Главная страница 1страница 2 ... страница 5страница 6
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Діагностування в системі внутрішкільної

методичної роботи


(на допомогу заступникам директорів шкіл


з навчально-виховної та методичної роботи)

Одним із стратегічних завдань, окреслених у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), є створення умов для формування освіченої творчої особистості громадянина. Ставиться завдання виховання нової генерації педагогічних кадрів, розробки комплексу теоретичних і методичних основ щодо забезпечення підготовки педагога.

А тому в практику роботи організаторів методичної роботи повинна широко ввійти діагностика професійної діяльності вчителів, яка забезпечить науковий підхід до організації роботи з педагогічними кадрами, їх професійний розвиток і саморозвиток. Проведення діагностування та, особливо, самодіагностування педагогічної діяльності слід спрямувати на оволодіння кожним учителем навичок самоаналізу, самооцінки, що дозволить перевести роботу в режим активного саморегулювання та самокоригування, а також реалізувати одну із функцій методичної роботи стосовно конкретного педагогічного працівника – аналітично оцінювальну, сутність якої полягає передусім у критичному осмисленні існуючої педагогічної практики та особистого професійного досвіду і їх оцінювання.

Практика свідчить, що там, де проводиться відповідна робота на діагностичній основі, відбувається зниження педагогічних труднощів щодо самооцінки вчителя та оцінки заступника директора.

Діагностування – (від діа – «прозорий» та гнозист – «знання»).

Педагогічна діагностика – система технологій, процедур, засобів, методик і методів отримання інформації про стан та розвиток педагогічних систем.

В структурі методичної роботи вона виконує дві взаємопов’язані функції: функцію вивчення і оцінювання стану чи рівня та функцію навчальну.

Основне призначення діагностування рівня професійної компетентності педагогічних працівників – надання необхідної допомоги педагогічним працівникам у професійному розвитку та врахування результатів організації в процесі системи методичної роботи.


Критерії оцінювання рівня сформованості компетенцій педагога:

• методичні знання;

• наукові знання;

• теоретичні знання (педагогічні, психологічні, професійні);

• технологічні знання (знання і використання педагогічних технологій, конструювання уроків, здатність акумулювати і використовувати позитивний досвід діяльності колег). Прогнозування результатів, корекція, рефлексія власної діяльності тощо);

• моральна культура педагога, етика, естетична, загальна, духовна, мето­дична, фахова, дослідно-творча компетентність, культура праці та професійна етика, загальнопрофесійні уміння і навички (гностичні, конструктивні, комуні­кативні, організаційні тощо).


ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ

1. Педагогічне спостереження.

Щоб спостереження було науковим і при цьому психолого-педагогіч-ним, воно має відповідати таким вимогам:

а) цілеспрямованості (що спостерігати, що фіксувати);

б) об’єктивності (фіксувати не свої припущення, а об’єктивну типову інформацію);

в) системності та систематичності;

г) упорядкованості та простоті фіксації необхідних результатів.

Аналіз методу:


Позитивне

Недоліки

Висновок

– дає змогу одержувати інформацію про вчителя за будь яких ситуацій;

– не вимагає складної підготовки, доступний;

– дає змогу вивчати вчителя без експериментального дослідження, аналізувати його діяльність, поведінку в звичайних умовах


– метод пасивний;

– метод досить трудомісткий щодо фіксації інформації можна упустити суттєве;

– спостереженню піддаються, як правило, тільки зовнішні прояви;

– значні затрати часу (багаторазове повторення)



Не є самостійним методом в педагогічній діагностиці, реалізується разом з іншими методами як анкетування, бесіди тощо


2. Анкетування.

За допомогою анкетування можна одержати емпіричний матеріал про вчителів. Будь – яка анкета складається за певними правилами системи запитань, кожне з яких логічно зв’язано з метою дослідження (діагностування).

Анкети поділяють за:


Змістом

Функціями

Формою

– факти;

– характеристика колег, подій та інше;

– суджень, намірів;

– самооцінювання тощо



–– запитання – фільтри із функцією, що відсіває (тобто відповідають не всі);

– контрольні чи перевірочні запитання, основна функція яких – перевірити достовірність інформації тощо



– відкритті (прямі запитання – вільна відповідь);

– закриті, в яких до запитань дані відповіді у формі «так», «ні», «не знаю» і т.п. (вчитель вибирає одну з них)


Запитання анкет мають задовольняти ряду вимог, а саме:

а) запитання закритих анкет мають передбачати відповідь тільки в одному плані чи один вибір із кількох;

б) небажане пропонування запитань, що вимагають моральної чи соціальної оцінки особистих якостей;

в) запитання мають бути лаконічними, чіткими, точними та зрозумілими;

г) на виявлення однієї характеристики має бути спрямовано кілька запитань, що передбачають відвертість відповідей;

д) в анкеті бажано мати запитання як у прямій, так і непрямій формі, особисті, так і безособові;

ж) на початку анкети бажано пропонувати нескладні запитання, потім складні (судження, оцінки), на завершення – знову нескладні.

Аналіз методу:


Позитивне

Недоліки

Висновок

– масовість вивчення;

– значна швидкість одержання інформації;

– нескладне опрацювання результатів;

– можливе використання математичних методів аналізу даних;

– можливість фіксування будь-яких питань;

– зручні способи фіксування результатів



– не дає змогу одержати достовірну інформацію у повному обсязі;

– важко розрахувати на повністю відверті відповіді стосовно суттєвих питань(об’єктивність);

– здобуту інформацію не можна вважати остаточною


В діагностуванні може бути як допоміжний метод одержання інформації


3. Бесідаметод одержання інформації досить широкого діапазону в процесі безпосереднього спілкування з вчителем. Може проводитись як у вільній, так і регламентованій формі.

Чітка постановка мети бесіди та завчасна підготовка запитань допомагає її найбільш цілеспрямувати і здобути необхідну інформацію.

Аналіз методу:


Позитивне

Недоліки

Висновок

– прямий контакт з учителем;

– можливість враховувати його реакцію, змінювати запитання тощо, тобто широта маневру;

– має більш індивідуальний характер.


– складність фіксації;

– невисока можливість одержання об’єктивної інформації;

– розрахунок на відвертість, що не завжди справджується.


Кращий результат – в поєднані бесіди з елементами дискусії. В більшості випадків доцільне поєднання педагогічного спостереження з бесідою.


4. Рейтингова система оцінювання професіоналізму вчителя (шляхом збору суджень експертів) вимагає:

а) зручної системи оцінювання, відповідності шкал (оцінні шкали);

б) порівняння окремих показників один з одним (шкала ранжування).

Так, вчителів методоб’єднання розташовують в ряд за рівнем, наприклад, їх активності в методичній роботі, стану викладання предмета та інше. На цій основі кожний вчитель одержує певний ранг (ряд), а члени об’єднання ранжуються за оцінювальним показником.

На основі ранжування вчителів об’єднують за якимись якостями і (ознаками). Може бути проведена кореляціявстановлення наявності чи відсутності тісного зв’язку між двома явищами. Наприклад, організатора методичної роботи може цікавити, чи впливає активність у методичній роботі на стан викладання предмета та рівень навчальних досягнень учнів. Для цього вчителів ранжують за двома цими ознаками.

Результати оформлюються у вигляді таблиці.






п/п

Прізвище

вчителя

Ранг

за першою

ознакою

Ранг

за другою ознакою

Різних

рангів d

d2

1

2

3



4















Після чого може підраховуватись коефіцієнт рангової кореляції за формулою:



,

де V8 – число вчителів об’єднання.

Якщо коефіцієнт рангової кореляції є ПОЗИТИВНИЙ, то це означає, що між цими ознаками існує позитивний (прямий) зв’язок,

Якщо абсолютна величина коефіцієнта кореляції V, знаходиться в межах, то це означає зв’язок:



– слабкий;

– помірний;

– значний;

– сильний;

– дуже сильний.
5. Незалежні характеристики (метод отримання інформації). За його допомогою можна дістати загальну оцінку професіоналізму педагогічного працівника. Вимоги до методу: чіткість, усвідомлення завдань, анонімність, мінімум витрат часу, варіативність. К. М. Старченеко пропонує один із варіантів одержання такої інформації.




п/п

Прізвища

вчителів

Культура

Фах

Методика

Рівень

Рівень

Рівень

В

С

Н

В

С

Н

В

С

Н


































Проводиться інструктаж: записати прізвища колег та визначити, поставивши позначку (+) чи (v), рівень культури, фахової та методичної компетентності.

Опрацювання анкет: визначається середній показник. Наприклад, з фахової підготовки більшість колег оцінили конкретного вчителя як середній рівень. Звичайно, що у наступних індивідуальних бесідах можна вияснити мотиви чи причини даної оцінки.
6. Тестування (як метод) – це фактично усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими контрольними запитаннями чи завданнями з метою одержання високого рівня достовірної інформації з важливих аспектів професійної компетентності педагогічних працівників.

В сучасному педагогічному діагностуванні нерідко використовуються комплексні самостійні та контрольні роботи, розв’язування педагогічних ситуацій та їх обґрунтування, моделювання чи проектування педагогічних процесів.

У процесі діагностування професійної компетентності (за К.М. Старченко) доцільним є використання трьох груп методів.

1. Інформаційно-констатуючі: педагогічне спостереження, бесіди та інтерв’ю, анкетування, рангування;

2. Оцінюючі (рейтингові): експертна оцінка, незалежні характеристики, самооцінка;

3. Продуктивні: педагогічний аналіз результатів професійної діяльності, тестування.


Доцільність використання методів


Складові професійної компетентності

Доцільні методи вивчення

Педагогічне спостереження

Анкетування бесіди

Тестування

Педагогічний аналіз

Самооцінка

Оцінка адміністрації

1. Методичні знання

+

+

+

+

+

+

2. Наукові знання

-

+

+

+

+

+

3. Теоретичні знання (педагогічні, психологічні, професійні)

-

+

+

+

+

+

4. Технологічні знання (використання педагогічних технологій і т. д.)

+

-

+

+

+

+

5. Культура педагога, етика, загально професійні уміння і навички

+

+

+

-

-

+

Анкетування вчителів з основних проблем навчально-виховного процесу варто проводити щорічно в квітні-травні.

Після коригування адміністрацією школи та керівниками методичних об’єднань діагностичних анкет учителів варто за результатами діагностування скласти діагностичну карту школи. Карта може мати такий вигляд: по вертикалі – прізвища всіх педагогічних працівників, по горизонталі – основні, найбільш актуальні проблеми навчально-виховного процесу, які були вміщені в діагностичних анкетах учителів (наприклад, формування загальнонавчальних вмінь і навичок, вибір оптимальних методів навчання, реалізація засад активної технології, зокрема розвивального навчання, організація самостійної роботи учнів, здійснення індивідуалізації та диференціації навчання тощо). Умовними позначками фіксується, що в роботі вчителя добре, що задовільно, з яких питань йому необхідна методична допомога. В останній горизонтальній колонці карти проти прізвища кожного вчителя вказано колективні форми з підвищення педагогічної майстерності (робота в шкільному методичному об’єднанні, участь у роботі школи передового досвіду, творчій групі, наставництво, робота в психолого-педагогічному семінарі тощо) з урахуванням результатів діагностування.

Аналіз кожної колонки діагностичної карти по горизонталі дає змогу адміністрації школи знати можливості педагогічного колективу щодо кожного аспекту навчально-виховного процесу, допомагає спланувати методичну роботу з урахуванням потреб і можливостей даного педагогічного колективу, намічати конкретні шляхи її удосконалення, вибираючи єдину науково-методичну проблему (тему), а також наочно бачити, кому з педагогів потрібна методична допомога і хто з учителів може її надати (за відсутності в школі такого вчителя питання розв’язується районним методичним кабінетом).

Аналізуючи кожну колонку діагностичної карти по вертикалі, можна виявити рівень психолого-педагогічної підготовки та педагогічної майстерності кожного члена педагогічного колективу, спланувати індивідуальну роботу з ним з підвищення рівня педагогічної майстерності.

Бажано діагностичну карту зробити динамічною, тобто замінювати прізвища вчителів при вибутті їх зі школи або при розв’язанні даного питання замінювати його іншим, більш актуальним на даний час.

Крім того, умовними позначками варто окреслити динаміку педагогічної майстерності кожного педагогічного працівника з кожного питання (якщо зусилля щодо усунення прогалин у педагогічній майстерності з певного питання були успішними, педагогу пропонується розв’язати наступне питання).

Аналіз зібраних матеріалів дасть можливість виявити групи вчителів, які визначили для себе перелік утруднень і потребують навчання, методичної допомоги; педагогів, які мають високий рівень професійної підготовки, оволодівають інноваційними технологіями та цілеспрямовано впроваджують їх у процесі навчальної діяльності; створити динамічні об’єднання учителів для вирішення термінових проблем, пов’язаних з навчально-виховною діяльністю закладу освіти.

За результатами діагностування організатори методичної роботи через методичні технології (школа перспективного педагогічного досвіду, школа молодого вчителя, школа педагогічної майстерності, майстер-класи, творчі групи), через різні форми методичної роботи (творчий звіт учителя, творчий портрет учителя, самоосвіта, науково-практична конференція, оперативно-методична нарада, групова та індивідуальна консультація, семінар, бесіда, дебати, дискусія, дидактична гра, ділова гра, методичний (аукціон, фестиваль, турнір), взаємовідвідування уроків, відкритий урок, методична декада і інші) реалізують систему неперервної педагогічної освіти.

Подаємо орієнтовану схему діагностування вчителя в закладі освіти:


Діагностична карта підвищення рівня методичної кваліфікації вчителя


Питання діагностики


Потребую допомоги

Достатньо

володію

Готовий поділитись досвідом

1. Календарно – тематичне планування роботи










2. Орієнтація на особистісні досягнення учнів










3. Володіння технологією проведення особистісно орієнтованого уроку










4. Визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку










5. Оволодіння змістом нових програм і підручників










6. Використання активних методів навчання










7. Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання










8. Уміння організувати роботу учнів протягом всього уроку










9. Диференційована робота на уроці










10. Зв’язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем










11. Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці










12. Формування вмінь і навичок в учнів працювати з першоджерелами










13. Формування в учнів навичок самоконтролю










14. Забезпечення вчителем мотивації навчання і розвиток пізнавального інтересу учнів










15. Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом










16. Здійснення індивідуального підходу до учнів в процесі навчання і виховання










17. Використання міжпредметних зв’язків










18. Організація позакласної роботи з предмета










19. Здійснення роботи з профорієнтації учнів










20. Організація роботи з невмотивованими учнями










21. Володіння методикою проведення тематичного оцінювання










22. Вивчення і впровадження ППД










23. Оволодіння навичками вікової психології










24. Використання аудіовізуальних засобів та відеотехніки










25. Культура мовлення










26. Реалізація комунікативного підходу до навчання










27. Розвиток загальнонавчальних компетенцій учнів










28. Знання типів і структури уроків










29. Володіння технологією проведення особистісно орієнтованого уроку










30. Використання ігрових елементів, методика проведення нетрадиційних уроків










31. Самоаналіз уроку
















– потребую допомоги




– достатньо володію




– готовий поділитись досвідом


следующая страница >>
Смотрите также:
Діагностування в системі внутрішкільної методичної роботи
1000.93kb.
6 стр.
Методичні рекомендації діагностування в системі внутрішкільної методичної роботи на допомогу заступникам директорів шкіл
1597.84kb.
8 стр.
Аналіз методичної роботи
350.47kb.
1 стр.
Майстер-клас в системі методичної роботи
1361.15kb.
10 стр.
Через систему роботи методиста − до творчого вчителя з досвіду роботи
777.65kb.
3 стр.
Дослідження проблемних питань організації інформаційних систем діагностування
71.77kb.
1 стр.
Підсумки методичної роботи в початковій школі за 2010-2011 н р
167.43kb.
1 стр.
Кучерова Г. М., методист лабораторії школознавства оіппо організація роботи методичної ради
92.25kb.
1 стр.
Склад системи роботи вчителя (за Конаржевським) Постійне прагнення до співпраці з учнями
100.79kb.
1 стр.
Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя
189.39kb.
1 стр.
Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені О. О. Богомольця
54.32kb.
1 стр.
Підвищення ефективності методичної роботи в закладах освіти Методична робота
189.61kb.
1 стр.