Главная страница 1
Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх закладах в новому 2009-2010 навчальному році
Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення усієї системи виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності учня, створення умов для самореалізації у різних видах творчої діяльності. Головною метою виховання особистості є підготовка учнів до повноцінного суспільного життя, яке передбачає виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.

Сучасні наукові дослідження доводять, що виховання є глибоко національним за своєю суттю, змістом, характером. “Національне виховання, — як зазначала українська громадська, культурно-освітня діячка, педагог Софія Русова (1856—1940), — забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а, значить, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдного поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях пошану до інших народів...”.



   Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання й складові частини. Основними складовими виховання, реалізація яких забезпечує гармонійний розвиток особистості, є:

  • громадянське виховання: формування громадянськості, яка дає змогу людині відчувати себе юридично, соціально, морально й політично дієздатною;

  • розумове виховання: оволодіння учнями знаннями основ наук, формування наукового світогляду та національної самосвідомості, оволодіння основами мисленевої діяльності, вироблення умінь і навичок культури розумової праці;

  • моральне-духовне виховання: формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозуміння, милосердя, віри у творчі можливості людини), моральних понять, поглядів, переконань, моральних почуттів, вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування;

  • трудове виховання: ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва, практична й психологічна підготовка їх до праці, свідомого вибору професії;

  • художньо-естетичне виховання: формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, вироблення вмінь і навичок розуміти мистецтво, розвиток творчих здібностей;

  • фізичне виховання: виховання позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, форування потреби у фізичній підготовці, до фізичної праці, захисту Батьківщини;

  • статтєве виховання:   формування у підростаючого покоління системи знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі, формуванні духовності, високих моральних якостей в юнаків і дівчат, норм поведінки, відповідальності за свої вчинки, культури дружби, кохання, інтимних почуттів.

  • екологічне виховання: формування системи екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі, усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії.

  • формування наукового світогляду: формування цілісної система понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до дійсності й самої себе, і які складаються із системи: загальних знань (основи формування поглядів і переконань); світоглядних умінь (розумові операції, здатність робити висновки та ін.); сукупності почуттів, в яких виражається позиція особистості; можливостей вирішення світоглядних проблем на основі вольових якостей (цілеспрямованість, рішучість, самовладання, принциповість).

     Основні завдання виховної діяльності сучасних закладів освіти зумовлені пріоритетними напрямами реформування школи, визначеними Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”),   “Концепції розвитку загальної середньої освіти” (2000 р.), “Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи” (2000 p.), проектом «Національної програми виховання» (2004 р.), законі України «Про виховання», «Основних орієнтирах виховання» ( 2007 р.). Завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у реальному переході до педагогічної творчості та індивідуального впливу, у переорієнтації учнівських і вчительських колективів на гуманізацію виховання, створення умов для цілеспрямованого систематичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, особистості, індивідуальності.
Аналіз рівня організації виховної роботи в закладах освіти області

протягом 2008-2009 н.р.
Напротязі минулого навчального року пріоритетними напрямами виховної діяльності навчальних закладів стали:

  • підвищення ефективності виховної роботи, завдяки активному впровадженню у виховний процес нових форм і методів роботи;

  • актуалізація педагогічних зусиль на впровадження основних ідей, зазначених у «Основних орієнтирах виховання» та створення методичного супроводу цієї діяльності;

  • урізноманітнення виховного простору через впровадження нових ідей у сфері організації змістовного проведення вільного часу школярів;

  • узагальнення кращих педагогічних ідей класних керівників та підвищення педагогічної майстерності керівників виховного процесу тощо.

Протягом навчального року кафедра теорії та методики виховання активізувала свою діяльність у напрямках громадянського, художньо-естетичного, патріотичного виховання.

Напротязі минулого навчального року актуальними питаннями, які були розглянуті на обласних семінарах з питань виховної роботи стали - вимоги щодо організації виховної роботи з учнями початкової та основної школи.

Обласні творчі групи активно працювали над створенням методичних рекомендації для керівників виховного процесу: творча група заступників директорів з виховної роботи розглядала питання оновлення форм і методів роботи з батьками, а творча група педагогів – тренерів, підготувала мультимедійний супровід до Програми «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному » серед молоді України щодло здорового способу життя» в сфері організації позаурочної роботи в цьому напрямку.

Протягом минулого навчального року серед шкіл області поширювалась робота педагогів-тренерів Програми «Сприяння просвітницькій діяльності « рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», які спрямовували свою діяльність на координацію роботи підлітків-інструкторів області та пропагували оздоровчі і просвітницькі ідеї у виховну роботу загальноосвітніх закладів. Слід відзначити активну роботу у рамках Програми Василівського, Михайлівського, Гуляйпільського, Пологівського, Чернігівського районів області. Пронад 20 нових тренерів було підготовлено для м.Єнергодара.

Минулий рік приніс досягнення позитивних управлінських результатів у виховній роботі багатьох районів області, так значних результатів у оновленні виховного простору району, міста досягли методичні служби м.Єнергодара, м.Мелітополя, м.Бердянська, м.Токмака, Василівського, Вільнянського, Михайлівського, Мелітопольського, Новомиколаївського, Пологівського, Приазовського, Приморського, Якимівського районів області та Орджонікіджевського, Жовтневого, Комунарського районів м.Запоріжжя. Так, активно впроваджувалися інноваційні форми і методи виховної роботи, проектні технології, поширювалась робота дитячих об’єднань, клубів, гуртків, секцій, проводились благодійні акції, пошукова та дослідницька робота.
Рекомендації щодо організації виховної роботи

в новому 2009-2010 навчальному році

Організовуючи виховну роботу в новому навчальному році, керівникам організації виховного процесу в загальноосвітніх закладах освіти слід звернути на наступні важливі аспекти виховної роботи:

Усунення багатьох проблем в роботі з важковиховуємими підлітками, яке може відбутися завдяки ґрунтовній роботі керівників виховного процесу щодо надання методичного супроводу для класних керівників. Слід звернути увагу на той факт, що спостереження розбіжності між високим рівнем освіти і культури дорослих і низьким матеріальним рівнем їхнього життя стає головною причиною появи негативних явищ у середовищі підлітків та єдиною метою життя стає досягнення високого матеріального достатку.

Сьогодні, в період протиріч ми привертаємо увагу на формування відповідальної поведінки, включення учнів у активне трудове, політичне і громадське життя, розширення їх соціальних зв’язків, усвідомлення їх місця і значення у громадському та шкільному життті. Проблема відповідальності знайшла своє відображення у філософії (М. Бердяєва, І. Канта, Ж.-П. Сартр та ін.), яка розглядає сутність людини та співвідношення між її свободою і відповідальністю, а також у роботах відомих психологів та науковців (К. Альбуханова-Славської, І. Беха, О. Кононко, М. Савчина та інш.), які зазначають, що відповідальність є результатом інтеграції всіх психічних функцій особистості та об’єктивного сприйняття нею навколишньої дійсності. Виховання відповідальності в учнів загальноосвітніх закладів знайшло відображення у педагогічних ідеях (М. Єрохіна, В. Тернопільської, М. Левківської, О. Сухомлинської, В. Оржеховської та ін.), які акцентували увагу на те, що найвищім рівнем вихованості відповідальної поведінки є усвідомлення моральної відповідальності перед суспільством, перед батьками, педагогами, ровесниками і самим собою через внутрішні переконання і досягнення цього рівня має бути метою виховання відповідальної поведінки.

Наступним педагогічним завданням сьогодення для класних керівників – розвивати у підлітків вольову поведінку, використовуючи для цього емоційно привабливі цілі, підтримувати їх наміри й уявлення про можливість досягти власного рівня домагань. За Л. І. Божович, у підлітків у вольовому акті слабо ще представлена виконавська частина. Очима підлітків основною причиною їх неуспішності в школі є лінощі. Практика свідчить, що не менше значення має забезпечення пізнавальної мотивації, розвиток інтересів. Підлітків характеризує легкість виникнення переживань, емоційної напруги. Їм важко стримувати свої й радість, й горе, й образу, й гнів. Їх емоції відрізняються ригідністю – інертністю, негнучкістю, навіть тенденцією до самопідтримування. Підлітки “купаються ” у власному горі, або в почутті провини. Вони вічувають задоволення від будь – яких переживань, відчувають потребу в сильних емоційних насиченнях. Супуречливі прагнення, які виникають досить часто, ще більше підсилюють загальний емоційний фон, і це веде до виникнення стану афекту. Афективний стан може бути досить тривалим і виникати з незначного приводу. Треба вчити підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти в культурних формах.

Оновленню форм і методів морально-духовного виховання школярів та формування системи життєвих цінностей, яке стає основою для формування особистості дитини, її духовної культури. Слід звернути увагу на те, що питання морального виховання знаходило своє відображення в дослідженнях І.Д.Беха, О.С.Богданової, Б.Т.Ліхачова, А.С.Макаренко І.Ф.Свадковського, І.С.Мар'єнко, М.І.Болдирєва, М.І.Рожкова, О.В.Сухомлинської, І.Ф.Харламов та інших. Метою сучасної школи стає виявлення умов ефективного формуваннія моральної культури школярів.


Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття стосунки, поведінку людей, а моральна культура формується на основі моральної свідомості, яка є результатом морального виховання. Тому моральне виховання повинно стати цілеспрямованою виховною діяльністю школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Керівники виховного процесу визначають рівень опанування вихованцем морального досвіду суспільства, спроможність цілеспрямовано й послідовної дотримуватись моральних цінностей, норм, принципів та готовність до постійного самовдосконалення. Життєві цінності у сучасному розумінні - це ідеї, норми, процеси, відносини матеріального і духовного порядку, гідність особистості і її вчинків, моральні норми, принципи, ідеали, поняття добра і зла, справедливості, щастя. Педагогу – вихователю слід пам’ятати про цілеспрямоване засвоєння та послідовного впровадження в життєдіяльність загальнолюдських духовно-моральних цінностей; гуманності; ідеї миру; патріотизму, а також формування в них таких якостей, як совість, чесність, справедливість, порядність.

Активізацію роботи з батьківською громадськістю, завдяки впровадженню активних форм взаємодії та пропагуванню кращих педагогічних ідей та організації батьківської педагогічної освіти. Слід звернути увагу на особливу виховну роль родини в формуванні особистості учня, на визначення внутрісімейних соціально-психологічних факторів, що мають виховне значення та активізацію педагогічної освіти еглянути і доповнити методичний супровід цього напрямку роботи та активно впроваджувати батівський лекторій, всеобуч, індивідуальні активні форми роботи з сім’єю. Батьки, приймаючи рішення, повинні на перше місце ставити не власні погляди, а те, що буде більш корисним для дитини та той факт, що мета і мотив виховання дитини – це щаслива, повноцінна, творча, корисна людям життя цієї дитини. На творення такого життя і повинне бути спрямоване сімейне виховання. Зв'язок виховання з іншими видами діяльності, підпорядкування виховання тим чи іншим мотивам, а так само місце виховання в цілісній особистості людини – усе це і додає вихованню кожного батька особливий, неповторний, індивідуальний характер.



Керівникам ( методистам з виховної роботи ) районних методичних кабінетів

В новому навчальному році слід звернути увагу на продовження активної методичної діяльності районних ( міських ) відділів освіти, спрямованої на:

- методичний супровід виховного простору районів;

- оволодіння новою системою педагогічних знань про виховання;

- удосконалення форм і методів методичної діяльності;

- збагачення педагогічного досвіду, пропагування кращих педагогічних ідей, інновацій.



Особливу увагу слід звернути на організацію позаурочної виховної роботи.

Школа — це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе, тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота.

   Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час. Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів (організованої діяльності колективу, спрямованої на досягнення певної виховної мети), діє у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Одночасно він є ініціатором залучення учнів свого класу до роботи гуртків, секцій у позашкільних закладах.  



Позакласна виховна робота повинна бути спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, культурного відпочинку.   Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами), суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності та самодіяльності учнів (врахування бажання дітей, їх пропозицій).
  Особливу увагу слід звернути на діяльність класних керівників — педагогів, які постійно спілкуються з учнями, впливають на них і водночас працюють за предметною системою.
Функції сучасного класного керівника

  • забезпечувати оптимальні умови для всебічного гармонійного розвитку вихованців, їх самореалізації;

  • у співдружності з батьками, вчителями, дитячими громадськими організаціями здійснювати виховання школярів у процесі навчально-виховної роботи в школі та за її межами;

  • систематично аналізувати індивідуальні фізіологічні і соціально-психологічні особливості розвитку учнів класу; давати рекомендації іншим учителям, батькам щодо необхідності враховувати індивідуальні та вікові особливості розвитку кожного вихованця;
    — здійснювати організацію і виховання учнівського колективу, вивчати динаміку його розвитку, координувати діяльність учителів, які працюють у класі;

  • організовувати виховні та організаційні заходи для створення оптимальних умов, які сприяли б зміцненню та збереженню здоров'я учнів;
    — здійснювати організаційно-виховну роботу з учнями, батьками та учителями для формування в школярів старанності, дисциплінованості у процесі навчальної діяльності з урахуванням їх індивідуальних можливостей;
    — організовувати позакласну виховну роботу з учнями, сприяти залученню їх до роботи позашкільних дитячих виховних закладів, дитячих громадських організацій;

  • здійснювати цілеспрямовану організаційно-педагогічну роботу з батьками, забезпечувати системність у формуванні їх психолого-педагогічної культури;

  • домагатись єдності вимог до вихованців з боку школи й сім'ї, підтримувати зв'язок з вихователями груп подовженого дня, керівниками гуртків, студій, спортивних секцій, дитячими громадськими організаціями;

  • вести відповідну документацію, подавати керівництву школи відомості про успішність, розвиток і вихованість учнів; стежити за веденням учнями щоденників тощо. 

   Основним обов'язком класного керівника є вивчення учнів і координація на цій основі роботи вчителів, які працюють з ними.

Процес вивчення учнів має відбуватися з дотриманням певних правил:
— вивчення потрібно спрямовувати на виявлення особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку конкретного вихованця;

  • дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання;

  • виявляти потрібно не лише наявний рівень розвитку конкретної особистості, але й прогнозувати його з урахуванням “зони найближчого розвитку”;
    — вивчення особистості школярів та їх колективів потрібно спрямовувати на вирішення конкретних педагогічних завдань;
    — вихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогічного оптимізму щодо їх розвитку і соціально-психологічного зростання;

  • вивчення учнів має охоплювати всі аспекти їх фізичного, психічного і соціального розвитку;

  • застосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей;

  • дослідження соціально-психічного розвитку слід здійснювати в природних умовах навчально-виховного процесу;

  • дослідженням повинні бути охоплені усі учні, таке вивчення має стати систематичним;

  • вивчення учнів поєднують з виховним впливом на них;

  • вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не негативних рисах характеру та поведінки.

Систематизація результатів вивчення особистості учнів

   Процес вивчення учнів є складним і відповідальним. Його результати мають бути основою при плануванні та проведенні виховної роботи з ними, а також її координації з учителями, батьками та іншими вихователями. З цією метою класний керівник ретельно і систематично має фіксувати результати вивчення особистості учнів і класних колективів. Це — своєрідний банк відомостей про рівень й особливості фізичного, психічного і соціального розвитку кожного учня. До нього повинні мати доступ усі, хто займається навчально-виховною роботою з конкретними учнями.


   Фіксування результатів вивчення учнів можна здійснювати двома способами: 1) у загальному зошиті на кожного учня відводять 2—3 сторінки і періодично фіксують дані про психічний і соціальний розвиток; 2) використовуючи “Особисту картку учня”, яка дає змогу дотримуватися вимог програми, спостерігати за динамікою розвитку особистості.


Критерії оцінювання ефективності виховного процесу

Ефективність виховання — співвідношення між метою виховання і результатами, досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.

   Для оцінювання результатів виховного процесу необхідно мати чітке уявлення про визначення рівнів вихованості учнів, їхньої свідомості, поведінки; вміти бачити зміни в її поведінці у результаті виховних впливів; обирати найефективніші форми і методи виховання. Без цього неможливо об'єктивно оцінити ефективність та якість виховної роботи, її впливу на колектив, кожного учня зокрема.   Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні відразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у вихованості дітей.

   Вихованість — комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей.  Серцевина вихованості — моральні якості (рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості).   



Результати процесу виховання різні, оскільки залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишнього світу, виховних впливів, однолітків, батьків, педагогів.  Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил. Такі критерії не можуть бути універсальними, бо в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, і показники вихованості людини. При цьому слід враховувати вік, рівень соціального досвіду людини тощо.

   Критерії вихованості — ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу.



    

Рівень вихованості — ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.
Старший викладач кафедри теорії

та методики виховної роботи,

кандидат педагогічних наук

Кондратова Л.Г. 222- 25 -81


Смотрите также:
Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх закладах в новому 2009-2010 навчальному році
145.53kb.
1 стр.
Методичні рекомендації щодо оформлення та обладнання навчальних кабінетів іноземних мов загальноосвітніх навчальних закладів
18.64kb.
1 стр.
Методичні рекомендації щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році
236.97kb.
1 стр.
Методичні рекомендації щодо викладання захисту Вітчизни в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011-2012 навчальному році
113.65kb.
1 стр.
Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах
3382.69kb.
14 стр.
Методичні рекомендації щодо викладання фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011-2012 навчальному році
193.51kb.
1 стр.
Методичні рекомендації щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/2012 навчальному році
265.2kb.
1 стр.
Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році
154.53kb.
1 стр.
Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році
2689.17kb.
14 стр.
Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році
2689.09kb.
14 стр.
Про особливості організації навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році
3486.18kb.
19 стр.
Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу предметів інваріантної складової навчального плану в 5-11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2009/2010 навчальному році
1075.34kb.
5 стр.