Главная страница 1 ... страница 2страница 3страница 4страница 5

Висновок до ІІ розділу

Сприймання — психічне відображення предметів і явищ довколишньої дійсності, що виникає і функціонує в процесі життя. Це характеристика пізнавальної функції психіки, яка полягає у створенні чуттєвого образу світу.

На відміну від відчуттів, що відображають тільки властивості предме­тів і явищ, сприймання — цілісний перцептивний (від лат. регсерtіо — сприймання) образ, що містить в собі сукупність властивостей, які отримує індивід за допомогою органів чуттів [19, 259]. Отже, слухові, зорові, дотикові, нюхові, смакові відчуття стають складниками більш високого рівня відобра­ження дійсності. Людині і тваринам це дає змогу орієнтуватись у світі предметів, що їх оточують, і відповідним чином поводити себе.

Сприймання нібито надбудовується над відчуттями, про що свідчить філогенез психіки: спочатку виникає стадія елементарної сенсорної психіки, яка орієнтує організм у властивостях його оточення, а пізніше — стадія перцептивної психіки — відображення носіїв цих властивостей. Відбувається це в процесі діяльності живої істоти, і ця діяльність відповідає умовам, в яких перебуває предмет з притаманними йому власти­востями. Хоча перцептивний образ приходить на зміну сенсорному, проте він вміщує і сенсорний як складову.

Онтогенез у такому випадку загалом повторює філогенез: сприймання з'являється пізніше відчуттів і розвивається на їхньому ґрунті. У немовляти є лише здатність відображати окремі властивості предме­тів, а здатність відображати предмети в сукупності їх ознак формується пізніше. При цьому, як і відчуття, сприймання виникає в процесі пізна­вальної діяльності. Однак її будова вже значно складніша. Складнішою є і природа сприймання.




Розділ ІІІ. Діагностика індивідуальних особливостей відчуттів і сприймання
3.1. Дослідження відчуттів і сприймання

У наш час учитель не завжди має можливість виявити причини труднощів у навчанні і вихованні учнів різного віку, попередити чи подолати відхилення в інтелектуальному чи особистісному розвитку школярів, допомогти їм у вирішенні конфліктних ситуацій. Часто учитель оцінює особистість учня крізь призму свого досвіду та інтуїції, не вникаючи в істинні мотиви його дій та вчинків. В нашому дослідженні ми використовуємо методики діагностики особливостей індивідуального розвитку, які добре адаптовані до умов сучасної школи ,мають високу валідність та надійність. У дослідженні приймало участь 20 учнів 4-Б класу ЗОШ №9 м. Коломиї. Проводячи дослідження з даними учнями ми зясували, що в класі є два учні з проблемами в роботі аналізаторів. Перший – Сергій Х. – має вроджену ваду зору (короткозорість), другий – Іван С. – має, набуту в результаті хвороби, ваду слуху. Для цих учнів використовувався однаковий набір методик. Тільки робота проводилась індивідуально з кожним із них. Дослідження були організовані нами під час проходження практики.

Нижче наведено перелік методик, які були використані:


  • Методика "Дослідження ролі відчуттів у пізна­вальній діяльності людини"[6, 11].

Мета дослідження: встановлення відмінності відчут­тів від сприймання при тактильному розпізнаванні пред­метів.

Матеріали та обладнання: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (ключ, вата, кнопка тощо), пов'язка для очей, секундомір.

Процедура дослідження

Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій і проводиться індивідуально.



Завдання першої серії: встановлення особливості так­тильних відчуттів (за словесним описом досліджувано­го), викликаних предметами з набору під час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.

Перед першою серією досліджуваному зав'язують очі й дають відповідну інструкцію.



Інструкція досліджуваному в першій серії: "Повер­ніть руку долонею вгору. На долоні під час нашого дослі­дження Ви будете відчувати деякі впливи. Нічого не тор­каючи рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, які бу­дуть виникати. Все, що будете відчувати, говоріть вголос".

Експериментатор послідовно пред'являє предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваним. Час пред'яв­лення кожного з них — 10 секунд. Після цього предмет забирають з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.



Завдання другої серії: встановлення особливості так­тильних відчуттів за словесним описом досліджуваного, коли предмети почергово кладуться на його долоню і доз­воляється обстеження їх цією ж рукою. Друга серія дослі­джень проводиться через дві—чотири хвилини після пер­шої. У другій серії, як і, в першій, досліджуваному зав'я­зують очі і перед тим, як показати предмети набору, дають інструкцію.

Інструкція досліджуваному в другій серії: "По­кладіть руку долонею вгору. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється здійснювати рухи рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати при цих впливах і рухах долоні руки".

У другій серії експериментатор пред'являє ті ж пред­мети із набору, зберігаючи послідовність та тривалість так­тильного розпізнавання (10 секунд) і записуючи словес­ний звіт досліджуваного у протокол.

Протокол дослідження обох серій експерименту доцільно розмістити на одному загальному бланку.

Після виконання обох серій досліджуваний робить самозвіт про те, як він орієнтувався у впливах на долоню руки, коли була легше розпізнавати предмети і коли склад­ніше.




Досліджуваний __________________

Дата ___________________

Експериментатор ________________

Час ____________________

№ п/п

Предмет

Словесний звіт

У першій серій

У другій серії

Примітка

1.

2.

. .



. .

. .


n.

Ключ

Вата











(заповнену таблицю див. дод. А)
Обробка та аналіз результатів

Мета обробки результатів – визначення кількості відчуттів, що дозволили адекватно розпізнати предмет. Кількість названих відчуттів у першій та другій серіях буде вважатися показниками розпізнавання П1 іП2.

Аналізуючи результати, доцільно порівнювати величи­ни показників тактильного розпізнавання в першій та у другій серіях і звертати увагу на те, що розпізнавання впливів, котрі ідуть від предметів, якісно відрізняється.
Як правило, в першій серії досліджувані роблять звіт про окремі властивості предмета, за якими намагаються його визначити і назвати. У другій серії, коли є можливість обстежувати рукою, діє тактильне сприймання, тому біль­шість досліджуваних спочатку визначають предмет, нази­вають його (наприклад, ключ), а потім роблять словесний опис властивостей цього предмета.

Тактильні відчуття в контактному орієнтуванні дуже важливі, бо вони дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коди немає слуху і зору, розширюють пізнавальні можливості індивіда, який звик покладатися на свій зір. Дослід із закритими чи зав'язаними очима можуть вико­ристовувати зрячі як спосіб відпочинку після тривалого читання або перегляду фільмів. Свідоме застосування цього способу допоможе переключити увагу, і в разі напружено­го емоційного стану в ситуаціях майбутнього екзамену, очікування оцінки тощо.



  • Методика "Дослідження сприймання часу" [29, 71].

Мета дослідження: визначити ступінь точності сприймання коротких проміжків часу.

Матеріал та обладнання: секундомір і таблиця-протокол дослідження.

Процедура дослідження

Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджу­ваний і експериментатор) і передбачає десять послідовних кроків, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити про­міжок часу без підрахунку і використання годинника. Правиль­ність оцінки проміжку часу експеримент-татор визначає за допо­могою секундоміра. Проміжки часу можуть бути наступними: 30 с, 60 с, 120 с тощо.



Інструкція досліджуваному: «Вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, визначити зада­ний відтинок часу. Сигналом початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення — піднімання руки чи команда

«Стоп!».


У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відтинок часу і названий досліджуваним.

Відтинок часу, запропонований для оцінки, позначається у графі С у секундах; фактичний час, також у секундах, — у графі А.


Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу


Інтервал оцінки часу С

Фактичний час А

30 с




60 с




(заповнену таблицю див. дод. Б)
Опрацювання результатів

Точність оцінки часу визначається для кожного досліду окремо за формулою:

К = А/С • 100 %,

де К — коефіцієнт точності оцінки часу;

А — фактичний часовий інтервал;

С — часовий інтервал, запропонований для оцінки.



Аналіз результатів

Під час аналізу результатів дослідження важливо визначити, в якому співвідношенні до 100% (менше чи більше), перебувають коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Якщо в усіх випадках досліджуваний має коефіцієнт, більший за 100%, то часові відрізки він недооцінює. Якщо його коефіцієнти значно менші за 100%, то часові відрізки він переоцінює. Чим ближчі коефіцієнти до 100% (наприклад, 80% —110%), тим вища точність оцінки коротких проміжків часу.



  • Методика "Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів" [29, 73].

Мета: визначити, які з відчуттів найшвидше реагують на подразники в момент їх безпосередньої дії на аналізатори.

Інструкція: відповідайте на запитання «згодні» чи «не згодні». У таблиці обведіть кружечком ті запитання, на які дали відповідь «згодний(на)».


Тип А

(зоровий аналізатор)



1, 5, 8, 10, 12, 14, 19, 21, 23, 27, 31, 32, З9, 40, 42, 45

Тип В

(дотик, смак, нюх)



3, 4, 9, 11, 16, 18, 22, 25, 28, 29, 30, 35, 38, 41, 44, 47

Тип С

(слуховий аналізатор)



2, 6, 7, 13, 15, 17, 20, 24, 26, 33, 34, 36, 37, 43, 46, 48

(заповнену таблицю див. дод. B)
Текст

  1. Люблю спостерігати за хмарами і зірками.

  2. Часто наспівую собі під ніс.

  3. Не визнаю незручну моду.

  4. Обожнюю ходити в сауну.

  5. В автомобілі для мене важливий колір.

  6. Упізнаю по кроках, хто зайшов до кімнати.

  7. Мене розважає копіювання діалектів.

  8. Багато часу присвячую своїй зовнішності.

  9. Люблю масаж.

  10. Коли є вільна хвилина, люблю роздивлятися людей.

  11. Погано себе почуваю, коли не насолоджуюся ходою.

  12. Дивлячись на сукню (костюм) у вітрині магазину, я переко­нана, що мені в ній буде добре.

  13. Коли почую стару мелодію, до мене повертається минуле.

  14. Часто читаю під час їжі.

  15. Дуже часто говорю по телефону.

  16. Я схильний(а) до повноти.

  17. Надаю перевагу прослуховуванню розповіді, аніж самостій­ному читанню.

  18. Після поганого дня мій організм у напруженні.

  19. Із задоволенням і дуже багато фотографую.

  20. Довго пам'ятаю, що мені сказали друзі і знайомі.

  21. З легкістю віддаю гроші за квіти, тому що вони прикрашають життя.

  22. Увечері люблю приймати гарячу ванну.

  23. Намагаюся записувати свої власні справи.

  24. Часто розмовляю сам(а) з собою.

  25. Після тривалої їзди в машині довго прихожу до тями.

  26. Тембр голосу багато про що говорить мені про людину.

  27. Дуже часто оцінюю людей за манерою одягатися.

  28. Люблю потягатися, виправляти кінцівки, розминатися.

  29. Занадто тверде чи м'яке ліжко — це для мене мука.

  30. Мені нелегко знайти зручне взуття.

  31. Дуже люблю ходити в кіно.

  32. Упізнаю обличчя навіть через роки.

  33. Люблю ходити "під дощем, коли краплини стукають по пара­сольці.

  34. Умію слухати те, що мені говорять.

  35. Люблю танцювати, а у вільний час займатися спортом чи гім­настикою.

  36. Коли чую цокіт годинника, не можу заснути.

  37. У мене якісна стереоапаратура.

  38. Коли чую музику, починаю відбивати такт ногою.

  39. На відпочинку не люблю оглядати пам'ятники архітектури.

  40. Не виношу розгардіяш.

  41. Не люблю синтетичних тканин.

  42. Вважаю, що атмосфера в кімнаті залежить від освітлення.

  43. Часто ходжу на концерти.

  44. Один потиск руки багато чого може сказати про особистість.

  45. Охоче відвідую галереї і виставки.

  46. Серйозна дискусія — це захоплююча справа.

  47. Через дотик можна сказати значно більше, ніж словами.

  48. У шумі не можу зосередитися.


Опрацювання результатів

Тепер підрахуйте, в якому розділі у вас найбільше кружеч­ків — це і є ваш домінуючий тип сприймання.



Тип А (зоровий аналізатор): часто використовуються слова і речення, які пов'язані із зором, з образами і уявою. Наприклад — «не бачив цього», «це, звичайно, роз'яснює всю справу», «помітила чудову особливість».

Малюнки, образні описи, світлини говорять типу А більше, ніж слова. Люди, які належать до цього типу, миттєво схоплюють те, що можна побачити: кольори, форми, лінії, гармонію і безлад.



Тип В (дотик, нюх, смак): у даному випадку частіше використо­вуються слова «не можу цього зрозуміти», «атмосфера тут нестерпна», «її слова глибоко мене вразили», «подарунок для мене був чимось схожий на теплий дощ». Сприйняття і враження людей даного типу стосуються головним чином того, що пов'язане з дотиком, інтуїцією, здогадами. У розмові їх цікавлять внутрішні переживання.

Тип С (слуховий аналізатор): переважно вживаються такі зво­роти, як «не розумію, що ти мені говориш», «це звістка для мене погана», «не виношу таких голосних мелодій» — це характерні вислови для людей такого типу. Велике значення для людей цього типу сприйняття має все акустичне: звуки, слова, музика, шумові ефекти.
3.2. Результати дослідження першого учня (вада зору)

1) Методика "Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності людини".

Аналізуючи словесний звіт досліджуваного, ми бачимо, що тактильні відчуття в нього розвинені досить високо. Адже навіть в першій серії, не маючи змоги обстежити їх, учень називав форму предмета (круг, квадрат). Коли на долоню було поставлено вату, досліджуваний відчув легкість, а коли дали змогу обстежити зразу ж назвав матеріал. Якісно відрізняв впливи, які ішли від предметів. Як показало дослідження, що в учня також гарно розвинені температурні відчуття. Адже, відчуваючи форму, матеріал – він зразу ж (перша серія дослідження) називав температурну якість предмета (холод, тепло). Показники розпізнавання досить високі, зокрема в другій серії. Аналізуючи якість відчуттів, що дали змогу адекватно розпізнати, предмет, ми робимо висновок, що в першій серії, на відміну від другої менше спроб правильно назвати матеріал з якого зроблений предмет.

2) Методика "Дослідження сприймання часу".

Аналізуючи результати протоколу, ми бачимо коефіцієнти точності оцінки часу досліджуваного. Даний коефіцієнт перебуває у більшому співвідношенні до 100%.Отже.ми можемо зробити висновок, що учень значно недооцінює часові відрізки. Що й можливо стає причиною невстигання при розв’язуванні завдань за певний період часу. Коефіцієнт точності оцінки часу знаходиться в таких проміжках від 100% до 200 %. Жодного разу не було коефіцієнта в межах 80-100%, тобто не має високої точності оцінки коротких проміжків часу.

3) Методика "Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів". Опрацювавши результати даної методики, ми можемо зробити наступний висновок, що в учня найшвидше реагують дотикові, нюхові, смакові відчуття, зокрема в момент їх безпосередньої дії на аналізатори. Також поспостерігавши за ним, ми побачили, що хлопчик епатує своїм товаришам. Дуже часто він не може зрозуміти "дрібні суперечки" в класі. Йому завжди потрібно дати в руки обмацати той предмет, який виготовляється на уроці трудового навчання. Ця його властивість і доказано методикою, зокрема домінуючим, дотиковим типом сприймання.




3.3. Інтерпетація результатів дослідження другого учня (вада слуху) 1) Методика "Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності людини".

Менше висловлювань спостерігалось при впливах на долоню. В першій серії, коли було поставлено вату, то учень сказав: "Кладіть щось. Чого нічого не кладете?". Ці слова говорять про те, що тактильні відчуття в нього розвинені досить слабо. Коли провелась друга серія досліджень, то побачили відмінність відчуттів від сприймання при тактильному розпізнаванні предметів. Учень досить гарно висловлював свої температурні відчуття, зразу говорив: холодний предмет чи теплий. В той час, коли було дозволено обстежувати предмет рукою, хлопець спочатку називав предмет, а вже потім говорив форму, матеріал з якого зроблений. Показники розпізнавання досить високі. Також учень називав приємний предмет на дотик чи неприємний.

2) Методика "Дослідження сприймання часу".

Опрацювавши результати, ми побачили, що короткі проміжки часу недооцінюються. Визначивши за формулою коефіцієнт (К) точності оцінки часу, зробили висновок, що К знаходиться в межах від 100 % до 450 %. Тільки зосередившись, учень один раз назвав точно відрізок часу (20 с), всі інші задані відрізки недооцінив. Дане дослідження пояснило його поведінку, коли дається 20 с або 30 с на прочитання певного тексту. Час ще не пройшов, а він піднімає вже руку, переключивши свою увагу. Учневі потрібно потренуватись у сприйнятті коротких проміжків часу.

3) Методика "Визначення домінуючого типу сприймання за роботою провідних аналізаторів".

Домінуючий тип сприймання визначається дотиковими, нюховими та смаковими відчуттями, при яких в першу чергу реагують відповідні аналізатори. Проаналізувавши відповіді учня, ми бачимо, що дотикові відчуття в нього домінують. Також відвідуючи їдальню, ми спостерігали, як досліджуваний полюбляє нюхати їжу перед її вживанням. Його дії пояснились результатами даної методики. Також ми зрозуміли, чому учень дуже часто любить провітрювати класну кімнату промовляючи: "Тут не свіже повітря".

Отже, в кожного з досліджуваних учнів свій тип відчуттів.

Науці вже давно відомий такий факти, як компенсація. Тобто, коли наявна якась вада одного із органів чуття, одразу ж відбувається компенсація іншими органами чуття, особливо підвищується їх чутливість. Порівнюючи і аналізуючи результати досліджень, ми бачимо компенсацію вад зору і слуху дотиковим сприйманням. Особливо це видно на учневі, який займається в гуртку по ліпленню з гіпсу. Там він компенсує свою ваду. В нього виходить дуже гарні статуетки, які дарує своїм друзям, однокласникам, але з однією умовою, що вони самі будуть ці статуетки розмальовувати фарбами. Даний хлопчик має змогу ходити на гурток, оскільки росте в повній сім’ї, де розуміють його бажання і допомагають йому.

Другий учень, із вадою слуху, зреалізував себе у спорті. Він займається в спортивному гуртку школи. Із розмови з ним дізналися, що матеріальної змоги займатись у інших секціях і гуртках в нього не має.

Серед класного гурту цих дітей не відрізнити. Вони досить комунікабельні, активні. Вони зуміли увійти в колектив і посісти певне місце. Їх поважають, з ними радяться ровесники. Жодна гра не проходить без їх участі.

Вчаться дані учні середньо. Стосунки із вчителькою нормальні. Вона, знаючи про їхні вади, посадила їх за перші парти.

Проходячи практику, в даному класі, працювали з цими учнями: вони виконували індивідуальні завдання, допомагали іншим учням.

Для профілактики і розвитку сприймання виконували наступні тести [17, 14].


  • Тест 1. Спробуйте розшифрувати значення цих крапок (мал.1). Глянувши на крапки здалека, ви побачите цифри: 1, 2, 3, 4, 5 і 6.

  • Тест 2. Що ви бачите на цьому малюнку? Череп?

При близькому розгляді страшного черепа ви побачите дівчину, що дивиться на себе в дзеркало (мал. 2).

Мал. 1 Мал. 2

  • Тест 3. На цьому лісовому краєвиді ховаються два гіганти, які шукають дівчину. Чи можете ви відшукати всіх трьох персонажів? Переверніть сторінку. Два гіганти дивляться прямо на дівчину (мал. 3).

  • Тест 4. Дивлячись в підзорну трубу, моряк шукає свою дівчину. Чи можете ви її найти?

Переверніть малюнок і ви побачите дівчину в чорному капелюсі (мал. 4).

Мал. 3 Мал. 4

Під час роботи з даними тестами, учні захоплювались, намагаючись вірно відповідати. При неправильній відповіді не засмучувались. Говорили, що наступний розгадають. Працюючи з даними дітьми потрібно зважувати на їхні вади. І тоді, коли вони просять показати ближче, або ж дати доторкнутись – треба не відмовляти їхнім проханням, адже це не їхня дитяча цікавість, а особливість їхнього сприймання.


Висновок до ІІІ розділу

Проаналізувавши результати досліджень, ми побачили, що діти, маючи порушення зорових, слухових відчуттів, компенсували свої вади в трудовій та спортивній діяльності. Також важливими є те, що хвороби їхні на відбилися на стосунках з однокласниками і вони мають авторитет в товаристві.

Дані методики допомогли дізнатися, як розвинені пізнавально-психологічні процеси. При виконанні досліджень ми розбудили внутрішній інтерес дитини до пізнання і співпраці.

Отже, дослідження, проведені нами, дали змогу дізнатись більше про дітей і віднайти правильні шляхи роботи з ними. Профілактика була проведена одразу ж після інтерпретації результатів. Також під час навчального процесу учням довались індивідуальні завдання, які допомагають розвиткові спостережливості, підвищують роль зорового сприймання. Невдачі, які спостерігались у роботі досліджуваних учнів, не виливалися у негативне ставлення до навчання і вчителя, настрій в них понижувався тільки на короткий проміжок часу.



<< предыдущая страница   следующая страница >>
Смотрите также:
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І
739.25kb.
5 стр.
Дипломна робота Зміст Вступ
974.24kb.
6 стр.
Сольга Ірина Борисівна Електрорефлексопунктура при лікуванні діарей у телят Дипломна робота
561.94kb.
4 стр.
Зміст вступ Розділ І
495.52kb.
2 стр.
Діяча Зміст Вступ Розділ 1
681.84kb.
3 стр.
Зміст стор. Вступ Розподілення навчальних годин І зміст дисципліни «Технологія виробництва металів» розділ виробництво чавуну
615.26kb.
11 стр.
Зміст C. вСтуп 6 розділ 1 Інтерфейс Inventor 11
3554.99kb.
20 стр.
Зміст вступ
432.1kb.
3 стр.
Інформації Поняття про відчуття
72.73kb.
1 стр.
Зміст вступ Розділ 1
317.41kb.
1 стр.
Зміст Вступ 3 Розділ Категорія „гендер” як предмет психологічних досліджень 6
1603.78kb.
8 стр.
2009 зміст вступ
889.98kb.
4 стр.