Главная страница 1


МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

УКРАЇНИ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ

У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА

ОБЛАСТІ




ЗАОЧНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ НА ТЕМУ:
Загальні засади здійснення

судово-психологічної експертизи

Київ-Дніпропетровськ

2011
ПЛАН ЗАОЧНОГО

СЕМІНАРУ-ТРЕНІНГУ




  1. Тема семінару: “Загальні засади проведення судово-психологічної експертизи ”

2. Мета проведення семінару: повторення загальних положень щодо призначення судово-психологічної експертизи у цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах; підвищення рівня знань працівників юридичних служб з питань призначення та проведення судово-психологічної експертизи з метою фахового вдосконалення та більш ефективної участі у юрисдикційних процесах; загальне підвищення рівня психологічної та правової культури працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій

3. Підстава проведення семінару-тренінгу: тематична програма заочних семінарів - тренінгів для юрисконсультів на 2011 рік, затверджена заступником начальника Головного управління юстиції в Дніпропетровській області 16 грудня 2011 року.

4. Цільова група: працівники місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій.
5. Інформаційне забезпечення: методичні матеріали підготовлено у межах співпраці Головного управління юстиції в Дніпропетровській області та Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України.

6. Основні питання, які розглядаються у заочному семінарі-тренінгу:



  • поняття, предмет, об’єкт та суб’єкти проведення судово-психологічної експертизи;

  • питання які ставляться при проведенні різних видів судово-психологічної експертизи;

  • зміст висновку судово-психологічної експертизи;

  • нормативно-правове регулювання призначення та проведення судово-психологічної експертизи.


Поняття, предмет, об’єкт та суб’єкти проведення судово-психологічної експертизи
В умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів, зростання соціальної активності громадян та трансформаційних процесів у державі дедалі більшого значення набуває «людський фактор», що також кореспондується пріоритетністю людини, її прав та законних інтересів, визначених у ст. 2 Конституції України. Тому визначення суб’єктивних особливостей вчинення юридично значущого діяння (дії або бездіяльності) та психологічна характеристика учасників у юрисдикційному процесі чи загальній юридичній практиці є важливим для найбільш точного застосування норм права.
Судово-психологічна експертиза визначається у літературі, як дослідження проведене фахівцем — експертом на основі спеціальних знань в галузі психології з метою дати експертний висновок, котрий після його перевірки та оцінки слідчим або судом буде доказом по кримінальній(цивільній) справі [1, с. 541]. В той же час Закон України «Про судову експертизу» визначає експертизу як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у проваджені органів дізнання, досудового та судового слідства.

Виходячи з того, що психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки, то судово-психологічну експертизу можна визначити як дослідження експертом на основі спеціальних знань у галузі психології тих психічних явищ та процесів, а також особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки, які мають значення для справи, що перебуває у проваджені органів дізнання, досудового та судового слідства.


Кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть стати судовими експертами





наявність необхідних знань для надання висновку досліджуваних питань


відповідна вища освіта


освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста

відповідна підготовка та кваліфікація судового експерта з певної спеціальності

До проведення судово-психологічної експертизи можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками спеціалізованих державних установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу».

Загалом питання суб’єкту проведення судово-психологічної експертизи регулюються ст.ст. 7-14 Закону України «Про судову експертизу». Але на сьогодні практика стикається з проблемою, що органи дізнання, досудового та судового слідства, так само як і інші учасники процесу не знають куди саме направляти проведення судово-психологічної експертизи, що свідчить про недостатню поінформованості про наявність Реєстру атестованих судових експертів на сайті Міністерства юстиції України1. Окрім того, Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, як спеціалізована наукова установа, також має право проводити судово-психологічну експертизу2.

Судово-психологічна експертиза призначається на стадії досудового та судового слідства у карних та цивільних справах за ініціативою учасників процесу та суду. Питання проведення судово-психологічної експертизи у господарському та адміністративному процесі є також актуальним, оскільки людський фактор та необхідність дослідження психічних процесів учасників-фізичних осіб господарських та адміністративних відносин має вельми важливе значення для повного та справедливого вирішення справи судом.

Об’єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі, позивачі, відповідачі: малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку).

Психологічна експертиза також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в слідства чи суду виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична експертиза, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертиза). До цього переліку належать також психолого-почеркознавча експертиза та психолого-лінгвістична експертиза, що перебувають наразі в стадії наукової розробки.

Також, слід зазначити, що особливої уваги для правильного призначення судово-психологічної експертизи є знання меж психологічного експертного дослідження.

Так, за межами такого дослідження є моральна оцінка особи та її поведінки; правова оцінка діяння (дії або бездіяльності) винної підозрюваного (обвинуваченого), форма та вид умислу, достовірність свідчень, правові наслідки діяння тощо; питання, що виходять за межі предмета сучасної психологічної науки або є предметом дослідження інших наук.







Доцільно вказати, що головним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи:

● індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки;

● емоційних реакцій та станів;

● закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього

розвитку та індивідуальних її властивостей.



Підставою призначення судово-психологічної експертизи є необхідність виявлення та дослідження психічних процесів та явищ, а також дій які вони викликають, та які мають значення для правильного вирішення справи. Серед інших можна виділити такі види підстав призначення судового-психологічної експертизи:

Підстави для призначення судово-психологічної експертизи

у юрисдикційному процесі




























Щодо видів судово-психологічної експертизи, то її можна класифікувати за рядом критеріїв, серед яких найбільш суттєвими для юридичної практики є класифікація за юрисдикційними процесами, за предметом дослідження та за складністю.

За юрисдикційними процесами виділяють: судово-психологічну експертизу у кримінальному, цивільному, адміністративному, господарському процесі.

За складністю експертиза може бути проста — тобто для експертного висновку необхідно власне психологічні знання та складна (комплексна) — коли експертний висновок робить декілька експертів з різних галузей знань (психолого-психіатрична експертиза, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна, психолого-автотехнічна експертиза, психолого-почеркознавча експертиза, психолого-лінгвістична експертиза).





За предметом можна виділити такі види судово-психологічних експертиз: експертиза психології неповнолітніх; експертиза особливих емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту; експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку; експертиза моральної шкоди; експертиза при визнанні угоди недійсною. Загалом можна виділяти інші види за предметом, названі є найбільш поширеними.


Питання які ставляться при проведенні різних видів судово-психологічної експертизи
Доцільно розглянути переліки найбільш вживаних питань за предметом дослідження за формою визначенню Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998:
1. Судово-психологічна експертиза у справах про визнання угоди недійсною:

Які індивідуально-психологічні особливості має гр.Н. (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові)?

Яка особистісна значимість для гр.Н. обставин, за яких була укладена угода?

У якому емоційному стані був (була) гр.Н. під час звершення дії укладання угоди?

Чи здатним був (була) гр.Н., з урахуванням визначених обставин, повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями?

Чи здатний був (була) гр.Н., з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати - і в якій мірі - фактичний зміст власних дій та їх наслідків?

Чи здатний був (була) гр.Н. повною мірою прогнозувати наслідки власних дій?

Чи здатний був (була) гр.Н. повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та в повній мірі усвідомлено реалізовувати його?




  1. Судово-психологічної експертизи неповнолітніх:

Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків( зазначити, якщо треба, одного чи обох з них), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини?

Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини?

Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих?


3. Судово-психологічна експертиза моральної шкоди3:
Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для Н. (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові)?

Якщо так, то чи завдані Н. (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода)?

Чи спричинені Н (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо Н. (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання Н. (моральної шкоди)?
4. Судово-психологічна експертиза особистих властивостей, основних мотивів поведінки, закріплених у життєдіяльності суб’єкта, та рівня його інтелектуального розвитку:

Які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа?

Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, які суттєво вплинули на характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначається, що саме має значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера)?

Які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа? У якому зв'язку вони перебувають з обставинами, що досліджуються у справі?

Чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час скоєння нею протиправних дій (або злочину)?

Який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний, ведений тощо) і чи це зумовлено його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання)?

Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що суттєво вплинули на характер її показань у справі?

Чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам тощо)?

Чи спроможна підекспертна особа, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлювати реальний зміст власних дій та в повній мірі свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки?

Чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання?

Чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо управління транспортом або механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо)?

5. Судово-психологічна експертиза емоційних станів, у тому числі фізіологічного афекту4:
Які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини)?

Чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам тощо)?

Чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання?

Чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо управління транспортом або механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо)?

Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних дій в емоційному стані (і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов'язків)?

Чи перебувала підекспертна особа в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що можуть розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання?

Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання?

У якому емоційному стані перебувала підекспертна особа в період, який передував її самогубству?

Чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, унаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо)?

Чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини)?

Чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей, розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки?

Чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання? Якщо має, то якими саме є їх ознаки?

Чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (указати залежно від того, що має значення у справі: пам'ять, увага, сприймання, мислення, особливості емоційних реакцій) чи функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях?
Зміст висновку судово-психологічної експертизи
1. Вступна частина.

Вказується вид експертизи, час і місце її проведення, хто призначив експертизу, у чиїй присутності вона проводилась, сформульовані перед експертом запитання, які матеріали були надані в розпорядження експертів5, де знаходилась особа яка підлягає експертизі.
2. Основна частина.

Коротко вказуються обставини справи в інтерпретації експертів, анамнестичні дані та особу, яка підлягає еспертизі, результати бесіди і спостереження, використані експерементально-психологічні методики, одержані за їх допомогою результати та їх інтерпретація. На цій основі здійснюється психологічний аналіз ситуації вчиненого злочину, надається психологічна характеристика особи, яка підлягає експертизі, її поведінка у криміногенній ситуації чи при вчиненні правочину.
3. Заключна частина.

Даються відповіді на поставлені запитання, які водночас є висновками щодо проведеного аналізу. Вказується дата складення документа.



Нормативно-правове регулювання призначення та проведення судово-психологічної експертизи
На сьогодні питання проведення судово-психологічної експертизи регулюються такими нормативно-правовими актами:

- Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Кримінально-процесуальний кодекс;

- Закон України “Про судову експертизу”;

- Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998;

- Порядок атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 02.07.2008; Порядок ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1666/5 від 02.10.2008 тощо.

Надзвичайно важливе значення у практиці використання судово-психологічної експертизи у юрисдикційному процесі відіграє судова практика та судові узагальнення, які містять посилання на ті чи інші застосування судово-психологічної експертизи у конкретних випадках та загальні правила призначення судових експертиз. Хоча судова практика в України тільки починає визнаватись у якості джерела права (наприклад, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права), але суди та сторони у процесі часто керуються та посилаються на конкретні судові рішення. На сьогодні найбільш значущими для практики призначення судово-психологічної експертизи є такі судові акти:



    • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 “Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах”;

    • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”;

    • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”;

    • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями;

    • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 2 “Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру ”;

    • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”;

    • Інформаційні листи Вищого Господарського Суду України № 01-08/202 від 23.03.10, № 01-08/2651 від 27.11.2006;

    • Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/424 від 11.11.1998 тощо.



1http://rase.minjust.gov.ua/

2http://www.psy-science.com.ua/PsInsUa.html

3 Встановлення розміру моральної шкоди має неабияке значення для практики, оскільки суд не має достатніх знань про перебіг психологічних процесів та шкоду, яка може їм завдаватись. Тому встановлення розміру моральної шкоди є виключно компетенцією судово-психологічної експертизи.

4Г. у віці 58 років, увечері, виходячи зі своєї квартири, наніс ножове поранення молодому хлопцю з компанії, котра щоденно, пізно увечері, збиралась під вікнами квартири Г., галасувала, сміялася, співала пісні тощо. Це тривало декілька місяців. Не дивлячись на неодноразові попередження мешканців будинку, компанія продовжувала збиратись щовечора та галасувати.

В останні місяці Г. страждав на безсоння, що було викликано навантаженнями на роботі (Г. Мав вийти на пенсію), дрібними сімейними сварками, загальним невротичним станом у зв’язку з клімактеричним віком. В той вечір Г повернувся додому, в нього було погане самопочуття, хотілось виспатись, відпочити, але в цей час почалося вже звичне галасування на вулиці, заграла гітара, почався спів та реготання. Г. схопив ножа, котрим його дружина різала картоплю, вискочив на подвір’я. В цей час з кущів біля будинку виходив молодий чоловік з “галасливої” компанії. Г. наніс йому удар у область руки, після чого Г. повернувся додому та попросив дружину викликати “швидку” та міліцію. Після судово-психіатричної експертизи, котра визнала Г. психічно здоровим, було призначено судово-психологічну експертизу.

Підекспертний легко налагоджував контакт з експертом, з бажанням відповідав на поставлені запитання, у тому числі на ті, що відносились до матеріалів справи. Аналіз індивідуально-психологічних особливостей Г. виявив достатню силу з боку нервових процесів, але деяку заторможеність, тобто більшу силу гальмівних процесів над збуджуючими. Г. відзначався конформністю, помірною комунікабельністю, було виявлено високу фрустраційну напругу, тревожність. В побутових та виробничих процесах Г. відзначався працьовитістю, дисциплінованістю, стійкими моральними принципами, неконфліктністю. Напередодні (за два тижні) переніс соматичні захворювання, були проблеми на роботі пов’язані зі зменшенням заробітної плати та зміною керівництва. Підекспертний відзначався імпунітивним типом реагування на конфлікт (інтравертна ознака). Підекспертний досить детально описував події, що трапились: амнезії, аффективного звуження свідомості не було. Однак, в момент вчинення делікту відмічалось виражене емоційне переживання гніву, образи, глибокого незадоволення. Аналіз динаміки психічного стану підекспертного в момент делікту не виявив в нього стану фізіологічного афекту.

5 Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 зазначено, що для проведення дослідження суд або слідство надає експертові можливість психологічного обстеження підекспертного та матеріали справи. Необхідно (з огляду на вік підекспертного та конкретні питання, поставлені перед експертизою) надати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертний близько спілкувався. У свідченнях рідних та близьких повинні бути відображені особливості його розвитку та поведінки, умов життя, оточення, притаманні йому схильності, захоплення, інтереси. За наявності потрібно надати щоденники, листи, зразки творчості підекспертного.

Особливу увагу слід приділити свідченням або відомостям про особливості поведінки підекспертного у проблемних ситуаціях (конфлікти, покарання, втрати тощо) та свідченням про особливості його емоційного стану в обставинах, що цікавлять суд та слідство (безпосередньо у момент подій, що досліджуються у справі, у час, що передував подіям, а також після їх завершення).



Психологічна експертиза може бути об'єктивною лише за умов автентичних показань, тобто таких, які не залежать від будь-якого стороннього впливу або примусу.



Смотрите также:
Міністерство юстиції національна академія україни педагогічних наук україни головне управління юстиції інститут психології у дніпропетровській імені г. С. Костюка області заочний семінар-тренінг на тему: “Загальні засади здійснення
182.37kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Дніпропетровській області
160.78kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області «Діяльність громадських організацій в розрізі чинного законодавства України»
940.9kb.
5 стр.
Міністерство юстиції україни Головне управління юстиції у Дніпропетровській області
110.7kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області
378.31kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у донецькій області авдіївське міське управління юстиції
123.23kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни Головне управління юстиції у Дніпропетровській області методичний посібник «Підсудність та судова юрисдикція»
107.7kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у донецькій області авдіївське міське управління юстиції
57.84kb.
1 стр.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у донецькій області авдіївське міське управління юстиції
79.87kb.
1 стр.
До наказу Головного управління юстиції від 21. 09. 2011 №640/О
36.61kb.
1 стр.
Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області Особливості правового регулювання прав та обов’язків батьків та дітей Полтава
370.16kb.
1 стр.
Малхазов Олександр Ромуальдович. Психофізіологічні механізми управління руховою діяльністю: Дис д-ра психол наук: 19. 00. 02 / Інститут психології ім. Г. С. Костюка апн україни. К., 2003. Анотація до роботи: Актуальність дослідження
61.9kb.
1 стр.