Главная страница 1страница 2 ... страница 5страница 6



Формування особистості молодшого школяра у процесі фізичного виховання

Дипломна робота



Зміст
Вступ………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Фізичне виховання особистості як педагогічна проблема



    1. Значення і місце фізичного виховання в системі загальної середньої освіти…………………………………………………...6

    2. Психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів……………………………………………..12

Висновки до розділу 1………………………………………………26
Розділ 2. Практика організації фізичного виховання у загальноосвітній школі І ступеня

2.1 Зміст, завдання і форми фізичного виховання у початковій

школі……………………………………………………………...27

2.2 Позакласні форми фізичного виховання…….... . . ……………44

2.3 Методика експериментального дослідження та його

результативність…………………………………………………57

Висновки до розділу 2……………………………………………….67
Висновки………………………………………………………………….....68
Додатки………………………………………………………………………69
Список використаних джерел……………………………………………...84

Вступ

Актуальність дослідження. Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів, здатних наполегливо навчатися у школі та займатися фізичною культурою.

Водночас, зміни у суспільно-політичному житті України вимагають докорінної перебудови процесу виховання молодого покоління, що зумовлено значним погіршенням здоров’я і фізичної підготовки підростаючого покоління. Це засвідчено Конституцією України, Законами України „Про освіту”, „Про фізичну культуру і спорт”, Цільовою комплексною програмою „Фізичне виховання – здоров’я нації ”, Концепцією фізичного виховання в системі освіти України.

Проблеми фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку була предметом дослідження Л.В.Волкова, А.А.Гужаловського, О.С.Куца, Т.Ю.Круцевича, З.І.Кузнєцова, С.В.Сембрата та ін.

Водночас цій сфері залишається багато невирішених проблем. Зокрема, на уроках фізичної культури навчання рухам, функціональне навантаження недостатньо узгоджуються з вирішенням виховних завдань. Усе це вказує на актуальність обраної теми і свідчить про необхідність проведення спеціальних досліджень у цьому напрямі.[17]



Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов організації фізичного виховання в загальноосвітній школі І ступеня.

Відповідно до проблеми, об'єкта, предмета, мети та гіпотези сформульовано основні завдання дослідження:



  1. Вивчити теоретичні основи фізичного виховання дітей у школі і сім'ї.

  2. Проаналізувати зміст, завдання і форми фізичного виховання учнів початкових класів.

  3. Проаналізувати психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів.

  4. Розробити педагогічні умови фізичного виховання учнів початкових класів у системі «родина – школа».

Об'єкт дослідження. Фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження. Формування особистості дітей молодшого шкільного віку у процесі фізичного виховання.

Гіпотезою дослідження є припущення, що ефективність фізичного виховання учнів початкових класів у сім'ї підвищиться, якщо здійснюватиметься особистісно діяльнісний підхід.

Досягненню мети і розв'язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження:



  • теоретичних: методів ретроспективного, порівняльного та системного аналізу для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення поняттєво-категоріального апарату дослідження, обґрунтування педагогічних умов організації фізичного виховання в початковій школі;

  • емпіричних: педагогічного експерименту для перевірки гіпотези дослідження, прогностичних методів(експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик), діагностичних методів(анкетування, тестування, бесіди, опитування), обсерваційних методів(спостереження, самоспостереження, самооцінки);

  • методів математичної статистики для статистичного групування

експериментальних даних і перевірки статистичної гіпотези. [13]

Експериментальна база. Дослідницько-експерементальна робота проводилась на базі Стопчатівської загальноосвітньої школи 1 – 3 ступенів.

Всього дослідженням було охоплено 33 учнів.



Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:

  • визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови фізичного виховання учнів початкових класів у системі «родина – школа».

  • теоретично обґрунтовано ефективність фізичного виховання учнів початкових класів у сім'ї.

Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Обсяг роботи - 87 сторінок, з них – 66 ст. основного тексту.

Розділ 1. Фізичне виховання особистості як педагогічна проблема.




    1. Значення і місце фізичного виховання в системі загальної середньої освіти.

Фізичне виховання є одним із соціальних явищ, яке ще з прадавніх часів вивчається з метою пізнання закономірностей фізичного вдосконалення людини для тих чи інших потреб, які диктує життя, а також закономірностей оздоровлення і підтримання рівня її життєдіяльності.

На відміну від навчальних дисциплін, які представляють такі області загальної освіти як математика, гуманітарні науки, мистецтво, технологія та інші, фізична культура пройшла досить довгий і важкий шлях проникнення в структуру змісту загальної освіти на правах самостійного навчального предмету.

Фізична культура почала складатися на окремому рівні економічного та суспільного розвитку в епоху верхнього палеоліту, тобто близько 50 тисяч років назад, коли в ході еволюційного процесу людина перейшла від простого сприйняття природного середовища до цілеспрямованої дії його зміни. Необхідність працювати, виготовляти знаряддя праці, передавати наступним поколінням накопичені трудові вміння та навички стала об'єктивною причиною виникнення фізичного виховання як особливої

категорії суспільного життя.

Суб'єктивною причиною став подальший розвиток суспільної свідомості про ефект вправляння, тобто розуміння людиною впливу попередньої фізичної підготовки на ефективність оволодіння предметом праці та на позитивні наслідки її.

Дії, на основі яких виникали фізичні вправи, почали безпосередньо впливати не тільки на предмет праці, а й на саму людину. Перетворення трудових дій на фізичні вправи значно поширило сферу їх впливу на людину в плані її всебічного вдосконалення.

У період розквіту родового суспільства, коли люди почали займатися землеробством та тваринництвом, створилися відповідні матеріальні умови, виникла необхідність передачі життєвого досвіду у застосуванні предметів праці та бойових дій підростаючим поколінням. Тому виховання, в тому числі фізичне, виділилося в окрему суспільну функцію. [66]

На зміну первіснообщинному ладу приходить класове суспільство – рабовласницьке. Нормою суспільних відносин стають війни з метою захоплення рабів та чужої території. Це сприяло подальшій зміні фізичного виховання, у якому військово-фізична підготовка стає пріоритетною.

У рабовласницьких державах тяжку фізичну працю виконували раби, а вільні громадяни (представники пануючого класу) повинні були мати всебічну військово-фізичну підготовку. Функцію виховання брала на себе держава, як це було в Спарті, Афінах та ін. Культ гармонійно розвиненого тіла, сили, витривалості, мужності займає значне місце в системі цінностей людини античного світу. Великі спортивні заходи, що проводилися в цей час: Олімпійські, Йєменські, Немейські Піфійські ігри та ін. – позначались навіть у відносинах між державами.

У цей час виникає новий напрямок фізичної культури – лікувально-профілактичний. Застосування засобів загартування організму, гігієни (лазня,

масаж), організація активного відпочинку (плавання, верхова їзда, прогулянка на колісницях та ін.).

Після заміни рабовласницького суспільства феодальним підростаюче покоління (хлопчики та юнаки) з сімей феодалів отримували рицарське (військово-фізичне) виховання, в основу якого було покладено вміння володіти мечем, шпагою, списом, добре їздити на коні та ін. Поряд з цим серед міського та сільського населення (простолюдини) створювалася своя – народна система фізичного виховання, яка складалася з народних рухливих ігор, танців, військових та фізичних вправ (боротьба, кулачний бій та ін.).

З середини XVII століття в період створення буржуазних суспільно-економічних відносин активізується розвиток фізичної культури: формуються різні системи фізичної підготовки, удосконалюються засоби, форми та методи фізичного виховання дітей, молоді та дорослих людей ; у містах європейських країн створюються спортивні гуртки, клуби та ін. Розвиток різноманітних видів спорту викликано виготовленням спортивного інвентарю та обладнання, визначенням чітких правил змагань, будівництвом спортивних споруд та ін. З розширенням економічного та культурного співробітництва між різними країнами спорт виходить за рамки окремих держав, це знайшло своє відображення в організації міжнародних змагань, відродженні регулярного проведення сучасних Олімпійських ігор (з 1886 р.) за ініціативою французького педагога П'єра де Кубертена.

Становлення фізичної культури в змісті освіти на правах однієї із одиниць його структури вимагало багатовікових зусиль мислителів-гуманістів, педагогів і ентузіастів фізичної культури епохи Відродження, соціалістів-утопістів, соціал-демократів та інших представників прогресивної педагогічної думки. [67]

В 50 – 60 роки XX століття предмет «Фізична культура» трансформувався в системоутворюючу форму організації фізичного виховання в закладах загальної освіти та об'єднав навколо себе позакласні форми організаційних занять фізичними вправами: фізкультурно-оздоровчі, заходи в режимі шкільного дня (гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки і паузи на уроках, ігри і фізкультурні забави на перервах), позакласна і позашкільна спортивно-масова робота.

До того часу, як дитина зможе скористатися формами навчання і зможе бути наполегливою, жартівливою, цікавою і передбачуваною, вона має навчитися досягати мети і програвати. Їй необхідно отримувати задоволення від фізичної та розумової праці.

Сучасні діти мало рухаються, менше грають в рухомі ігри через прив'язаність до телевізора і комп'ютера. Зменшується і кількість відкритих місць для ігор. Батьки і педагоги все більше занепокоєні як, де і коли можна надати дітям можливість активно і творчо погратись. А щоб підтримати інтерес дітей до таких ігор діти повинні їх знати і завдання педагога допомогти їм в цьому. Саме тому є фізичне виховання є важливим компонентом всебічного гармонійного розвитку особистості



Фізичне вихованнясистема соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я та загартування організму,

гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини,

формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Система фізичного виховання має мету – на основі повного використання засобів фізичної культури та спорту реалізувати можливості всебічного розвитку дитячого та дорослого населення України, удосконалити їхні рухові здібності і водночас сформувати моральні та вольові якості, які характеризують суспільно активну особистість; забезпечити на цій основі підготовленість кожної людини до плідної праці та інших важливих для суспільства видів діяльності.

Зміст мети розкривається у завданнях. з урахуванням специфічних аспектів фізичного виховання та його взаємозв'язку з іншими видами виховання визначають три групи основних завдань: оздоровчі, освітні, та виховні.

Успішне розв'язання завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стане органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом спільної турботи педагогічного колективу, учнівських організацій, батьків, громадськості, коли кожний педагогічний працівник виконуватиме свої обов'язки відповідно до "Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи".

Зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвиткові учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини її здоров'я є тим підґрунтям, на якому розвиваються всі її сили і можливості, в тому числі й розумові. [17]

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає загартування її організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а у приміщенні необхідно дотримуватись гігієнічних вимог.

Видатний український педагог В.О.Сухомлинський відзначав, що велику роль у фізичному і духовному розвитку дітей відіграють заняття фізкультурою і спортом. Але серйозну функцію ці заняття виконують лише тоді, - наголошував він, - коли вся навчально-виховна робота перейнята турботою про здоров'я, про гармонію фізичного і духовного.

На даний час навчання в школі, виконання домашньої роботи збільшується навантаження на організм дитини, діти зовсім мало бувають на свіжому повітрі, а вихідні дні проводять біля телевізора, відеомагнітофона, або грають у малорухливі "сидячі" і комп'ютерні ігри. Діти менше рухаються, більше сидять, внаслідок чого виникає дефіцит м'язової діяльності, і збільшуються статичні напруги. Діти, що додатково займаються музикою, живописом, вільний час яких скорочено, а статичний компонент збільшений, мають більш низький рівень рухової активності. Крім того, виникає необхідність засвоєння і переробки інформації, а отже, і напруга зорового апарата (читання, лист, малювання). Недостатня рухова активність школярів у повсякденному житті несприятливо позначається на стані їхнього здоров'я.

Великі розумові і статистичні навантаження в школі, відсутність додаткової рухової активності, малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування призводять до того, що в більшості школярів погіршується зір, діяльність серцево-судинної і дихальної системи, порушується обмін речовин, зменшується опірність організму до різних захворювань, що приводять до погіршення стану їхнього здоров'я.

У сучасних умовах важливим завданням родини і школи в роботі для зміцнення здоров'я дітей є прищеплювання учням стійкого інтересу до занять фізичними вправами в школі і дома. У зв'язку з цим необхідно використовувати усі форми фізичного виховання в школі, а також самостійні заняття фізичними вправами вдома з метою підвищення рухової активності, зміцненню здоров'я, поліпшення фізичної підготовленості учнів.

У процесі фізичного виховання молодших школярів вирішуються різноманітні питання: виховуються морально-вольові якості особистості; виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами; розвиваються рухові якості, необхідність в праці. Але через недостачу часу, який за планом відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллям школи неможливо. Організовані форми фізичного виховання, передбачені навчальною програмою, складають в середньому 32% добової необхідності дитини, а спонтанні побутові рухи – 18 - 20%. Тому тільки використання різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити нестачу рухової активності учнів. [67]

1.2. Психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів
Фізичне виховання відіграє значну роль у підготовці всебічно розвиненої молодої людини, здатної успішно трудитися в різних галузях господарства і соціально-культурної сфери, захищати Батьківщину. Отож завдання школи – не тільки в підготовці високоосвіченої, висококультурної молодої людини, а й у створенні необхідних передумов для її всебічного фізичного розвитку.

Фізичне виховання забезпечується відповідними сучасними науковими досягненнями, медичним обслуговуванням, педагогічними кадрами, матеріально-технічною, правовою, нормативною, інформаційною базою та бюджетним фінансуванням.

Фізичне виховання дітей реалізується через систему таких дидактичних компонентів: обов'язковий (урок або заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня), що формує основи фізичної культури особистості відповідно до Державних стандартів Освітньої галузі «Фізичне виховання» та позаурочний (заняття у секціях та гуртках спортивного спрямування навчального закладу, позашкільних навчальних закладах, самостійні заняття, участь у фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходах), що доповнює обов'язковий компонент з урахуванням індивідуальних мотивів, інтересів і потреб, природних здібностей та стану здоров'я особистості.

Міністерство освіти і науки України, його структурні підрозділи з питань фізичного виховання та спорту забезпечують організацію та управління роботою з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів, незалежно від форм власності здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчально-виховного процесу.

До його повноважень належить:


  • реалізація державної політики галузі фізичного виховання в сфері загальної середньої освіти;

  • визнання перспектив розвитку фізичного виховання в сфері загальної середньої освіти;

  • розроблення та впровадження Державного стандарту освітньої галузі «Фізичне виховання»;

  • організація програмного, нормативного, науково-методичного та інформаційного забезпечення системи загальної середньої освіти щодо фізичного виховання та спорту;

  • затвердження типового переліку обов'язкового інвентарю та обладнання;

  • контроль за діяльністю органів управління освітою та навчальних закладів системи освіти щодо питань фізичного виховання, спортивної та фізкультурно-оздоровчої роботи;

  • координація наукових досліджень з проблем фізичного виховання учнівської молоді.

Згідно з положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи, за організацію фізичного виховання в школі відповідає директор.

На директора школи покладають такі завдання:



  • відповідальність за стан фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи;

  • створення умов для реалізації творчого потенціалу молодших школярів, спрямування їх на духовне та фізичне становлення і самовдосконалення засобами фізичного виховання та спорту;

  • забезпечення умов для виконання учнями науково обґрунтованого обсягу рухової активності та її контроль;

  • відповідальність за дотриманням правил техніки безпеки під час

роботи з учнями та ефективне використання навчально-спортивної бази;

  • забезпечення необхідним спортивним інвентарем та обладнанням відповідно до типового переліку;

  • забезпечення кадрового потенціалу для занять учнів фізичною культурою та спортом;

  • створення необхідних умов для проведення уроків з фізичної культури і організації позакласної спортивно-масової та оздоровчої роботи, організацію фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня школи, щоденних фізкультурних занять у групах продовженого дня, проведення занять з учнями, зарахованими за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, а також для виконання масових позакласних спортивно-оздоровчих заходів;

  • здійснення щоденного контролю за фізичним вихованням учнів – відвідування уроків, спостереження за проведенням занять у режимі навчального дня;

  • організацію проведення регулярних медичних оглядів учнів.

У фізичному вихованні учнів беруть участь учнівські організації та весь педагогічний колектив школи.

Заступник директора школи з навчально-виховної роботи:

  • відповідає за виконання навчальних програм і якість викладання на уроках фізичної культури;

  • забезпечує систематичний контроль за проведення уроків і факультативних занять з фізичної культури та спорту, а також занять з школярами, зарахованими за станом здоров'я до спеціальної медичної групи;

  • контролює проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня;

  • координує на основі між предметних зв'язків діяльність педагогічного колективу щодо формування в учнів знань, пов'язаних із збереженням та зміцненням здоров'я, виховання в учнів звичок здорового способу життя;

  • забезпечує підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання;

  • спрямовує діяльність методичного об'єднання вчителів фізичного виховання.

Організатор позакласної і позашкільної виховної роботи з дітьми бере участь в організації і роботі фізичної культури, залучаючи до співпраці педагогічний колектив, учнівські і шефські організації, батьків та старшокласників.

У положенні визначено також обов'язки учителя фізкультури.

Згідно з положенням він повинен:


  • нести відповідальність за виконання навчальної програми, за опановування учнями необхідними знаннями , уміннями і навичками на уроках фізичної культури.;

  • вести систематичний облік фізичної підготовленості учнів;

  • залучати якомога більше школярів до фізкультурних гуртків, спортивних секцій, а також до різних фізкультурно-масових заходів;

  • організовувати позакласну фізкультурно-масову і спортивну роботу в школі;

  • спрямовувати роботу шкільного колективу фізичної культури, а також готувати громадських інструкторів і суддів з числа учнів і максимально залучати їх у доступних формах до проведення різних фізкультурно-оздоровчих занять і заходів;

  • організовувати підготовку школярів до районних, міських спортивних змагань;

  • організовувати внутрішкільні змагання і фізкультурні свята;

  • стимулювати прагнення школярів до здорового способу життя, зменшення серед них проявів антисоціальних явищ;

  • контролювати організацію та проведення «годин» рухової активності в групах продовженого дня;

  • спільно з вчителем фізичного виховання розробляє план спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходів;

  • бере участь у роботі з підготовки та проведення моніторингу фізичного розвитку учнів;

  • підтримує зв'язки з позашкільними навчальними закладами з метою залучення учнів навчального закладу до систематичних занять фізкультурою і спортом;

  • проводить пропагандистську роботу серед учнів, їх батьків, вчителів щодо здорового способу життя.

Обов’язки педагога-організатора:

    • спільно з вчителем фізичного виховання організовує і проводить позаурочні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи;

    • надає допомогу учнівським колективам в організації фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів у класах;

    • бере участь у роботі з підготовки та проведення моніторингу фізичного виховання учнів;

    • проводить пропагандистську роботу серед учнів, їх батьків, вчителів щодо здорового способу життя.

Учителі початкових класів мають:

  • стежити за дотриманням школярами режиму дня, виконання ними ранкової гімнастики;

  • сприяти залученню учнів до спортивних секцій та гуртків;

  • стежити за правильною поставою учнів;

  • виховувати в учнів інтерес і звичку до систематичних занять

фізичними вправами.

Вихователі груп продовженого дня:



    • забезпечують у навчальних приміщеннях створення умов, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам техніки безпеки;

    • дбають про дотримання учнями режиму дня, правил особистої та суспільної гігієни, вимог безпечної поведінки;

    • сприяють формуванню знань і навичок учнів щодо здорового способу життя;

    • організовують і проводять щоденні «години» рухової активності (тривалістю 1год.,переважно на свіжому повітрі) з використанням рухливих і народних ігор, естафет тощо;

    • контролюють відвідування учнями секцій, гуртків спортивного спрямування.

Медичний контроль за фізичним вихованням є необхідною умовою успішного виконання завдань фізичного виховання дітей і підлітків. Згідно з положенням про організацію фізичного виховання і масового спорту в загальноосвітніх закладах, загальне керівництво організацією медичного контролю за станом здоров'я дітей здійснюють місцеві органи охорони здоров'я відповідно до діючого законодавства України.

Медичний контроль здійснюється відповідно до діючих вимог з медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням дітей.



Медичний персонал навчального закладу:

  • організовує та проводить щорічні медичні огляди;

  • готує на підставі результатів медичних оглядів проект наказу про розподіл учнів на медичні групи;

  • комплектує спеціальні медичні групи та надає консультаційну допомогу вчителю щодо здійснення навчально-виховного процесу з цією категорією дітей;

  • визначає допуск дитини до занять після перенесених хвороб;

  • спільно з фахівцями (інструкторами, вчителями) контролює навантаження на учнів на уроках з фізичного виховання;

  • проводить бесіди з дітьми про правила особистої та суспільної гігієни, надання першої допомоги;

  • контролює відповідність навчальних приміщень санітарно-гігієнічним нормам та вимогам техніки безпеки;

  • здійснює медичне обслуговування фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;

  • завіряє заявки команд навчального закладу для участі у позашкільних фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходах;

  • проводить просвітницьку роботу серед педагогічного колективу, батьків щодо засад здорового способу життя, виховання здорової дитини.

Управління освіти і науки місцевих держадміністрацій спільно з органами охорони здоров'я щорічно підбивають підсумки роботи щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей та учнівської молоді, результатів моніторингу їх фізичного розвитку.

Учні початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів зобов'язані:

  • дотримуватись правил особистої та суспільної гігієни, дотримуватись правил безпечної поведінки у побуті та під час занять фізичними вправами;

  • повсякденно використовувати набуті знання і навички щодо ведення здорового способу життя;

  • постійно виконувати обсяг рухової активності відповідно до своїх вікових психофізичних потреб (відвідування уроків фізичного виховання, заняття в гуртках, секціях спортивного спрямування, самостійні заняття, участь у спортивних фізкультурно-оздоровчих заходах, активний відпочинок тощо);

  • використовувати свій творчий потенціал на духовний та фізичний розвиток і самовдосконалення засобами фізичного виховання і спорту;

  • брати участь у спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходах навчального закладу;

  • дбати про оптимальний рівень здоров'я та особистого фізичного розвитку. [68]

Розглянемо вікові особливості формування особистості дітей молодшого шкільного віку (на прикладі 8-річного віку) у процесі занять фізичною культурою (за В.А. Голубом).

Структура фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціональної підготовки, моральних якостей та інтелектуального розвитку хлопців 8-ми років (Таб.1) яка об’єднує 25 параметрів складається із 5-ти факторів загальна сума дисперсії яких становить 77,7%.

Факторний аналіз дозволив визначити генеральний фактор з загальним внеском 22,3%, у якому найбільш вагомі значення мають показники функціональної підготовки – ЧСС до(0,821), перша хвилина відновлення (0,789), друга хвилина (0,963), третя хвилина (0,955) та індекс гарвардського степ – тесту (0,944).

Слід відмітити, що у 8 років основний вид діяльності є ігровий. Отже, високі пульсові режими характерні для цього віку. Тобто процеси відновлення і втоми знаходяться на високому рівні. Цей факт підтверджує також середній ваговий коефіцієнт після навантаження (0,599).



Цей фактор отримав назву ”функціональні можливості”.

следующая страница >>
Смотрите также:
Дипломна робота Зміст Вступ
974.24kb.
6 стр.
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І
739.25kb.
5 стр.
Сольга Ірина Борисівна Електрорефлексопунктура при лікуванні діарей у телят Дипломна робота
561.94kb.
4 стр.
Методичні рекомендації до самостійної І практичної роботи студентів Харків-2011 зміст стор. Вступ
727.46kb.
3 стр.
Зміст сторінка Вступ
498.96kb.
4 стр.
Зміст стор. Вступ Розподілення навчальних годин І зміст дисципліни «Технологія виробництва металів» розділ виробництво чавуну
615.26kb.
11 стр.
Реферат дипломна робота: 106 с., рис., табл., 36 джерел
38.09kb.
1 стр.
Зміст вступ 2 Висновки 9
282.44kb.
1 стр.
Зміст C. вСтуп 6 розділ 1 Інтерфейс Inventor 11
3554.99kb.
20 стр.
Реферат дипломна робота: 116 с., 12 рис., 11 табл., 30 джерел, 11 додатків
48.44kb.
1 стр.
Зміст Вступ 1 Висновки 12 Список використаної літератури 37
503.21kb.
3 стр.
Зміст вступ
339.67kb.
1 стр.