалізувати інформаційну функцію методичної роботи з педагогічними кадрами.

Ефективність системи роботи методиста забезпечується також тісною співпрацею з керівниками навчальних закладів. Зіновія Львівна організовує творчий пошук педагогів, спрямовує їх у наукове, конструктивне русло та разом із адміністрацією закладу створює умови для забезпечення пошукової діяльності кожного вчителя.

Головним елементом системи роботи методиста, що максимально враховує специфіку кваліфікації педагога як вчителя-предметника, є робота районного методичного об’єднання вчителів суспільних дисциплін. Із п’яти засідань на рік три − теоретичні, два − проводяться у формі семінарів-практикумів на базі шкіл районних методичних центрів.

Організація районних методичних центрів сприяла активізації участі вчителів історії та правознавства у методичній роботі. Останнім часом методичні центри працюють над проблемами інтерактивного навчання. Один раз на два-три роки кожен учитель історії проводить відкриті уроки, демонструє на широкий загал свій досвід упровадження педагогічних нововведень у навчальний процес. Крім цього, вчителі беруть активну участь у проведені сесій методичного об’єднання в канікулярний період.

Щорічне анкетування, спостереження показують, що найбільш ефективною формою роботи з учителями історії є семінари-тренінги. Методист шукає нові підходи до їх проведення. Обговорення уроків, що традиційно зводиться до відзначення тільки позитивного у їх проведенні замінено на обговорення проблеми, яка виноситься на семінар. Щоб обговорення проходило в невимушеній обстановці, заздалегідь готуються запитання для дискусії, яка дозволяє виявити різноманітні точки зору на проблему обговорення. Це спонукає вчителів до активної участі в обговоренні проблеми, обміну думками та висловленні пропозицій щодо вирішення методичної проблеми.

В системі роботи методиста значна увага приділяється роботі творчої групи, до складу якої входять досвідчені вчителі історії та правознавства. Творча група вчителів активно працює над інформаційно-методичним забезпеченням учителів з питань змісту і форм упровадження в практику роботи інноваційних педагогічних технологій, освоєння інтерактивних технологій організації навчального процесу. Це сприяє виробленню спільних підходів щодо реалізації завдань проблеми колективного методичного дослідження. Членами творчої групи складені програми міжшкільних факультативів з історії та правознавства, розроблено систему конспектів уроків на основі використання інноваційних педагогічних технологій, а також зібрано банк матеріалів на допомогу в проведенні позакласних заходів з предмета.

Творча група працює у напрямках упровадження перспективного педагогічного досвіду та результатів колективного науково-методичного дослідження в практику роботи вчителів історії району.

Алгоритм роботи творчої групи над науково-методичною проблемою наступний:



  1. Підготовчий етап − визначення науково-методичної теми/проблеми, підбір складу творчої групи.

  2. Теоретичний етап − вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження, наявного педагогічного досвіду.

  3. Складання програми діяльності − розробка плану діяльності творчої групи,, складання методичних рекомендацій, моделей діяльності, їх обговорення, пробне впровадження досвіду тощо.

  4. Підведення підсумків та аналіз результатів апробації набутого досвіду, рекомендацій, розроблених творчою групою, узагальнення досвіду.

  5. Запровадження досвіду творчої групи в масову практику − виступи членів творчої групи на районних методичних об’єднаннях, семінарах-практикумах, надання допомоги та консультування вчителів, вивчення перспектив подальшого впровадження інновацій в масову практику.

Склалася певна система роботи методиста з молодими вчителями історії. Результативною формою такої роботи є районна Школа молодого вчителя історії, навчання в якій проходить протягом трьох років. За цей період відбувається становлення та розвиток професійних якостей молодих учителів.

Перший рік − це період професійної адаптації, коли молодий учитель співвідносить отримані в вищому навчальному закладі знання та вміння з конкретними умовами роботи та вимогами, які висуває професія перед молодим педагогом. Мета занять Школи молодого вчителя історії першого року навчання − конкретна допомога молодому спеціалісту у подоланні труднощів, розв’язанні конкретних проблемних ситуацій, що виникають у процесі діяльності.

Другий та третій роки навчання − це період становлення професійної діяльності молодого вчителя, коли педагог не тільки накопичує досвід, долає труднощі, але й активно займається самоосвітою та самореалізацією, формує базові професійні якості. Саме в даний період надається методична допомога молодому педагогу в його професійному становленні, виробленні власного стилю роботи, розвитку фахового потенціалу та опануванні формами й методами роботи. щорічне навчання в Школі закінчується проведенням „круглих столів” на тему: „Успіхи і проблеми перших кроків на педагогічній ниві”, „Мої перші сходинки до педагогічної майстерності”. молоді вчителі залучаються до всіх форм методичної роботи, які проводяться з учителями історії в районі. Їх залучають також до участі в районному конкурсі „Шукаємо молоді педагогічні таланти”. Конкурс молодих учителів історії проходить у два етапи: на першому етапі молоді вчителі дають відкриті уроки, позакласні заходи в закладах, де вони працюють; на другому етапі вони захищають теоретичні моделі власного досвіду, розв’язують різноманітні педагогічні ситуації.

Проведення Днів методиста − ще один із напрямів методичної допомоги молодим педагогам у навчальних закладах, де вони викладають. методистом спільно з наставником надається допомога щодо подолання конкретних труднощів, розробляються спільно сценарії уроків, позакласних заходів, проводиться відповідна корекція педагогічної діяльності тощо. щорічно в районі проводиться Декада наставника (жовтень) та Декада стажера (квітень).

Координація роботи методиста з навчальним закладом, де працюють молоді педагоги, дає можливість отримувати зворотну інформацію, якісно аналізувати її та здійснювати відповідну корекцію роботи молодих учителів.

Система роботи методиста Ковальчук З.Л. ґрунтується на науково-методичній основі, спрямована на збагачення та розвиток творчого потенціалу кожного вчителя.



Структура методичної роботи в районі
з учителями історії та правознавства


Структура методичної роботи з педагогічними кадрами визначається на діагностичній основі.

Забезпечується координація планів роботи методиста з планом роботи районного методичного кабінету, планами роботи навчальних закладів.

В роботі реалізується творчих підхід, спрямований на оновлення навчально-виховного процесу в школі, розвитку творчого потенціалу кожного педагога.

Здійснюється збір, аналіз зворотної інформації про діяльність педагогічних працівників та на цій основі − корекція їх роботи.

Забезпечується якісна професійна адаптація молодих кадрів, творчий ріст професійної майстерності вчителів історії та правознавства.



План роботи
методиста суспільних дисциплін
на навчальний рік


з/п

Зміст роботи

Дата

Виконання

І. Координаційно-організаційна робота

1.

Забезпечити виконання нормативних документів про школу, у галузі історичної освіти, інструктивно-методичних листів.







2.

Організувати структуру методичної роботи з учителями суспільних дисциплін відповідно до наказу відділу освіти райдержадміністрації „Про організацію та проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в районі”.







3.

На методичних нарадах знайомити керівників шкіл з методичними листами про викладання суспільних дисциплін у новому навчальному році; концепцією історичної освіти; державними стандартами історичної освіти; про стан та рівень навчальних досягнень учнів з історії та правознавства в школах району; про участь учителів суспільних дисциплін у роботі районних методичних центрів, семінарах, місячниках право виховної роботи; про роботу з обдарованою учнівською молоддю за результатами Всеукраїнської учнівської олімпіади; про пропозиції обласних нарад, семінарів тощо.







4.

Координувати роботу (назва) методичного центру.







5.

Провести районний етап конкурсу „Учитель року”.







6.

Провести районні етапи конкурсів-захистів учнівських дослідницьких робіт: „Об’єднаймося, брати мої”, „Мої права”.







7.

Взяти участь у Всеукраїнській акції „Збережемо пам’ять про подвиг” (до річниці закінчення Другої світової війни).







ІІ. Контрольно-аналітична діяльність

1.

Спланувати роботу районного методичного центру, творчої групи, Школи молодого вчителя.







2.

Організувати надання методичної допомоги новопризначеним керівникам шкіл (назва) з питань планування роботи школи, вимог до складання розкладу, видів контролю за рівнем навчальних досягнень учнів, організації стажування молодих спеціалістів, аналізу уроків, по класних заходів, правової освіти, атестації педагогічних працівників.







3.

Підготувати методичні рекомендації з питань інноваційних технологій та інтенсивного навчання; змісту та методики проведення позакласних заходів з суспільних дисциплін: тижнів історії та правознавства.







4.

Підготувати методичний вісник для вчителів історії та правознавства.







5.

Скласти списки вчителів, що атестуються в новому навчальному році.







ІІІ. Методичне забезпечення педагогічного процесу в освітніх установах

1.

Проаналізувати забезпечення шкіл району педагогічними кадрами з предмета; розподіл годин з суспільних дисциплін у школах та їх відповідність Базовому навчальному плану та наказу відділу освіти райдержадміністрації; розподіл годин на експериментальні гуртки/факультативи „Практичне право”, „Громадянська освіта”; організацію гурткової роботи з предмета в закладах освіти району; забезпечення вчителів навчальними програмами, учнів − підручниками/посібниками; проходження вчителями атестації, підвищення кваліфікації на курсах при ОІППО; навчання вчителів історії та правознавства за програмою „Intel”.







2.

Скласти вчителів історії та правознавства району станом на 01.10.200_ р.; списки молодих учителів.







3.

Проаналізувати виконання перспективного плану підвищення кваліфікації та атестації вчителів історії та правознавства в поточному навчальному році.







4.

Взяти участь у роботі районних експертних атестаційних комісій з атестації закладів освіти (назва).







5.

Вивчити стан викладання та рівень навчальних досягнень учнів з історії та правознавства.







IV. Робота з молодими вчителями

1.

Надати методичну допомогу новопризначеним учителям історії в (назва) навчальних закладах.







2.

Забезпечити організоване відвідування уроків молодих учителів наставниками. Провести Декаду наставника.







3.

Забезпечити проведення занять Школи молодого вчителя історії (відповідно до плану).







4.

Вивчити та проаналізувати результативність стажування. Провести Тиждень стажера.







5.

Провести „круглий стіл” „Перші кроки до педагогічної майстерності”.







Роль методиста
у впровадженні педагогічних інновацій*


Основні поняття

Педагогічна ідея − ядро, смисловий центр наукового дослідження, перспективного досвіду, прогнозовані результати, що виражаються в узагальнених висновках, судженнях і поєднують у собі як об’єктивне знання про наявну педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її розв’язання.

Педагогічні інновації − нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати навчально-виховного процесу.

Інноваційна освітня діяльність − експериментування, розробка, апробація, застосування, поширення чи збереження освітніх інновацій (нововведень).

Перспективний педагогічний досвід − система творчої, оптимальної повторюваної професійної діяльності педагога з елементами новизни, що дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу.

Інтенсифікація процесів трансформування системи освіти в Україні зумовлюють наполегливі пошуки шляхів удосконалення навчального процесу на інноваційній основі. Впровадження в навчально-виховний процес педагогічних інновацій передбачає якісно нові перетворення як цілісного педагогічного процесу, так і його складових, що призводить до істотного підвищення його результативності. Тому основну ідею трансформування системи освіти можна сформулювати наступним чином: ефективність навчання може бути суттєво поліпшена завдяки проектуванню, пошуку та впровадженню інноваційних освітніх систем і технологій.

У соціально-психологічному аспекті інновація − це створення і впровадження різних видів нововведень, які спричинюють зміни в соціальній практиці. Інновація в педагогічній інтерпретації − це нововведення в педагогічній системі, що поліпшує розвиток (перебіг)і результати навчального процесу.

Інноваційна освітня діяльність педагога з упровадження нововведень не піддається формалізації і потребує врахування людського фактора, зокрема подолання соціально-психологічних бар’єрів. Цьому сприяють:



  • врахування установок, ціннісних орієнтацій, потреб та можливостей педагогічних працівників;

  • створення соціально-педагогічних умов для просвіти та активного навчання вчителів з метою розвитку в них інноваційних здібностей, формування готовності до сприйняття нових ідей та участі в інноваційних заходах.

Такі завдання повинна і може виконувати розгалужена методична служба, інноваційна освітня діяльність якої полягає в послідовному, компетентному і професійному поширенні педагогічних ідей, інноваційних підходів до навчального процесу. Методист у даному випадку виступає як „фасилітатор” (за термінологією К. Роджерса), тобто „полегшував”, котрий допомагає педагогу в особистісному професійному розвитку, створює умови для оволодіння вчителем новим досвідом на основі цілеспрямованого творчого і критичного мислення, визначення особистісних сенсів, усвідомлення значущості нової педагогічної ідеї для вдосконалення освітньої практики.

Джерелом педагогічної ідеї, яка є ядром, смисловим центром дослідження, експерименту, перспективного досвіду є дослідницька діяльність науковців або пошукова практика вчителів-практиків., результативність якої проявляється в узагальнених висновках, судженнях, що поєднують у собі як об’єктивне знання про педагогічну проблему, так і суб’єктивну мету, спрямовану на її розв’язання.

Ідея гуманізму, відповідно до якої в основу навчально-виховної діяльності має бути покладена турбота про розвиток особистості учня, формування в нього самобутності, любові, порядності, терпимості до інших людей, почуття гідності і самоповаги тощо. Ця ідея передбачає ставлення до вихованця як до суб’єкта педагогічної взаємодії, а виховний процес розглядається як засіб, чинник, умова формування стимулюючих потреб особистості в знаннях, спілкуванні, самоутвердженні, в любові, радості, громадських вчинках.

Ідея особистісного підходу у вихованні школярів передбачає організовану взаємодію вихователя з вихованцем, спрямовану на створення оптимальних умов для самореалізації особистості в діяльності і спілкуванні, що спрямовуються, координуються й корегуються з урахуванням інтересів, мотивів, установок, ціннісних орієнтацій та потреб учням, поваги до нього як до суб’єкта цієї взаємодії.

Сутність процесу поширення педагогічних ідей саме втому й полягає, щоб узяти із відомих педагогічних досліджень найважливіші ідеї, висновки, положення, що акумулюють цільову спрямованість освітніх змін, та допомогти окремим учителям і педагогічним колективам зрозуміти їх, усвідомити значущість для інноваційних перетворень існуючої практики з метою її позитивного розвитку.

У процесі засвоєння ідеї вчителем вона технологічно матеріалізується і набирає вигляду технології, що є результатом її практичного використання. Тільки на основі зрозумілої, привабливої, особистісно важливої ідеї педагог, опираючись на власний досвід, здатний самоудосконалюватися і створювати результативну технологію як результат усвідомлення і конструювання пізнавальної навчальної діяльності школярів, спрямованої на досягнення поставлених цілей.



Алгоритм трансформації педагогічної ідеї в технологію:

  1. Вибір ідеї, визначення її джерела (концепція, освітня програма, педагогічна технологія, наукові рекомендації тощо); ознайомлення з публікаціями щодо сутності проблеми.

  2. Аналіз та осмислення прочитаного, власного досвіду, самооцінка знань з проблеми, виявлення існуючих та необхідних умов для застосування ідеї, розробка алгоритму діяльності.

  3. Формування педагогічних цілей застосування нової ідеї у процесі викладання конкретної навчальної дисципліни.

  4. Прогнозування навчальної діяльності учнів на основі диференційованого та особистісного підходу.

  5. Розробка і створення системи уроків.

  6. Переведення педагогічних цілей у навчальні (дидактичні) завдання (відповідно до класу, структури програми, особливостей учнів тощо).

  7. Прогнозування результатів навчальної діяльності (розвиток, знання, вміння, особистісні якості школярів).

  8. Аналіз, корекція створеної технології.

Таким чином, процес трансформації педагогічних ідей в технологію має два рівні: інформативно-аналітичний (виокремлення з інформаційного освітнього поля нової ідеї, її адекватна оцінка, підвищення теоретичних знань з даної проблеми, аналіз умов, необхідних для її застосування, продуктивний синтез власного досвіду і цільового компоненту нової ідеї) та організаційно-процесуальний (конкретизація цілей використання ідеї через формулювання дидактичних завдань та розробка і практична апробація технології її застосування, одержання прогнозованих результатів).

Аналогічним буде зміст діяльності методиста районного методичного кабінету з поширення педагогічних інновацій, технологій, ідей перспективного педагогічного досвіду з тією лише відмінністю, що на першому рівні діяльність здійснюється безпосередньо, сутність же другого зводиться до методичного управління застосуванням ідеї вчителем (створення умов для творчості вчителів, корегування процесу розроблення педагогічної технології на основі вирощення нового досвіду, аналіз та експертна оцінка результатів). Ця діяльність складається з кількох етапів.



Перший етап. Попередня підготовка і планування. Починається з відбору ідей та їх оцінювання на основі порівняльної експертизи за певними параметрами:

  • Актуальність нововведення, що визначається за ступенем його відповідності потребам школи, соціальному замовленню, регіональній політиці у розвитку освіти, можливості розв’язати виявлені проблеми, відповідністю досягнень педагогічної науки і практики.

  • Результативність (оцінювання або на основі існуючого досвіду, або на основі прогнозування).

  • Творча новизна (інноваційний потенціал).

  • Методична розробленість ідеї (якщо існує).

  • Рівень потреб та інтересу різних груп вчителів до новації.

  • Умови (організаційні, кадрові, фінансові, матеріально-технічні тощо), необхідні для освоєння ідеї.

На даному етапі проводиться вивчення потреб учителів у нових знаннях, рівнях компетентності з проблеми, стану навчально-виховного процесу з метою виявлення недоліків, для усунення яких необхідно застосувати нововведення. При цьому використовуються відомі методи педагогічних досліджень − спостереження, бесіди, тестування, діагностування, самооцінка вчителями своїх утруднень та потреб;

Інформаційне забезпечення інноваційної діяльності методиста передбачає наявність у методичному кабінеті інформаційного банку − фонду з описом новітніх науково-педагогічних досліджень, картотеки періодичних видань з проблеми тощо.

На підготовчому етапі закономірним буде підвищення теоретичного рівня з обраної проблеми учасників дослідження: участь у семінарах, самоосвіта тощо.

Планування діяльності за проблемою може здійснюватися в довільній формі. Це може бути проспект або схема діяльності. Зазвичай, це розділ річного плану роботи методиста, в якому зазначаються етапи, строки виконання, відповідальна особа, конкретні завдання та заходи з поширення педагогічних ідей. У плані зазначається: назва ідеї та її короткий опис; методичні рекомендації, які будуть поширюватися; мета та завдання їх поширення; складання списку джерел з теми/проблеми; заходи щодо морально-психологічної підготовки вчителів до сприйняття нової ідеї; методичні заходи (семінари, науково-практичні конференції тощо) з теоретичної та методичної підготовки вчителів; контроль за процесом поширення; аналіз, облік проміжних та кінцевих результатів.

Плануючи діяльність із поширення педагогічних ідей, слід пам’ятати, що вводити нове потрібно поступово і обережно, і тільки після того, коли переконалися в його позитивних результатах.

Другий етап. Теоретична і методична підготовка педагогічних кадрів до застосування нововведень. Цей етап зумовлений необхідністю забезпечення як теоретичної, так і психологічної готовності вчителів до сприйняття нових ідей, роз’яснення їм основних положень наукових рекомендацій з даної проблеми та формування психологічної установки на практичне використання нововведень.

Змоделюємо варіант планування заходів з підвищення кваліфікації вчителів щодо освоєння, наприклад, ідеї культурологічного підходу до викладання гуманітарних дисциплін.

На рівні кожного методичного об’єднання вчителів (історії, української мови, зарубіжної літератури тощо) може бути прочитана лекція „Культурологічний підхід в системі шкільної гуманітарної освіти”, подані рекомендації щодо самоосвіти за проблемою (серпневі педагогічні читання тощо).

Методичний семінар за проблемою „Методологічні основи викладання гуманітарних предметів. Культурологічний підхід” для вчителів першої та вищої категорій можна проводити один раз на три місяці.



Заняття 1. Культурологія як гуманітарна наука.

  1. Витоки культурології як науки. Культурологія як єдність діалогу культур. Лекція.

  2. Культурологія та шкільні гуманітарні дисципліни. Можливості навчальних програм для розкриття значення, закономірностей і розвитку культури в історії людської цивілізації. „Круглий стіл”.

Заняття 2. Сутність культурологічного підходу у викладанні гуманітарних дисциплін.

  1. Основні школи і концепції культурології (О. Шпенгер: культура і цивілізація; М. Бердяєв: людина, творчість, культура; К. Юнг: вчення про архетипи; А. Тойнбі, П. Сорокін та ін.). Лекція.

Заняття 3. Гуманітарна культура особистості. Семінарське заняття.

    1. Поняття гуманітарної культури. Роль гуманітарних дисциплін у формуванні гуманітарної культури школярів.

    2. Духовна культура і розвиток особистості.

Третій етап. Методичне керівництво діяльністю педагогів з освоєння та практичного застосування нових ідейтворення нового досвіду).

Сутність даного етапу полягає в організації діяльності вчителів з оволодіння практичними вміннями та творчої трансформації нових ідей у власну методичну систему, створення оригінальної педагогічної технології. діяльність методиста на даному етапі полягає в конструюванні нового або переведенні існуючого досвіду на більш високий рівень − рівень перспективного досвіду як системи діяльності педагога з елементами новизни, що забезпечує високі і стійкі результати в розвитку, навчанні та вихованні учнів.



Зміст діяльності методиста із створення нового досвіду:

  1. Виявлення досвіду.

    • Погодження з учителем, адміністрацією школи ідеї щодо вивчення досвіду.

    • Аналіз умов, необхідних для виконання даної роботи. попереднє визначення теми досвіду.

    • Створення експертної групи з вивчення досвіду.

  2. Вивчення досвіду.

    • Визначення мети вивчення досвіду.

    • Спостереження та опис педагогічних явищ − елементів досвіду в логічній послідовності.

    • З’ясування та класифікація явищ, які спостерігаються.

    • Встановлення зв’язків між педагогічними процесом та його результатами відповідно до мети вивчення досвіду.

    • Аналіз причин і умов досягнення стабільно високих результатів.

    • Виявлення наукових, методологічних основ, розкриття педагогічних закономірностей досвіду, його елементів, елементів новизни.

    • Формулювання загальної проблеми досвіду, яка відбиває його основну педагогічну ідею збирання.

    • Систематизація та аналіз матеріалів, що розкривають кількісні ат якісні характеристики досвіду.

    • Контрольне діагностування результативності досвіду.

Методи вивчення педагогічного досвіду:

  1. Спостереження навчально-виховного процесу та фіксація результатів навчальної діяльності учнів.

  2. Педагогічний аналіз змісту та сутності педагогічної системи вчителя:

    • бесіди з учителем щодо бачення ним сутності свого досвіду: його педагогічних ідей, особливостей технології, виявлених ним позитивних результатів своєї діяльності;

    • вивчення комплексу наявного у вчителя навчально-методичного забезпечення своєї педагогічної технології (конспекти уроків, дидактичний матеріал тощо);

    • узагальнення результатів спостереження навчальної діяльності вчителя та учнів, виокремлення фактів, що засвідчують особливості авторської педагогічної технології (оригінальні прийоми і методи організації навчальної діяльності учнів, їх вплив на розвиток школярів тощо).

  3. Методи вивчення результативності педагогічної системи вчителя.

Узагальнення досвіду:

  1. Опис педагогічних явищ, які об’єктивно розкривають зміст досвіду відповідно до його провідної ідеї та мети вивчення.

  2. Обґрунтування гіпотези, яка пояснює причини успіху, цінності досвіду.

  3. Пояснення шляхів подолання труднощів, що мають місце, суперечностей педагогічної практики.

  4. Визначення змістовно-методичних та організаційно-методичних заходів щодо поширення досвіду.

  5. Організація роз’яснення суті та значення досвіду, його конструктивності та можливості застосування в масовій педагогічній практиці. переконання педагогів у ефективності пропонованого досвіду.

  6. Визначення та впровадження форм поширення досвіду (буклети, бюлетені, експрес-інформація, виставки, відеозаписи, проблемні творчі групи, семінари, конференції, фестивалі, практичний показ уроків тощо).

  7. Моніторинг процесу впровадження досвіду.

Основні етапи теоретичного та методичного конструювання ефективних моделей педагогічного досвіду:

    1. Конструювання досвіду:

      • визначення мети створення нового досвіду та завдані яких необхідно вирішити для досягнення цієї мети;

      • обрання об’єкта досвіду з урахуванням готовності до реалізації моделі (наявність позитивного досвіду, високий професійний рівень, креативність мислення); наявність механізму управління процесом створення певної моделі; достатнього науково-теоретичного рівня учасників моделювання досвіду, здатних засвоїти й реалізувати нові ідеї в педагогічній практиці;

      • розробка моделі досвіду як можливого еталона розв’язання обраної педагогічної проблеми з урахуванням досягнень науки і перспективної практики організації педагогічного процесу;

      • коригування задуму (моделі) педагогічного досвіду, усунення недоліків.

    2. Оформлення моделі досвіду ( у вигляді методичних рекомендацій, структурно-логічних схем, технологічних карт тощо):

      • обґрунтування актуальності та визначення науково-теоретичної бази досвіду;

      • визначення й формулювання основного, істотного в змісті прогнозованої діяльності, варіативних форм його застосування;

      • формулювання прогнозованих результатів якісних і кількісних показників змін у педагогічному процесі.

    3. Управління процесом становлення досвіду:

      • призначення учасників створення досвіду, їх підготовка і залучення до діяльності, детальне ознайомлення з моделлю, теоретична і психологічна підготовка до діяльності в нових умовах, забезпечення методичними матеріалами (рекомендаціями, пам’ятками, схемами, моделями тощо);

      • коригування поетапної діяльності учасників у зв’язку з необхідністю подолання труднощів, проблем, що виникають у процесі створення досвіду;

      • зовнішнє і внутрішнє експертне оцінювання створеного досвіду (за критеріями) та виявлення можливості його застосування у масовій практиці;

      • обґрунтування актуальності, розкриття теоретичної бази, провідної ідеї досвіду, переваг даного досвіду щодо існуючої практики, технології та результативності, умов найбільш ефективного застосування тощо.

Четвертий етап. Вивчення та аналіз результатів поширення педагогічних ідей.

Реалізується методами: спостереження за діяльністю вчителів, бесіди, інтерв’ю, анкетування, вивчення шкільної документації, стану навчально-виховного процесу.

Вивчається: ефективність роботи щодо поширення досвіду/ідеї в школах району, рівень засвоєння нових теоретичних положень вчителями та їх вплив на вдосконалення практик навчання та виховання школярів.

Аналіз діяльності з поширення педагогічних ідей може бути проведений на основі зіставлення отриманих результатів з планом поширення, виявлення відповідності між наявним досвідом і вимогами, які випливають із наукових рекомендацій. На даному етапі доцільна розробка нових рекомендацій або повторення циклу поширення на вищому рівні.

Для забезпечення ефективної діяльності методист повинен знати теоретичні основи проблеми: сутність поняття „перспективний досвід”, співвідношення понять „перспективний” і „передовий” педагогічний досвід; критерії, методику вивчення перспективного досвіду, вимоги до узагальнених матеріалів.

Передовий педагогічний досвід відбиває актуальніші соціальні вимоги суспільства, забезпечує якісне розв’язання завдань щодо удосконалення масової практик, несе в собі елементи новизни у змісті, формах і методах стосовно певних навчально-виховних завдань (Ю.К. Бабанський, 1982).

Передовий педагогічний досвід − це організований, цілеспрямований педагогічний процес та його результат, який відображається в якостях особистості школяра (М.М. Скаткін, 1986).

Передовий педагогічний досвід характеризується високою результативністю, творчою новизною, тривалістю функціонування, актуальністю, перспективністю, науковою обґрунтованістю, раціональними витратами часу на досягнення високих результатів (М.М. Поташник, 1988).

Передовий досвід − це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що має новизну (М.Ю. Красовицький, 1990).

Передовий педагогічний досвід − це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатен у сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання і виховання (І.П. Підласий, 1988).

Передовий педагогічний досвід − це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, в процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів, засобів (І.П. Жерносек, 1999).

Перспективний педагогічний досвід − це система творчої, оптимальної, повторювальної професійної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу (Л.Я. Набока, 1999).

Отже, до спільних рис, що характеризують перспективний педагогічний досвід, належать: творчість, новизна, високі і стійкі результати щодо розвитку навчально-виховного процесу.



Критерії перспективного педагогічного досвіду:

Актуальність і перспективність − відповідність провідним тенденціям розвитку сучасної освіти, національної школи, досягненням педагогіки і методики викладання, освітнім потребам регіону. Можливість відтворення конструктивної ідеї досвіду іншими педагогами (або колективами).

Новизна і прогресивність − від внесення нових, оригінальних елементів в організацію педагогічного процесу, ефективного застосування прогресивних моделей організації навчання, виховання, розвитку особистості до відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з виходом за межі відомого в науці.

Результативність і дієвість − стабільно високий реальний рівень розвитку, освіченості, суттєві позитивні зрушення щодо рівня вихованості учнів, сформованості громадянських, полі культурних, мовних, комунікативних компетенцій.

Стабільність і повторюваність − підтвердження ефективності досвіду за деякої зміни умов, а також відносна незмінюваність результатів протягом тривалого часу; наявність у досвіді тенденцій до саморозвитку; перевірка досвіду в практиці інших педагогів.

Орієнтована структура матеріалів узагальнення перспективного педагогічного досвіду:

Тема досвіду.

Об’єкт досвіду (короткі дані про автора досвіду).

Адреса досвіду (назва та поштова адреса навчального закладу).

Роки вивчення та рік оформлення досвіду.

Актуалізація досвіду − аргументація необхідності його вивчення і поширення відповідно до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.

Визначення виду досвіду за характером новизни (новаторський, раціоналізаторський). Слід виокремити властиві лише автору досвіду підходи щодо реалізації своїх провідних ідей, застосування модифікаційних форм і методів педагогічної чи управлінської діяльності, що дають високий результат.

Провідна педагогічна ідея досвіду. Необхідно виділити головне, найсуттєвіше в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме: які позитивні зміни в удосконаленні навчально-виховного (управлінського) процесу очікуються.

Сутність (технологія) досвіду − яким чином (за допомогою яких форм, методів, прийомів, засобів діяльності) автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду? У розділі розкриваються особливості педагогічної системи автора досвіду, педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, подаються конкретні зразки педагогічних напрацювань.

Результативність досвіду, що визначається на основі показників: особистісний розвиток учнів; сформованість у них громадянських, полікультурних, мовних та інших компетенцій; навчальні досягнення та наявність навичок пошукової діяльності.

Рекомендована література (список літератури з проблеми досвіду).



Додатки (матеріали, необхідні для повноти досвіду − ілюстрації, таблиці, відеозаписи, описи комп’ютерних програм тощо).

План роботи
районного методичного об’єднання
вчителів історії та правознавства
(витяг)


Серпень

  1. Аналіз стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з історії та правознавства. Обговорення листа Міністерства освіти і науки України „Про викладання суспільних дисциплін у 200_/200_ н. р.”.

  2. Підвищення рівня правової освіти серед учнівської молоді (з досвіду роботи). Ознайомлення із заходами на реалізацію Програми правової освіти населення в установах та закладах освіти району.

  3. Використання порівняльних таблиць у процесі вивчення курсу „Основи правознавства” (з досвіду роботи).

  4. Вивчення розділу „Друга світова війна” на уроках історії в 5, 11 класах.

  5. Про відзначення дат історичного календаря.

  6. Про пошукову роботу та участь у Всеукраїнській акції молоді „Збережемо пам’ять про подвиг”.

  7. Новини наукової, методичної літератури з суспільних дисциплін, громадянської освіти.

  8. Різне.

План
проведення методичного об’єднання
вчителів суспільних дисциплін
(методична сесія)



следующая страница >>
Смотрите также:
Через систему роботи методиста − до творчого вчителя з досвіду роботи
777.65kb.
3 стр.
Склад системи роботи вчителя (за Конаржевським) Постійне прагнення до співпраці з учнями
100.79kb.
1 стр.
Картка обліку передового педагогічного досвіду Область, район, школа Хмельницька, Хмельницький
29.62kb.
1 стр.
Організація І методики проведення позакласної роботи з математики з молодшими учнями. З досвіду роботи
290.41kb.
1 стр.
Методи дослідження методики навчання географії в школі. Вчитель географії повинен володіти знаннями і вміннями
65.62kb.
1 стр.
Розв’язання задач з хімії (з досвіду роботи вчителя)
69.23kb.
1 стр.
Програма комплексного вступного іспиту на окр «Магістр» за спеціальність «Соціальна робота»
123.63kb.
1 стр.
Головне управління юстиції у Черкаській області Черкаське міське управління юстиції Узагальнення позитивного досвіду правоосвітньої та правовиховної роботи правових гуртків,
697.47kb.
4 стр.
Опис системи роботи вчителя початкових класів Гадяцької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №4
17.33kb.
1 стр.
Готовність вчителя до роботи в умовах профільного навчання
86.13kb.
1 стр.
Опис досвіду роботи Лебеденко Світлани Геннадіївни, вчителя зош №57 м. Маріуполя «Шляхи підвищення ефективності сучасного уроку трудового навчання в системі компетентнісно орієнтованої освіти»
211.93kb.
1 стр.
Екологічна освіта І виховання в сучасних умовах: з досвіду роботи по екологічному краєзнавству в Шарівській зош І-ІІІ ступенів Валківського району
318.42kb.
1 стр.