Главная страница 1


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Кощинець Віктор Васильович
УДК 343.95:159.9

ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ СУДОМ ПРИ РОЗГЛЯДІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ, ЗДОРОВ’Я ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

19.00.06 — юридична психологія



АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук




Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника МОН України.
Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України,

заслужений юрист України

Костицький Михайло Васильович,

Конституційний Суд України, суддя


Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України



Сегай Михайло Якович,

Київський регіональний центр АПрН України, вчений секретар


кандидат юридичних наук, доцент

Біленчук Петро Дмитрович,

кафедра організації розслідування злочинів навчально-наукового Інституту підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України, професор



Провідна установа

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (м.Харків).

Захист відбудеться “22жовтня 2003р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом‘янська,1


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська,1).
Автореферат розісланий “____” вересня 2003р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лук’янчиков Є.Д.




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми. Правова захищеність особи – одна з фундаментальних ознак правової держави, що передбачає наявність системи ефективних юридичних засобів реалізації і захисту прав особи. У цій системі особливе місце посідає суд, покликаний здійснювати захист прав, свобод та законних інтересів громадян. Сильна, незалежна судова влада здатна справляти істотний вплив на всі сторони життєдіяльності держави, активно допомагати її формуванню як держави правової.

Конституція України стала основою для розбудови нового етапу правової системи нашої держави. З 1 вересня 2001 року набув чинності новий Кримінальний ко­декс України. Ці та інші законодавчі акти заклали підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства відповідно до реалій сьогодення, в тому числі у питаннях, що стосуються порядку та форм застосування спеціальних психологічних знань.

Водночас аналіз судової практики засвідчує недостатнє використання досягнень науково-технічного прогресу, нові­тніх наукових технологій зокрема, психологічних, у ході розгляду кримінальних справ у суді, що зумовлене відсутністю усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого й одностайного визначення правознавцями понять "спеціальні психологічні знання", "спеціаліст-психолог", "консультант-психолог" та їх змісту, а також суб‘єктів, меж і форм застосування спеціальних психологічних знань. Взаємовідносини судді та осіб, які володіють спеціальними знаннями, збирання і передавання їм для дослідження об‘єктів, участь у цьому процесі судді ще мало вивчені. Бракує в Україні й монографічних та дисертаційних досліджень щодо комплексного застосування спеціальних психологічних знань саме при розгляді кримінальних справ у суді в їх гносеологічному, проблемному та процесуальному аспектах.

Отже, аналіз законодавства, літературних джерел, судової практики дозволяє зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження.

Воно зумовлене важливістю теоретичного узагальнення проблем використання психології для підвищення ефективності судової діяльності; необхідністю систематизації наявного досвіду застосування здобутків психологічної науки у кримінальному процесі та висвітлення можливостей обізнаної особи (консультанта, психолога-експерта, спеціаліста-психолога), а також судді, який отримав психологічну підготовку, сприяти правовому захисту громадян; потребами судової практики щодо використання психологічних знань. У роботі проаналізовано також проблеми взаємозв'язку різних форм використання психологічних знань у кримінальному процесі, закономірності й особливості їх залучення в різних категоріях кримінальних справ; висвітлюються традиційні та нові форми їх застосування у процесі розгляду кримінальних справ у суді.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми розглядалися у монографіях та наукових збірниках:



українських вчених та практиків, зокрема, В. Андросюка, Н. Алікіної, П. Біленчука, І. Волкової, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, С. Дидківської, Я. Кондратьєва, В. Коновалової, М. Костицького, В.Лисиченка, В. Маляренка, Г. Матусовського, М. Міхеєнка, О. Михайленка, В. Молдована, І. Мостової, Г. Нагорного, В. Нора, М. Панова, М. Салтевського, М. Сегая, 3. Смітієнко, 3. Соколовського, В. Тація, В. Тертишника, В. Циркаля, Т. Шаркової, В. Шибіка, В. Шепітька;

зарубіжних фахівців С. Абельцева, В. Бохана, Р. Бєлкіна, В. Васильєва, А. Вінберга, Р. Гаузера, Г. Доспулова, А. Дулова, О. Ейсмана, Ю. Конишева, М. Коченова, И. Кудрявцева, В. Махова, Е. Мельникової, В. Нагаєва, О. Ратінова, Т. Сахнової, Ф. Сафуанова, О. Ситковської, М. Сєліванова, І. Сорокотягіна, М. Строговича та багатьох інших, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних психологічних знань у кримінальному судочинстві. Серед інших досліджень, в яких розглядалися окремі аспекти цієї теми, слід назвати концепції Є. Аронсона, Т. Уілсона, Р. Ейкерта, С. Спорера. Вчені прагнули вирішити проблему психологічного забезпечення судочинства в межах західної традиції. Але проблему теоретичного аналізу застосування спеціальних, у тому числі психологічних, знань у кримінально-процесуальній діяльності судових органів України не вичерпано.

Зв‘язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В.Стефаника як складова теми “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”.

Мета і завдання дослідження. Головними напрямами наукового аналізу дисертант визначив: а) подальший розвиток теорії інституту спеціальних психологічних знань у межах сучас­них методологічних підходів на основі вітчизняних та зарубіжних концепцій його розвит­ку, судової практики, а також власних емпіричних досліджень визначеного об‘єкта; б) розробку теоретичних і практичних рекомендацій, правових і організаційних питань широкого використання спеціальних психологічних знань у суді на сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу; в) обґрунтування пропозицій щодо удосконалення правової регламентації використання спеціальних психологічних знань у суді.

Дисертаційне дослідження має теоретично-прикладний характер і відповідно до поставленої мети спрямоване на вирішення таких завдань:

- визначити методологічні і методичні способи дослідження спеціальних психологічних знань та їх використання у суді;

- розкрити загальну характеристику суті, значення й видів спеціальних психологічних знань та уточнити поняття "спеціальні психологічні знання";

- визначити місце і роль спеціальних психологічних знань у судовій діяльності;

- окреслити теоретичні та правові засади використання спеціальних психологічних знань та виявити проблеми, що перешкоджають ширшому використанню судом досягнень психології під час розгляду кримінальних справ;

- дати класифікацію суб‘єктів застосування спеціальних психологічних знань і форм реалізації цих знань обізнаними особами;

- з‘ясувати суть і значення підстав для використання спеціальних психологічних знань суддею, консультантом, спеціалістом або експертом;

- на основі глибокого наукового аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу отримати нові знання про об‘єкт дослідження та довести необхідність їх вираження у правовій науці та кримінально-процесуальному законодавстві.

Об‘єктом дослідження став процес розгляду судом кримінальних справ у злочинах проти життя, здоров‘я та статевої недоторканості особи.

Предметом дослідження є особливості використання спеціальних психологічних знань у суді при розгляді кримінальних справ, їх суть, значення, форми реалізації, проблеми процесуального регулювання та застосування.

Методи дослідження. Вирішуючи поставлені завдання, автор використовував сукупність різних методів, однак основним був діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано: логіко-семантичний метод (для вивчення та поглиблення понятійного апарату "спеціальні психологічні знання", "судово-психологічна експертиза" тощо); метод системного аналізу (використовувався, зокрема, в процесі порівняння загальної норми, що регулює використання спеціальних знань у суді, та спеціальних норм, що її конкретизують та обмежують); структурний (застосовувався при визначенні системи форм використання спеціальних психологічних знань у суді); статистичний (використовувався для аргументації необхідності використання спеціальних психологічних знань у суді, зокрема консультанта-психолога, у процесі дослідження підстав проведення судово-психологічної експертизи); метод моделювання і прогнозування (використання його дало можливість сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного КПК України) та інші. Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень розвинутості кримінально-процесуального законодавства, що регулює відносини у сфері використання спеціальних психологічних знань у суді та шляхи його удосконалення. Конкретними методами дослідження були аналіз документів (проаналізовано понад 90 кримінальних справ, інших процесуальних документів), та проведено анкетування 85 суддів, також використовувалися статистичні методи обробки даних, що були отримані шляхом анкетування суддів.

Отримані дані забезпечується теоретично-методологічними обґрунтуваннями вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним аналізом, достатньою репрезентативністю вибірки.



Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор зробив спробу з урахуванням сучасних досягнень науки комплексно дослідити використання спеціальних психологічних знань, їх суті, значення, місця й ролі у розгляді кримінальних справ судом.

Найважливішими з теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, сформульованих у дисертації, є:

- нові засади обґрунтування основ використання спеціальних психологічних знань, що застосовуються під час розгляду кримінальних справ судом;

- авторське визначення змісту поняття "спеціальні психологічні знання";

- нове визначення поняття й змісту використання спеціальних психологічних знань у суді;

- одержані науково-практичні результати з числа положень, висновків та практи­чних пропозицій є новими з погляду термінологічного визначення поняття, суті, форми і правових основ використання спеціальних психологічних знань та способів вирішення проблемних питань, їх застосування у практичній діяльності під час розгляду кримінальних справ у суді;

- обґрунтовані теоретичні положення про те, що для забезпечення правильної організації й об‘єктивності пізнання обставин злочину суддя повинен залучати фахівців з галузі психології;

- авторська концепція структури спеціальних психологічних знань, суб‘єктів (суддя, консультант, спеціаліст, експерт), об‘єктів, способів і форм реалізації суб‘єктами спеціальних психологічних знань у суді;

- доведено, що суддя має право без обмежень застосовувати в установленому законом порядку свої спеціальні знання. Суддя не має права застосовувати свої спеціальні психологічні знання тільки у випадках, коли закон зобов‘язує його під час деяких судових дій залучати конкретних спеціалістів (психолога, педагога тощо), та для проведення експертиз;

- обґрунтовано доцільність розширення випадків (зазначених у КПК) обов‘язкового призначення психологічної чи комплексної психолого-психіатричної експертизи;

- запропоновано доповнити Кримінальний Кодекс України новою нормою про обов’язкове проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи для встановлення стану обмеженої осудності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що по­даний дисертантом матеріал, сформульовані висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності для підготовки нового і вдосконалення чинно­го кримінально-процесуального та іншого законодавства України; в подальших наукових розробках проблем використання спеціальних психологічних знань у суді; в навчальному процесі – при підготовці відповідних програм, лекцій та інших навчально-методичних ма­теріалів для студентів юридичних закладів освіти; в методичному забезпеченні практичної діяльності суддів.

Апробація результатів дисертації. Головні висновки, положення та рекомендації автора обговорювалися на розширеному засіданні кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника та на міжкафедральному семінарі в Національній академії внутрішніх справ України.

Вони використані й апробовані дисертантом у ході підготовки наукових статей, пропозицій та зауважень до проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України та чинного Кримінального кодексу України.

Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені під час обговорення нового кримінально-процесуального законодавства на таких заходах:

- наукова міжнародна конференція, присвячена проблемам права на зламі тисячоліть (м. Дніпропетровськ, 13-14 лютого 2001р.);

- міжвузівська науково-практична конференція, присвячена захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності (м. Донецьк, 27 квітня 2001р.);

- міжнародна науково-практична конференція “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации” (м. Бєлгород, 25-26 квітня 2002р.);

- ІІІ міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми суїцидології” (м. Київ, 16-18 травня 2002р.);

- науково-практична конференція “Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (м. Івано-Франківськ, 24 травня 2002р.);

- міжнародна науково-практична конференція “Нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (м. Луганськ, 30-31 травня 2002р.);

- науково-практична конференція “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 р.);

- регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 18 квітня 2003р.)

Публікації. Основні результати дослідження викладені автором у одинадцяти наукових статтях, п‘ять з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи визначена предметом та зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Вона відповідає вимогам ВАК і складається з вступу, трьох розділів, що містять дев‘ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (245 найменувань) та 10 додатків. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, характеризуються її науково-методологічні засади та ступінь наукового опрацювання; визначаються мета і завдання дисертаційного дослідження. Розкриваються наукова новизна; основні положення, що виносяться на захист; висвітлюється теоретичне та науково-практичне значення дослідження; апробація.

У першому розділі “Поняття, форми та види спеціальних психологічних знань, що використовуються судом у ході розгляду кримінальних справ”, що складається з чотирьох підрозділів, розглядаються положення, аналіз яких дозволив охарактеризувати поняття, суть, види знань та правові основи використання спеціальних психологічних знань судом під час розгляду кримінальних справ.

Дисертант використав порівняльний та інші наукові методи досліджен­ня, розглянув і вивчив різноманітні праці та висловлювання науковців у правовій літературі, проаналізував законодавство щодо поняття спеціальних психологічних знань, та віддаючи належне цим дослідженням, виклав своє розуміння і бачення цього поняття. Він дійшов висновку, що спеціальні знання експерта, спеціаліста та консультанта психологів – це психологічні теоретичні і методологічні знання про закономірності й особливості протікання і структури психічної діяльності людини, що мають юридичне значення, отримані в результаті спеціальної професійної психологічної підготовки і впроваджені в практику судової експертизи та практичного застосування, що використовуються у ході розслідування злочинів і розгляді кримінальних справ у суді з метою сприяння встановленню істини у справі на підставах і в порядку, визначеному кримінально-процесуальним кодексом.

Межі використання спеціальних психологічних знань окреслюються наявністю трьох критеріїв: а) правовий; б) психологічний (гносеологічний); в) моральний.

Залучення психолога до процесу судового розгляду кримінальної справи реалізується на сьогодні у формі: консультанта в справі; спеціаліста; експерта. Це підтверджується проведеним анкетуванням 85 суддів, з яких 84,71% опитаних відповіли, що призначають судово-психологічну експертизу, 14,12% - запрошують спеціаліста психолога і 18,82% - користуються послугами консультанта-психолога.

На думку автора, психологічна консультаціяце роз'яснення фахівцем психологічних сторін правопорушення, поведінки підсудного, потерпілого, свідка, позивача, відповідача й інших осіб, їх особистісних особливостей, а також сутності окремих психологічних теорій і підходів, що можуть бути застосовані на практиці. Психологічна консультація може бути як усною, так і письмовою. Остання, належним чином оформлена, може долучатися до справи як документ.

Враховуючи аналіз практики та результати проведеного анкетування, автор приходить до висновку, що суддя також може використовувати спеціальні психологічні знання. Так, у ході проведеного анкетування 52,94% опитаних суддів, на запитання “Чи вважаєте Ви за можливе використання спеціальних психологічних знань суддею особисто?” відповіли: “Так, за наявності психологічної освіти (диплом спеціаліста чи магістра)”, 10,59% - “Так, за наявності психологічної освіти (диплом спеціаліста чи магістра) та стажу роботи за спеціальністю 3 роки”.

Дисертант вважає, що спеціальні психологічні знання, якими володіє суддя, допомагають йому оцінити висновок експерта, думку спеціаліста чи консультацію, але не усувають необхідності залучення певної форми спеціальних психологічних знань для цілей судочинства. Очевидно, суддя, який володіє спеціальними психологічними знаннями, буде об‘єктивніше та всебічніше оцінювати докази у кримінальній справі і, таким чином, здійснюватиметься вплив на внутрішнє переконання самого судді чи інших суддів (при колегіальному розгляді кримінальних справ).

Використання спеціальних психологічних знань у суді є ефективним засобом встановлення обставин події і дозволяє залучати до судового розгляду кримінальних справ увесь арсенал сучасних науково-психологічних методів, а також є основним каналом впровадження в судово-слідчу практику досягнень психології. Це призначуване і здійснюване з дотриманням визначених правових норм дослідження на основі застосування спеціальних психологічних знань, якому закон надає значення джерела доказів чи, іншими словами, засобу доказування.

Високий професіоналізм і психологічна культура працівників судової системи не виключають, а скоріше створюють передумови для залучення психологів до розгляду кримінальних справ у суді.

У другому розділі “Особливості використання спеціальних психологічних знань щодо різних учасників процесу”, проаналізувавши процесуальне законодавство, практику використання спеціальних психологічних знань судами та ознайомившись з поглядами вчених-юристів та психологів на це питання, здобувач приходить до таких висновків: 1) необхідно доповнити КПК України нормою, що передбачала б обов‘язкове проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи для допомоги суду у встановленні стану обмеженої осудності, а саме: ”Експертиза призначається обов‘язково: (п.4-1 ст.76 КПК) для визначення психічного стану підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного за наявності в справі даних, що свідчать про наявний у особи психічний розлад, при якому вона не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Дисертант стверджує, що застосування спеціальних психологічних знань для визначення ступеня необережної вини допоможе з‘ясувати: механізм цілеутворення у випадку скоєння цих злочинів (мотивація, співвідношення емоційних і раціональних компонентів, вплив функціональних станів); виконавчі механізми дій (контроль на рівні протікання психічних процесів, емоційна саморегуляція, групова динаміка); вплив індивідуальних особливостей психічних процесів, станів і властивостей людини на поведінку; характеристику психологічних обставин, що сприяють створенню аварійної ситуації.

У цьому розділі автор, підкреслюючи прогресивну рису кримінально-процесуального права, згідно з яким мотив є предметом доказування в кожній справі, що свідчить про визнання існування мотиву в будь-якому злочині, вважає, що експерт (спеціаліст чи консультант-психолог) має право вирішувати такі завдання: а) встановлення основних, закріплених та провідних мотивів поведінки людини (у психологічному значенні цього поняття) і мотивацію конкретних вчинків як важливих психологічних факторів, що характеризують особистість; б) визначення змісту і ієрархії основних мотиваційних ліній особистості.

Для вирішення питання про правильність індивідуалізації покарання за наявності тих чи інших передбачених законом пом‘якшуючих обставин суд все-таки зобов‘язаний дослідити особистість підсудного, встановити співвідношення обставин, що спонукають суб‘єкта скоїти злочин, з тими, що утримували його від цього. Для досягнення цієї мети суду необхідно мати якнайбільше даних про особистість підсудного, його позитивні й негативні якості, їх співвідношення в момент зародження злочинної рішучості і реалізації цієї рішучості в конкретний злочин. На основі аналізу спеціальної літератури та законодавства дисертант пропонує застосовувати спеціальні психологічні знання щодо підсудного судом у таких випадках: а) для вивчення механізму вчиненого злочину; б) для доказування і кваліфікації вчиненого; в) для необхідності перевірити факт невинного заподіяння шкоди особою; г) для встановлення обставин, що пом‘якшують покарання; д) з метою застосування справедливих мір кримінально-правового характеру щодо винних; е) з тактичною метою.

Звернуто увагу на те, що злочинний вплив спричиняє специфічні зміни особистості жертви. Своєрідним відображенням цих змін є психічні стани потерпілих, що істотно впливають на протікання психічних процесів і прояв психічних властивостей. Тому якість показань потерпілих залежить не тільки від сили й інтенсивності злочинного впливу, особистісних особливостей жертви, характеру виниклих у момент злочину психічних станів, але також від цінності тієї інформації, що відтворюється потерпілим. Особистість потерпілого відіграє велику роль для роботи органів правосуддя. Вона може розглядатися з різних поглядів, які, проте, взаємозалежні. Таким чином, вивчення особистості потерпілого є комплексною проблемою.

Один з важливих аспектів цієї проблеми – вивчення особистості потерпілого в суді з метою одержання від нього достовірних показань. Таке вивчення проводиться як традиційними методами (спостереження, бесіда, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів), так і специфічними (психологічна експертиза). Показання потерпілого залежать від багатьох суб‘єктивних і об‘єктивних факторів. Знання психологічних закономірностей процесу формування показань і їх особливостей у потерпілого, вивчення мотивації останнього допомагає суду обрати потрібні тактичні прийоми для одержання достовірних даних. Дані про потерпілого використовуються не тільки на допиті, але й у ході проведення інших судових дій. Це стосується і свідків. Про актуальність та необхідність дослідження цієї проблематики свідчать і дані проведеного анкетування: 67,06% опитаних суддів відповіли, що для встановлення здатності свідків, потерпілих (враховуючи їх індивідуально-психологічні та вікові особливості, рівень розумового розвитку) правильно оцінювати обставини, що мають значення в справі, і давати правдиві свідчення, необхідно призначати судово-психологічну експертизу. З них 80,95% - судді, які мають стаж роботи 11-15 років. На думку дисертанта, експерт-психолог повинен досліджувати цю здатність у всіх юридично значимих ситуаціях (докримінальній, кримінальній, посткримінальній, на слідстві, судовому розгляді) на основі ретроспективного аналізу особливостей психіки свідка в період, що передує проведенню експертизи, актуального аналізу під час експертного дослідження і прогностичної оцінки психічного стану в подальшому, після проведення експертизи. Судово-психологічна експертиза вирішує два типи завдань: до першого з них належить встановлення здатності правильно сприймати і відтворювати окремі факти чи зовнішню сторону подій у межах почуттєвого відображення дійсності, до другого – встановлення здатності правильно сприймати внутрішній зміст подій чи дій (здатності до осмисленого сприйняття і розуміння) і в подальшому їх відтворювати.

Результати експертного психологічного дослідження не завжди дозволяють зробити категоричні висновки. Однак навіть у випадках, коли експерт виявляється не в змозі однозначно вирішити питання про здатність свідка правильно сприймати, зберігати і відтворювати цікавлячу суд інформацію, він може вказати на виявлені ним об‘єктивні чи суб‘єктивні фактори, що негативно впливають на повноту і точність показань. Повна відмова у цих випадках від використання результатів психологічного дослідження нам здається неправильною. У розпорядження суду, що зберігає за собою право оцінки показань свідків, надходять додаткові дані, що допомагають здійснити цю оцінку. Межі компетенції експерта-психолога визначаються оцінкою тільки принципової здатності правильного сприйняття і відтворення значимої для справи інформації, а не дослідження того, сприйняв чи ні підекспертний цікавлячі суд події насправді, правильно чи неправильно він їх відтворив. Оцінка вірогідності показань є винятковою прерогативою судових органів і не входить до компетенції судово-психологічної експертизи.

Третій розділ “Особливості використання спеціальних психологічних знань під час розгляду у суді різних категорій кримінальних справ” присвячений аналізу та ефективному використанню спеціальних психологічних знань при розгляді кримінальних справ пов‘язаних зі скоєнням таких злочинів, як вбивство, доведення до самогубства, зґвалтування та ін.

Вивчаючи погляди провідних фахівців з цієї проблематики та аналізуючи чинне законодавство, здобувач доходить висновку, що до компетенції експерта-психолога входить надання відповіді на питання суду про наявність у підсудного в момент здійснення правопорушення стану афекту. Позитивна відповідь на це питання, можлива в разі експертного встановлення фізіологічного афекту і його варіантів (кумулятивного афекту або афекту на фоні легкого алкогольного сп‘яніння) чи емоційного стану, що істотно впливає на свідомість і діяльність підсудного, має певне юридичне значення для кваліфікації злочину за статтями КК України, що передбачають пом‘якшення покарання. Фізіологічний афект під час скоєння вбивства (ст. 116 КК) – це короткочасна інтенсивна емоція, що заполоняє свідомість при збереженні здатності опановувати себе і можливості діяти у зв‘язку з причинами, що зумовили афективну реакцію. Раптовість виникнення сильного душевного хвилювання характеризується: а) неочікуванням насильства, тяжкою образою чи іншими протиправними діями для винного; б) відповідною реакцією на них у межах стану сильного душевного хвилювання. Раптовістю характеризується виникнення не тільки сильного душевного хвилювання, але й наміру здійснити вбивство. Стаття 116 КК застосовується тільки за умови, якщо намір вбити здійснено до закінчення раптово виниклого сильного душевного хвилювання. Для визначення наявності чи відсутності фізіологічного афекту в справі може бути призначено судово-психологічну експертизу (що підтверджується проведеним анкетуванням, під час якого 69,41% опитаних респондентів відповіли позитивно на питання про необхідність проведення судово-психологічної експертизи для діагностики у суб‘єкта на момент вчинення злочину афекту чи інших непатологічних емоційних станів, що, суттєво впливають на свідомість і поведінку людини), висновок якої, однак, має значення лише при оцінці разом з іншими даними в справі. Таким чином, юридичне значення судово-психологічної експертизи афекту (емоційних реакцій і станів) підсудного визначається можливістю кваліфікації судом діяння за ст. 116 або ст. 123 КК України.

Проаналізувавши матеріали кримінальних справ та погляди вчених щодо проведення посмертної судово-психологічної експертизи, автор робить висновок, що на підставі дослідження даних у справі, про особистість, психічний стан і його динаміку експерти можуть відповісти на два основних питання: чи перебувала особа, яка за судовою версією (можливо) покінчила життя самогубством, у період, що передував її смерті, в психічному стані, що спонукав до самогубства; які причини розвитку цього стану.

Проведення психологічної чи комплексної психолого-психіатричної експертизи є вкрай необхідним у ході розгляду кримінальних справ у таких злочинах, як доведення до самогубства (ст.120 КК); зґвалтування, що призвело до особливо тяжких наслідків (ч.4 ст.152 КК ) і насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, що спричинило особливо тяжкі наслідки (ч.3 ст.153 КК). І хоча в деяких випадках її висновок не буде категоричним, однак дані експертного дослідження матимуть велике значення як для встановлення істини у справі, так і для проведення різних соціологічних та психологічних досліджень, спрямованих на корекцію та профілактику суїцидальних проявів у населення. Питання, що виносяться на вирішення експерта у ході проведення судово-психологічної експертизи, стосовно потерпілої особи у справах про зґвалтування можуть бути сформульовані, наприклад, таким чином: 1) Чи могла потерпіла особа за рівнем свого інтелектуального й особистісного розвитку розуміти характер і значення вчинених з нею дій? 2) Чи могла потерпіла особа розуміти характер вчинених з нею дій, з огляду на особливості її психічного стану? Ці питання мають важливе значення насамперед із процесуального погляду. Нерозуміння потерпілою особою характеру і значення вчинених дій дозволяє оцінювати її стан як безпорадний, а отже, впливає на правову оцінку дій винного. Якщо потерпіла особа здатна розуміти характер і значення вчинених з нею дій, то від цього значною мірою залежить і її здатність чинити активний опір. 3) Чи могла потерпіла особа чинити опір в умовах конкретної ситуації? Це питання виносять на вирішення експерта у випадках, коли потерпілою є малолітня дитина.

Спеціальні психологічні знання можуть бути використані і в інших, крім зґвалтування, категоріях справ. Зокрема, за допомогою комплексної медико-психологічної експертизи повинна встановлюватися статева зрілість потерпілої особи, що обов‘язково передбачено п.4 ст. 76 КПК України.

Юридичне значення судово-психологічної експертизи здатності потерпілих розуміти характер і значення вчинених з ними насильницьких сексуальних дій або чинити опір винному визначається необхідністю юридичної кваліфікації безпорадного стану, що є ознакою складу злочину за ч.3 ст.143, ч.1 ст.152 та ч.1 ст.153 КК України.

Проведення судово-психологічної експертизи допомогло б і при кваліфікації таких складів злочину, як зґвалтування, що призвело до особливо тяжких наслідків (ч.4 ст.152, ч.3 ст.153 КК України), де встановлюються мотиви і причини самогубства як наслідку вчинення злочину, а також у випадках кваліфікації подібних складів злочинів, учинених групою осіб (ч.3 ст.152, ч.2 ст.153 КК України), де встановлюється рольовий статус кожного з учасників групи, що вчинила такий злочин.

У висновках дисертант зазначає, що в роботі розглянуті не всі аспекти проблеми використання спеціальних психологічних знань у суді. Зроблено першу спробу в комплексі проаналізувати теорію і практику залучення психології у судовий процес та розглянути різні форми застосування психологічних знань консультацію, судово-психологічну експертизу, залучення спеціаліста-психолога, власні можливості у цьому напрямі судді, провести конкретизацію наукознавчих обґрунтувань використання методу експертних оцінок стосовно окремої сфери практики – кримінального судочинства.

Аналіз минулого й сучасного стану нормативного регулювання, юридичної і психологічної літератури з проблеми використання психологічних знань у юрисдикційній діяльності, а також результати дослідження дають підстави стверджувати, що діяльність з розгляду кримінальних справ вимагає від фахівця (у нашому випадку – судді) не тільки юридичних знань, умінь і навичок, але й знання та застосування законів психології. Це зумовлене тим, що судова практика здійснюється в умовах безпосереднього спілкування та взаємодії з людьми, а отже, вимагає розуміння особливостей особистості підсудного та інших процесуальних осіб, мотивів та змісту їх поведінки, взаємовідносин, що виникають у процесі життєдіяльності тощо. Тільки за допомогою психологічних знань суддя може реалізувати заходи щодо встановлення контакту та здійснення психологічного впливу, нейтралізації негативних чинників під час пошуку та оцінки процесуально значущих фактів, їх викладення на судовому розгляді.

Здобувач зазначає, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, сформульовані завдання виконано. Знайшла своє підтвердження авторська гіпотеза про те, що ефективність судової діяльності може бути підвищена за рахунок використання психологічних знань фахівцями-психологами та професійної психологічної підготовки суддів.

Важливим аспектом впровадження у кримінальний процес і судову діяльність різних форм спеціального психологічного знання є, зокрема вдосконалення організаційних засад такої діяльності, створення системи спеціальних психологічних підрозділів, що забезпечували б проведення судово-психологічної експертизи, надання офіційних психологічних консультацій, участь спеціаліста-психолога у судових діях. На сучасному етапі розвитку практики застосування психологічних знань у кримінальному процесі може бути досягнуто завдяки широкому залученню до проведення судово-психологічної експертизи, надання психологічних консультацій та участі як спеціалістів учених і практиків, які працюють у галузі психології в науково-дослідних, лікувальних установах. Психологічна теорія створює наукову основу для розробки вітчизняних і адаптації зарубіжних методів психодіагностики для проведення прикладних психологічних досліджень, одним із різновидів яких є застосування спеціальних психологічних знань у суді.

Недостатнє залучення судом спеціальних психологічних знань може бути подолане за рахунок спеціалізованої підготовки фахівців-психологів та психологічної підготовки працівників суду. Результатом психологічної підготовки судді є психологічна підготовленість, що складається з: 1) загальної психологічної культури (знання психологічних законів і закономірностей, що можуть бути використані суддею; розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості); 2) спеціальної психологічної підготовленості (комунікативна майстерність, уміння і навички пошуку та цільового використання психологічної інформації з метою встановлення істини у справі).

Питання, розглянуті у роботі, не окреслюють усіх проблем використання спеціальних психологічних знань у суді. Перспективними напрямами їх подальшої розробки може стати: підготовка системи змін і доповнень до чинного законодавства; удосконалення професійної підготовки суддів, у тому числі – за рахунок наукового обґрунтованого відбору на навчання за допомогою створення психограми судді; удосконалення методики формування вмінь і навичок професійного спілкування судді у ході судового розгляду кримінальних справ.

У дисертаційному дослідженні зроблено спробу розглянути проблему комплексно, цілісно, з позицій кримінального процесу та юридичної психології одночасно. Це, на думку дисертанта, не тільки сприятиме поглибленню наукового знання, але й дозволить використовувати отримані дані в судовій практиці. Результати дослідження можуть бути застосовані також під час провадження кримінального судочинства, у процесі доказування та при оцінці доказів, кваліфікації вчиненого злочину та встановленні пом’якшуючих вину обставин.


ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

  1. Кощинець В.В. Використання судом спеціаліста та консультанта психологів при розгляді кримінальних справ // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2000р. – Випуск IV. – С.162-167.

  2. Кощинець В.В. Мотивація злочинної поведінки та судово-психологічна експертиза // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2001р. – Випуск VI. – С.195-204.
  3. Кощинець В.В. Етичні проблеми судово-психологічної експертизи // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2001р. – Випуск VIІ. – С.228-236.


  4. Кощинець В.В. Психолого-правова оцінка суїцидальної поведінки і її судово-психологічна експертиза // Актуальні проблеми суїцидології: Зб.наук.праць / Заг. ред. Яковенко С.І. – К.: РВВ КІВС, 2002. Ч.1. – С.75-81.

  5. Кощинець В.В. Психолого-правові аспекти оцінки показань свідків у суді // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2002р. – Випуск VIІІ. – С.191-196.

  6. Кощинець В.В. Теоретичні проблеми встановлення обмеженої осудності за допомогою комплексної судової психолого-психіатричної експертизи // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання. – Дніпропетровськ, Видавництво ІМА-прес, 2001. – С.226-229.

  7. Кощинець В.В. Обмежена (зменшена) осудність у кримінальному праві // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001року / Гол. ред. І.Г. Кириченко. – Донецьк; ДІВС, 2001. – С.507-515.

  8. Кощинець В.В. Судебно-психологическая экспертиза беспомощного состояния потерпевшего // Сборник материалов международной научно-практической конференции “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации”. – Часть III. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2002. – С.188-194.

  9. Кощинець В.В. Профілактика злочинів: деякі аспекти // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки. Матеріали науково-практичної конференції, 24 травня 2002 року, Івано-Франківськ. – 2002.

10. Кощинець В.В. Процесуальний статус фахівця-психолога при проведенні оперативно розшукової діяльності // Спеціальний випуск “Вісника ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України” за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції “Нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” – ч.2. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – С.29-32.

11. Кощинець В.В. Форми використання спеціальних психологічних знань у суді // Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матер. наук.-практ. конф. [Івано-Франківськ] 3-4 жовтня 2002р. / Редкол.: Басай В.Д. (гол. ред.) та ін. – Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – С.232-235.


АНОТАЦІЯ

Кощинець В. В. Використання спеціальних психологічних знань судом при розгляді кримінальних справ про злочини проти життя, здоров‘я та гідності особи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. - Національна академія внутрішніх справ України. - Київ, 2003.

Дисертація присвячена питанням сучасних теоретичних та правових проблем використання спеціальних психологічних знань судом у ході розгляду кримінальних справ. За допомогою аналізу наукових праць юристів, психологів інших фахівців, українського та зарубіжного законодавства, матеріалів судової практики та проведеного анкетування автор розкриває суть, значення цих знань для пізнання істини, юридичні й практичні аспекти їх застосування судом. Визначено поняття "спеціальні психологічні знання", "психологічна консультація в суді", суб‘єкти та форми застосування ними спеціальних психологічних знань. У роботі викладено обґрунтовану концептуальну схему наукових та прикладних положень, спрямованих на вдосконалення процесу їх використання суддею в ході розгляду кримінальних справ. Запропоновано низку змін до кримінально-процесуального законодавства та інших нормативних актів щодо безпосереднього застосу­вання спеціальних психологічних знань суддею.

Ключові слова: спеціальні психологічні знання, суб‘єкти застосування спеціальних психологічних знань, психологічний вплив, судово-психологічна експертиза.
АННОТАЦИЯ

Кощинец В. В. Использование специальных психологических знаний судом при рассмотрении уголовных дел о преступлениях против жизни, здоровья и достоинства лица. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. - Национальная академия внутренних дел Украины. - Киев, 2003.

Диссертация посвящена вопросам современных теоретических и правовых проблем использования специальных психологических знаний судом в ходе рассмотрения уголовных дел. С помощью анализа научных работ юристов, психологов, других специалистов, украинского и зарубежного законодательства, материалов судебной практики и проведенного анкетирования автор раскрывает суть, значение этих знаний для познания истины, юридические и практические аспекты их применения судом.

В работе отмечено, что специальные психологические знания — это психологические теоретические и методологические знания о закономерностях и особенностях протекания и структуры психической деятельности человека, которые имеют юридическое значение, получены в результате специальной профессиональной психологической подготовки и введены в практику судебной экспертизы и практического применения, которые используются в ходе расследования преступлений и рассмотрении уголовных дел в суде с целью содействия установлению истины в деле на основаниях и в порядке, определенных уголовно-процессуальним кодексом.

Границы использования специальных психологических знаний определяются наличием трех критериев: а) правового; б) психологического (гносеологического); в) морального.

Субъектами применения специальных психологических знаний в суде является судья, консультант-психолог, специалист и эксперт психологи. Форма реализации специальных психологических знаний зависит, в первую очередь, от субъекта, вида деятельности и цели их применения. Определены понятия "специальные психологические знания", "психологическая консультация в суде". В работе изложена концептуальная схема научных и прикладных положений, направленных на усовершенствование процесса использования их судом при рассмотрении уголовных дел.

Дан анализ различных мнений ученых и авторская концепция разграничения критериев судебно-психологической экспертизы и других способов применения специальных психологических знаний сведущими лицами. Диссертант пришел к выводу, что главное отличие экспертизы от других способов приме­нения специальных психологических знаний состоит в самой сути ее содержания, а не только в процессуаль­ной форме и цели, как на это акцентируют внимание некоторые авторы.

Предложен ряд изменений в уголовно-процессуальное законодательство и другие нормативные акты относительно непосредственного применения специальных психологических знаний судьей. Уголовно-процессуальное законодательство не ограничивает судью, как и дру­гих уполномоченных субъектов, в применении специальных психологических знаний. Судья не имеет права применять свои специальные психологические знания только в тех слу­чаях, когда закон обязывает его при проведении отдельных судебных действий привле­кать конкретных специалистов (специалиста-психолога, педагога и т. п.), и для проведения экспертизы.

В работе предложены дополнения к действующему законодательству, относительно применения специальных психологических знаний к различным участникам судебного разбирательства и при рассмотрении разных категорий уголовных дел.

Сформулированные в работе пути использования специальных психологических знаний способствуют также индивидуализации наказания. При наличии тех или иных предусмотренных законом смягчающих обстоятельств суд обязан исследовать личность подсудимого, установить соотношение обстоятельств, которые побудят субъекта совершить преступление, с теми, что удерживали его от этого.



Ключевые слова: специальные психологические знания, субъекты применения специальных психологических знаний, психологическое влияние, судебно-психологическая экспертиза.
ANNOTATION

Koschynets V.V. The usage of special psychological knowledge by court in the process of criminal cases on crimes against life, health and dignity of a person. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of juridical sciences on the specialty 19.00.06 -juridical psychology. - National Academy of internal affairs of Ukraine. – Kyiv, 2003.



The dissertation is dedicated to the points of contemporary theoretical and legal problems of usage of special psychological knowledge by court in the process of criminal cases. The author reveals the essence and significance of this knowledge by means of analysis of scientific works of the lawyers, psychologists and other specialists of Ukrainian and foreign legislation, materials of courts, questionnaires. The author also reveals the importance of this knowledge for the cognition of the truth, juridical and practical aspects of their usage by the court. The following notions "special psychological knowledge", " psychological consultation in court", subjects and forms of usage of special psychological knowledge are defined in this work. The work also suggests conceptual scheme of scientific and applied points, aimed at the improvement of their usage by judge in the process of trial on criminal cases. It also proposes definite changes to the criminal-procedural legislation and other normative acts concerning the usage of special psychological knowledge by the judge.

Key words: special psychological knowledge, subjects of usage of special psychological knowledge, psychological influence, court-psychological expertise.




Смотрите также:
Національна академія внутрішніх справ україни кощинець Віктор Васильович
288.98kb.
1 стр.
Київський національний університет внутрішніх справ перощук зорина іванівна
377.33kb.
3 стр.
Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ імені е о. дідоренка
578.32kb.
5 стр.
Міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені е о. дідоренка Плани практичних занять зі спецкурсу слідчо-криміналістичні вчення
412.47kb.
3 стр.
Мартиненко олег Анатолійович
545.46kb.
2 стр.
Хавронюк Микола Іванович
671.58kb.
3 стр.
Положення про стройовий підрозділ патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України
123.86kb.
1 стр.
Постанова іменем україни 24 травня 2011 року Справа №2а/0470/4372/11
81.28kb.
1 стр.
Система трудового законодавства україни
316.37kb.
1 стр.
Національна академія наук україни інститут історії україни
377.13kb.
2 стр.
Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого хаустова марина геннадіївна національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в україні
286.19kb.
1 стр.
Національна академія наук україни київський університет права
1003.01kb.
5 стр.