Главная страница 1страница 2страница 3

11.ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ НА ФОРМУВАННЯ


АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА
За визначенням Л.Г. Саллівена: «Яким був характер мислення, відповідно таким був і характер будівлі. Форма, призначення і виразність стовпа, поперечини, арки змінювалися у точній відповідності зі змінами в поглядах людини». Культуру можна визначити як сукупний продукт людської діяльності, запрограмований суспільством, що відображає освоєння людиною як суб'єктом об'єктивно-природної реальності. Культура охоплює системні знання, які добуваються людиною і формують у неї вміння і цінності, тобто властиві людству форми спілкування. Тим самим вони формують художньо-образні моделі дійсності, притаманні певному історичному періоду. Архітектор відтворює ці моделі поведінки і діяльності при формуванні структури міського середовища.

11.1. «Неможливо зрозуміти і пережити архітектуру храму, не представляючи собі змісту богослужіння; стадіону, не знаючи змісту спортивного змагання; театру, не беручи до уваги природи спектаклю. Лише в абстракції, кресленням на ватмані архітектура перетворюється в систему геометричних фігур. Жива архітектура - не креслення, не чиста ідея і не чисті емоції, вона входить у тканину життєвих подій: праці, свята, поклоніння божеству чи владі»36.

«Кожний будинок повинен враховувати, відбивати і підсилювати міське середовище. Виконання містобудівних правил багато в чому залежить від політичної структури, в якій створюється міське середовище. Людина не зможе жити з іншими людьми, якщо не прийме визначених правил поведінки в суспільстві. Ці завжди існуючого правила відбиваються не тільки в її житті, але й у просторовому середовищі, що є результатом цих правил. Тому міста в остаточному підсумку виражають соціальну і політичну структуру, що їх створила»37.

«Соціальна значущість різних функцій, динаміка і масштаби їхнього розвитку, взаємозв'язку між ними є основою для просторової організації архітектурного середовища (наприклад, міських центрів), формування його структури й архітектури.

Наприклад, сучасна міська система центрів, поєднуючи адміністративні, культурні й обслуговуючі будинки і споруди, розвивається по головних осях плану міста. Її просторові форми мають індивідуальний характер залежно від природного оточення, величини міста й історично сформованих традицій. Суспільний центр – життєве середовище, просторова організація якої повинна відповідати зростаючому різноманіттю форм громадського життя, творчої діяльності й обслуговування. У центрах, відбиваючи їхню соціальну функції, розміщується апарат керування економічним і державним життям, концентруються головні суспільні й культурні установи. Загальноміський центр є архітектурною домінантою міста, головною ланкою у системі суспільних центрів, зосередженням суспільно-політичної та інших головних функцій міста»38.



11.2. К.Лінч, досліджуючи «уявний образ міста, яким володіють його жителі», виділяє ряд якостей міського середовища: ясність прочитання, впізнавання, структура, значення й уявність. «Усі якості повинні бути взаємозалежними поміж собою. Уявність – якість, що викликає сильний образ у свідомості спостерігача. Вона підлегла ясності – «читаності» міського ландшафту. Містом, що читається, ми називаємо таке, в якому райони, орієнтири і шляхи легко визначаються і легко групуються в цілісну систему... Особливості формування світогляду епохи чи «суспільної точки зору» базується на елементах когнітивної розумової діяльності людини. Суспільні образи – картини, що виникають у взаємодії загальної матеріальної дійсності, загальної культури і базисної фізіологічної спільності»39. За К.Лінчем, узагальнений «суспільний образ міста» формують три фактори:

1) ландшафт, що запам’ятовується, – це каркас, на якому примітивна культура споруджувала свої соціально значимі міфи;

2) живе зібране матеріальне оточення, відбите в образі, відіграє соціальну роль – служити підосновою для знаків комунікації, для колективної пам’яті;

3) ясний образ оточення дає почуття емоційного комфорту і допомагає встановити гармонічні стосунки між особистістю і зовнішнім світом.

Система орієнтації у містах варіює в залежності від культури й ландшафту.

11.3. Джон К. Гелбрейт у своїй праці «Час невизначеності» («The Age of Uncertfsnly») відмічає чотири основні функції міст, які відображають перевтілення політичної структури. Починаючи з Єгипту й Античності соціальну і політичну структури можна вивчати за об'ємно-просторовою формою міст.

«Мова йде про Адміністративне місто (центрі політичної влади, де форма символічно виражає політичну владу, представництво через порядок і симетрію). Версаль, Ленінград, Канберра, Бразіліа є прототипами таких міст; Торговому місті, де цілісність створювалося завдяки близькому розташуванню безлічі подібних елементів. Саме ці міста несли ідею торгівлі в центрі міста (Амстердам, Венеція, ганзейські міста); Промисловому місті, що виконувало функционально-економічні вимоги, які виражали суворість і одноманітність і Пригороди як рятування від промислового міста, що створює безформні мегаполіси.

Наша удавана нездатність створити сьогодні просторово-цілісні міста, може, походить від того, що ми не володіємо ясним соціологічним розумінням міської структури. Архітектурна демократія створює свої нові принципи містобудування: зберігаючи волю, не можна впадати в хаос, створюючи єдність - не слід нав'язувати архітектурний диктат. Містобудівне проектування повинне не тільки давати взаємозалежне цілісне середовище, що відповідає нашим фізичним і емоційним потребам, але ще також давати волю для оптимального вираження особистості»40 .

11.4. «Із культурно-семіотичної точки зору реакція людини на архітектурний об'єкт залежить не тільки від властивостей об'єкта, але й від здатності розуміння суб'єкта, його культури і досвіду.

Архітектура більш ніж інші види мистецтва виражає загальну функцію культури - нейтралізацію людських пристрастей, заспокоєння і повернення щиросердечної рівноваги. Прогрес культури з найдавніших часів сприяв подоланню первісних страхів. Вийшовши з області інстинктів, людина послідовно переборює страх, створюючи міфологічні, космологічні, релігійні й філософські картини світу. Страх зживався культурною свідомістю. Мистецтво, особливе архітектура, відіграли в цьому процесі дуже важливу роль. Якщо словесні мистецтва, філософія і наука дозволяли людині передбачати реальні небезпеки і рятуватися від ілюзорних страхів, то архітектура з її стійким ритмом і орнаментальною структурою вносила в життя почуття порядку, безпеки і гармонії.

Архітектура виражає загальні уявлення про спосіб життя незалежно від того, чи пропонують її автори які-небудь способи розслаблення і насолоди, чи не пропонують»41 .

11.5. «Соціально детерміноване протиріччя між волею й обмеженням в архітектурі еквівалентно протиріччям відносин між людиною і суспільним середовищем (архітипічним протиріччям між людиною і всесвітом). Відмінності вільного індивідуального сприйняття від соціально-детермінованого колективного у психології розглядаються як два принципи: 1) принцип "приречення" - це віра в обумовленість речей і явищ; 2) принцип «свободи волі», - це віра в можливість необумовлених, довільних дій, у відкритість незаданість майбутнього. Виховна сила, покликана приборкати вихідну сваволю інтуїтивної (аутичної) уяви, трансформувати її в логічну необхідність понять - полягає в соціумі, у структурі мови, у речах з єдиним для всіх суспільно закріпленим призначенням. В антропології «культурогенному» образу людини протистоїть «социогенний» образ як носій і виразник соціальних структур»42 .

11.6. «Створені в минулому ансамблі міст і громадських будівель, що мають історичну й ідейно-художню цінність, не задовольняють потребам сучасної людини і суспільства. Сучасні містобудівні вимоги обумовлені, головним чином, соціальними функціями і визначають такі процеси: а) діяльність громадських організацій, б) розвиток сфер духовної діяльності, науки й обслуговування, в) удосконалення керування й організації народного господарства»43.

«При плануванні народного господарства структура основних фондів архітектурного середовища поділяється в такий спосіб: 1) сфера матеріального виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство; 2) сфера звертання: транспорт, зв'язок, торгівля, суспільне харчування і матеріально-технічне постачання; 3) сфера споживання: житлове господарство, комунальне господарство і побутове обслуговування; 4) галузі народного господарства: охорона здоров'я, освіта, наука, культура та ін.

Маються також інші рішення про поділ структури народного господарства на чотири сфери: 1) сферу матеріального виробництва, 2) сферу духовного виробництва й охорони здоров'я, 3) сферу обслуговування і 4) сферу керування. У сферу обслуговування включені торгівля, загально споживче харчування, житлове господарство, пасажирський транспорт, зв'язок, культурно-просвітні установи.

Залежно від частоти користування населенням всі установи обслуговування поділяються на три основні групи: установи епізодичного обслуговування, періодичного і повсякденного обслуговування. Установи і підприємства, що формують систему суспільного обслуговування, прийнято розподіляти на п'ять груп: 1) адміністративно-суспільні, 2) соціально-культурні, 3) лікувально-оздоровчі,4) торгово-побутові, 5) масового відпочинку і дозвілля»44 .



ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 11. Вплив соціальних факторів на формування архітектурного середовища

Завдання 1. Виявити вплив соціальних факторів на архітектуру стародавнього і барочного Риму.

Завдання 2. Навести приклади разміщення загальноміського центру як частини структури міста (намалювати структурні схеми).
12. АРХІТЕКТУРНА КОМПОЗИЦІЯ ЯК СИСТЕМА.
Архітектурна композиція розглядається як система взаємозалежних частин або елементів, у якій другорядні елементи підлеглі головному таким чином, що утворюють цілісність, єдність, яка створює організацію об'ємно-просторової структури архітектурно-ландшафтного середовища у часі.

Проблема полягає у з’ясуванні, як усі композиційні засоби пов’язані між собою і формують цілісне естетично значуще середовище. Цілісність архітектурного середовища зв’язана з тим, як воно сприймається й оцінюється людиною у конкретних умовах реального життя, як воно направляється творчим задумом зодчого і як воно відповідає фундаментальним потребам і процесам діяльності й поводження людей.

Згідно з дослідженнями В.Л. Антонова, композиція архітектурного середовища на всіх рівнях розглядається як цілісність, що виявляється у трьох аспектах: 1) у взаємодії утилітарно-функціональної й естетичної сторін архітектури; 2) у взаємодії різних рівнів організації архітектурного середовища; 3) у взаємодії середовища і людини, що сприймає її [1].

12.1. «Архітектурна композиція – один з візуально сприйманих видів мистецтва. Однак будь-який архітектурний об'єкт, на відміну від інших видів мистецтва, має складно організовану «внутрішню порожнину» – «інтер'єр» будинку, району, міста, регіону. Отже, кожен архітектурний ансамбль – це не тільки об'єкт сприйняття, але і плацдарм для огляду… Архітектурна композиція майже завжди являє собою просторову структуру, що пізнається у процесі руху, чи «прочитання сюжету» архітектурного середовища.

Рух по дорогах усіх структурних рівнів об'єднується «сюжетною лінією», через метафоричні чи метанімічні композиційні зв'язки.

За композиційною структурою єдність середовища досягається трьома формами зв'язку різних просторових вузлів: 1) розгалужене вільне мальовниче об'єднання навколо домінанти (Псков, Новгород, Афіни, Москва); 2) об'єднання на основі геометрично твердих осей і підлеглих домінанті акцентів (Версаль, Париж); 3) об'єднання на основі змішаної системи взаємозв'язку домінант (Петербург, Рим, Флоренція)»45 .

12.2. Композиційні фактори, що визначають об’ємно-просторову структуру архітектурного об’єкта, пов’язані між собою таким чином:

1. Домінуючі просторові осі й напрямки - зв'язують проектний об’єкт із зовнішніми домінуючими вузлами.

2. Місце об’ємного шарніра, який фіксує стики просторових осей, його форма і спрямованість до домінуючого фактора пов’язує внутрішнє і зовнішнє середовище.

3. Розташування домінуючого внутрішнього простору щодо зовнішніх просторових осей і напрямків рухові від входу до нього – визначає ідею, сюжетну лінію і тип катарсису композиції.

4. Внутрішній дворик, сходи є об’єднуючим початком внутрішньої просторової структури.

5. Відокремлення внутрішніх і зовнішніх об’ємно-просторових форм і перехід від вищих рівнів організації середовища до рівнів, масштабним людині формує іерархічну структуру простору.

6. Насичення відокремлених від цілого просторів масштабними людині формами впливає на емоційний стан людини.

7. Об’єднання відокремлених просторів єдиним ідейним задумом (кореляція об’ємно-просторової структури з урахуванням змістовного значення).



12.3. «В організації простору архітектурного середовища головну роль відіграють ритмічні побудови її просторово-часової структури. Вони зв'язані з функціональними потребами, природними даними і соціокультурним «лексиконом» об'ємно- просторових форм. Ритмічні чергування об'ємно-просторових форм, характер їхнього зв'язку з природою, контрасти і гра світлотіньових асоціацій впливають на уяву. Зміст форми відшукується в чуттєво-образній системі асоціацій, що історично склалася на культурних традиціях, що глибоко укоренилися в естетичній свідомості суспільства. Виділяють три головні групи асоціацій: перша – асоціації, зв'язані з простором; друга – з масами й обсягами; третя – з динамікою, статикою, ритмічною визначеністю»46 .

Відповідно до концепції В.Л. Антонова, Сомів Г.Ю розглядає архітектурний текст - як розгорнений у часі процес сприйняття архітектури. Кульмінаційний момент сприйняття – катарсис, апелює до емоцій, тобто до почуття. Динамічна структура архітектурної композиції – наростання емоційних вражень при русі від периферії до кульмінації (наприклад, загальноміському центру), є основою образності архітектурної мови. Ритмічні чергування світлотіньових і просторово-часових контрастів, зміна вражень по ходу руху створює архітектурну мову, а саме, - характер подолання людиною просторів навколишнього середовища.

«Сприйняття цілісності архітектурного середовища зв'язано з емоціями, що виникають при сприйнятті складних об'єктів, які лише поступово розкривають всю глибину своєї образності. Сюди відносяться, зокрема, і емоції інтересу»47.

12.4. «Цілісність системи - це спільність елементів, що складають систему й утворюють структурно-функціональну єдність. Вона характеризується такими ознаками:

1) порівняно високим рівнем розвитку внутрішніх взаємодій, зв'язків і відносин, спрямованих на досягнення необхідної цілісності;

2) «відокремленням» «головної», чи «ведучої ланки» внутрішніх і зовнішніх зв'язків;

3) різним вираженням самостійності всієї системи і її компонентів;

4) рефлексивністю систем - кодованим відображенням і проектуванням властивостей цілого в підсистемах і елементах попередніх рівнів;

5) інтегративністю»48 .

Інтегративність чи емерджентність - це наявність у системи таких властивостей, що не притаманні складовим її компонентам, тобто наявність нової якості, що зникає з розпадом системи. Наприклад, ансамбль як цілісність - не просто складова сума однорідних чи різнорідних елементів. Ансамбль - це деяка органічна єдність, в якій всі частини, так підлеглі цьому цілому, що їхня форма, розміри і взаємне розташування дають наочне уявлення про ту закономірність, що викликала таке розміщення і їхнє відношення один до одного.

«Організація просторової єдності архітектурного середовища сприймається людиною як естетична категорія: з далеких відстаней місто сприймається у виді єдиного панорамного обсягу, у міру наближення до нього обсяги й простори візуально розподіляються, створюючи новий масштаб, нові просторово-часові рівні сприйняття. Це приводить до зміни містобудівного модуля архітектурного середовища, а також до появи проміжних акцентів меншого структурного рівня композиції міста»49.



12.5. І.В. Жолтовський прагнув розвивати у студентів - архітекторів образне просторове й об'ємне розуміння архітектурного ансамблю, у звя'зку з чим він прагнув «виховувати почуття цілого і звичку йти від цілого і від загального до частин і до елементів, а не навпаки». Він писав: «Уявлення про просторово-об'ємну композицію як єдине органічне ціле, що членується і розмножується відповідно до особливих, чисто архітектурних закономірностей, будучи в той же час витвором мистецтва, що виражає самопочуття людини, її концепцію світу, її відношення до природи, до іншої людині і до соціального середовища, - підводить нас до проблеми архітектурної мови… Так, древні греки вперше створили і розробили мову, яку ми називаємо тектонічною і яка, передаючи властивості матеріалу і конструкцій, не є їхнім натуралістичним зображенням, а є цілісною системою художньо-виразних форм. Образ архітектурного організму, підлеглий ідеї цілого, виникає у мові століттями виведених пластичних форм, де діалектика «ваги» і «росту» підкоряє всі частини головному, домінуючому початку. І, тяжіючи до нього (до головного), у той же час, як би переборюючи інерцію, (форма) стає чим далі від центра, тим більше дрібною і легкою»50.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 12. Композиція як система.

Завдання 1. Дати визначення частини й цілого в архітектурній системі. Виявити головні й другорядні елементи в композиції ансамблів на прикладі з історії розвитку містобудівництва й архітектури (Афінський Акрополь, центр Мілету, Сан Марко у Венеції, центр Петербурга й т.п. ).

Завдання 2. Чим відрізняється просторово-часова композиція Риму періоду бароко й Петербургу ХVІІ-ХVІІІ ст.?

Завдання 3. Відтворити художньо-образний простір-час Стародавньої Греції.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Антонов В.Л. Композиція городской среды. /Методологические проблемы системного подхода/:Дисс. …д-ра. архит. 18.00.01. - М.,1987. - 440с.

2. Антонов В.Л. Естественные условия – категория объемно-пространственной композиции. //Строительство и архитектура. – 1974.-№ 6.

3. Антонов В.Л. Природный ландшафт – пластическая и визуальная основа композиции города. // В помощь градостроителю – проектировщику. – К.: Будівельник, 1974.

4. Антонов В.Л. Городские пути движения как категория градостроительной композиции.// Строительство и архитектура. – 1976.- № 8.

5. Антонов В.Л. Посредник. Именно с его помощью происходит диалог человека и среды.// Архитектура. – 1984.- № 8.

6. Антонов В.Л. Язык искусства архитектуры // Архитектура СССР.- 1984.- №1-2.

7. Антонов В.Л., Шубович С.А. Архитектурная композиция как система «среда – человек».- К.: НИИТИАГ, 1999. - 72 с.

8. Антонов В.Л., Шубович С.А., Чепелюк Ю.Н. Эксперимент – «сквозной учебный архитектурный процесс».- К.: НИИТИАГ, 2000 г.

9. Архитектурная среда и эмоциональный мир человека. (Сомов Г.Ю., Раппапорт А.Г. и др.). - М.: Наука,1982.

10. Беляева Е. Городская среда как объект зрительского восприятия. – М.: Стройиздат, 1977. - 126 с.

11. Бунин А.В., Саваренская Т.И. История градостроительного искусства. : В 2-х т. – М.: Стройиздат, 1979.- Т. 1- 495 с., Т. 2 - 411 с.

12. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Системный подход // БСЭ – 3-е изд. - 1976 .

13. Джонсон Ф. "Per specta". Yala Univers. Press. Ntw Haven, 1965, №9, p. 188.

14. Жолтовский И.В. Мастера архитектуры об архитектуре. – М.: Наука, 1975.

15. Евреинов Ю.Н. О природе и сущности формообразования в архитектуре. // Вопросы формообразования в современной архитектуре. М., 1982.

15. Зильбербер К. Разум и поэтика смысла. 1988.

16. Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре.- М.: Стройиздат, 1986.-288 с.

17. Линч К. Образ города.- М.: Стройиздат, 1982. - 327 с.

18. Раппапорт А.Г., Сомов Г.Ю. Форма в архитектуре: Проблемы и методологии/ ВНИИ теории архитектуры и градостроительства. – М.: Стройиздат, 1990.

19. Рачков П.А. Науковедение. Проблемы, структуры, элементы. М.: Изд-во моск. ун-та, 1974.

20. Садовский В.Н. Основания общей теории систем: логико-методологический анализ. – М.: Наука, 1974.

21. Самохин В.Н. Психологические аспекты художественного творчества в эстетике. - М.: Наука, 1975.

22. Сидякин В.Г., Сотников Д.И., Сташков А.М. Основы научных исследований. - К.: Вища школа, 1987.

23.Силичев Д.А. Семиотика и искусство: анализ западных концепций. – М.: Знание, 1991.

24. Философский словарь. // Под ред.И.Т.Фролова. – М.: Политиздат,1991.

25. Шубович С.А. Архитектурная композиция в свете мифопоэтики.- Харьков: РИП «Оригинал», 1999.

26. Цайдлер Э. Многофункциональные здания. - М.: Стройиздат, 1988.

27.Косицкий Я.В. и др. Учебник для Вузов. Основы теории градостроительства. Г.:Стройиздат, 1984.

28.Саймондс Дж. Ландшафт и архитектура. - Г.: Стройиздат, 1965 - 194 с.

29.Соловьева О.С. Лесопарки - парки - дворцово-парковые ансамбли. / Учебное пособие по изучению курса "Ландшафтная архитектура". - Харьков, ХГАГХ, 1996. - 188 с.



РОБОЧА ПРОГРАМА КУРСУ "ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ СИСТЕМ І АРХІТЕКТУРА"

Курс лекцій - 36 годин, з них 18 лекційних, 16 практичних, 2 семінар.






Тема лекції

Кіль-кість

годин


Самостійні завдання

Кіль-кість

годин


1.

ВСТУП.

1

1.Навести приклад архітектурного об'єкта як системи.

1

2.

Основні поняття та визначення в загальній теорії систем.

2

1.Дати визначення основних термінів теорії систем (система, організація, структура, функція, елемент системи, зв'язки, керування).

2.Зв'язати ці визначення з архітектурним об'єктом будь-якого історичного періоду.



2

3.

Класифікація систем

2


1.Які підстави приймаються за основу класифікації, що

відповідає розподілу архітектурного середовища як системного об'єкту?


2


4.

Архітектурне середовище як система

1


1.Виявити відмінність архітектурної системі від систем інших видів мистецтва на прикладі старовинних та сучасних архітектурних об’єктів.

1


5.

Особливості сприйняття людиною архітектурного середовища

1


1.Створити художньо-образний простір-час на основі реальної просторової структури Афінського регіону Стародавньої Греції.

1


6.

Особливості організації ієрархічної структури архітектурних об’єктів

2


1.Виявити ієрархічну організацію містобудівельної системи на прикладі різних історичних періодів (наприклад, стародавнього Єгипту,стародавньої Греції, Китаю та Риму, класичних Парижа й Петербурга та сучасних міст).

2.Навести приклади й виявити ієрархію взаємодії просторових осей при формуванні архітектурної композиції.



2


7.

Зв'язок і взаємодія в архітектурному середовищі

2

1


1.З історії архітектури навести приклад зв'язку і взаємодії в архітектурному середовищі й визначити вплив кожного з трьох типів зв'язків на формування структури архітектурного середовища.

1


8

Визначення архітектурної мови як системи

4


1. Визначити основну одиницю (слово) й основні елементи (літери) архітектурної мови й їхній зв’язок з ієрархічною структурою архітектурного середовища. Навести приклади з історіі архітектурних стилів.

2.Порівняти архітектурну мову Середньовіччя з Ренесансом на різних структурних рівнях організації архітектурного середовища


2


9.

Регулювання як творчий процес формування архітектурного середовища.

1


1.Навести приклади з історії архітектури взаємовпливу функціональних, природних і композиційних факторів на формування архітектурних ансамблів.

1


10.

Вплив природних факторів на формування архітектурного

середовища.


1


1. Виявити відмінні риси й взаємозв'язки природної та архітектурної домінант. Навести приклади типів взаємозв'язку архітектурних і природних форм: 1) - домінування природндго ландшафту; 2) - домінування архітектурної форми; 3) - рівність домінант.

2. З історії архітектури навести приклади вирішення ансамблів у взаємозв'язку з їх оточенням і умовами сприйняття.


1


11.

Вплив соціальних факторів на формування архітектурного

середовища


1


1. Навести приклади разміщення загальноміського центру як частини структури міста (намалювати структурні схеми).

2. Виявити вплив соціальних факторів на архітектуру стародавнього Риму.


1


12.

Архітектурна композиція як система

Цілісність


1


1. Дати визначення частини й цілого в аритектурній системі. Виявити головні й другорядні елементи в композиції ансамблівна прикладі з історії розвитку містобудівництва й архітектури.

2. Як формується просторово-часова композиція барочного Риму й Петербурга ХVІІ-ХІХ ст.


1





<< предыдущая страница   следующая страница >>
Смотрите также:
Методичні вказівки до вивчення курсу " загальна теорія систем І архітектура"
676.4kb.
3 стр.
Методичні вказівки до самостійного вивчення курсу «фінансова статистика»
499.92kb.
4 стр.
Методичні вказівки до вивчення курсу та виконання контрольних завдань
491.1kb.
2 стр.
Методичні вказівки до вивчення курсу "Фінанси" для студентів 4 курсу спеціальностей 050106 „Облік та аудит"
1735.75kb.
8 стр.
Методичні вказівки до практичних І самостійних занять з курсу
1065.97kb.
6 стр.
Методичні вказівки до вивчення курсу „Маркетинг" для студентів 3 курсу спеціальності 050201 „Менеджмент організацій"
421.9kb.
3 стр.
Методичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «Менеджмент» для студентів 3 курсу заочної форми навчання
591.07kb.
3 стр.
Методичні вказівки для вивчення дисципліни та завдання для самостійної роботи студентам
760.09kb.
3 стр.
Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «економіка І організація інноваційної діяльності»
959.48kb.
7 стр.
Методичні вказівки до вивчення дисципліни «Основи наукових досліджень»
156.21kb.
1 стр.
Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни "Оптимізаційні методи та моделі " для студентів економічних спеціальностей
281.08kb.
1 стр.
Методичні вказівки з вивчення " Економіка праці"за темами курсу Тема Предмет "Економіки праці"
1254.37kb.
6 стр.