Главная страница 1
Форми та методи освітньо-виховної роботи з дітьми пятирічного віку
О.М. Цехмістер, В.Г.Устименко методисти кафедри педагогіки та психології з питань організації дошкільної освіти ЛОІППО
Сьогодні у всьому світі зростає інтерес до дошкільної освіти. Різні аспекти дошкільної освіти розглядаються на міжнародних педагогічних форумах і конференціях, у наукових установах, висвітлюються у численних засобах масової інформації.

У багатьох країнах світу дошкільна освіта є первинною ланкою єдиної освітньої системи. Україна також виходить на європейський рівень освіти, і тому на часі — створення нової освітньої системи, яка поєднала б у собі національні традиції та основні досягнення світової педагогічної думки. Виховання здорової та компетентної особистості, забезпечення прав дитини на здобуття якісної дошкільної освіти є головними пріоритетами сьогодення.



Необхідність внесення змін до законодавчих актів про дошкільну освіту

Сучасний світ переживає докорінну зміну підходів до освіти, розвитку людини, її особистісних та культурних якостей, зокрема і підходів до дошкільної освіти. Видатні вчені – психологи, фізіологи, педагоги довели, що вік до п'яти років є «золотим віком» розвитку людини. Знання, уміння, набуті у цьому віці — це коріння, і чим воно міцніше, тим впевненіше почувається людина у житті. Чим більше пізнає дитина у ранньому віці, тим допитливішою, розумнішою, успішнішою вона буде. Тому на дошкільні навчальні заклади покладено відповідальне завдання повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності, продовження родинного виховання.

З огляду на це зростає потреба у відвідуванні дітьми дошкільних навчальних закладів, перевага яких полягає у забезпеченні соціальної адаптації дітей, формуванні готовності продовжувати освіту, навичок колективної праці, вміння розв'язувати спільні завдання, висловлювати власну думку та поважати думку товаришів тощо. Закон України «Про дошкільну освіту» визначив дошкільну освіту як обов'язкову первинну складову системи безперервної забезпечує різнобічний розвиток дитини відповідно до її задатків, нахилів, індивідуальних особливостей.

Саме потреби суспіль­ства, вимоги сьогодення спонукали до внесення змін до Закону України «Про дошкільну освіту» щодо обов'язковості здобуття дітьми п'ятирічного віку дошкільної освіти. За даними Державного комітету статистики України в країні проживає понад 422,2 тис. дітей п'ятирічного віку, з них: • 281,5 тис. дітей, що становить 69,8 відсотка, здобувають дошкільну освіту у дошкільних навчальних закладах, у групах короткотривалого перебування, групах з підготовки дітей до шкільного навчання при загальноосвітніх навчальних закладах; понад 112,9 тис. дітей, що становить 23,7 відсотка, охоплено соціально-педагогічним патронатом.

Завдяки організації різних форм здобуття дошкільної освіти частка охоплення дошкільною освітою п'ятирічних дітей становить на сьогодні 93,5 відсотка, батьки решти дітей (27,4 тис.) повинні вибрати одну із форм, за якою їхні діти здобуватимуть дошкільну освіту, у тому числі за допомогою фізичних осіб, що також не заборонено законодавством. На сьогодні батьки уже мають змогу обирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти, наприклад:


  • у дошкільних навчальних закладах;

  • у групах короткотривалого перебування;

  • у групах з підготовки дітей до навчання у школі при загальноосвітніх навчальних закладах.

Прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» забезпечує на рівні держави реалізацію права кожної дитини п'ятирічного віку на доступність і безоплатність дошкільної освіти, її повноцінний фізичний, інтелектуальний, моральний, естетичний і соціальний розвиток, сприяє поліпшенню якості дошкільної освіти, формуванню передумов навчальної діяльності.

Внесення змін до законодавства про обов'язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчатися писати, читати тощо. Основним завданням є розвиток особистості, формування дитячого світогляду, культури поведінки, моральних почуттів, психологічної готовності до майбутнього навчання в школі тощо. Усі новоутворення формуються у різних видах діяльності дитини, зокрема ігровій, що є провідною.


Робота з сім'ями дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади

З метою задоволення потреб громадян на здобуття дошкільної освіти органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування проводять облік дітей дошкільного віку і створюють банки даних із зазначенням місця здобуття дітьми дошкільної освіти. На першому етапі реалізації Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної осві­ти щодо організації навчально-виховного процесу» необхідно: познайомитися із сім'ями дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади;



  • з'ясувати, чому діти виховуються вдома;

  • поінформувати батьків про можливі форми здобуття їхніми дітьми дошкільної освіти;

  • організувати зустрічі батьків з фахівцями (лікарями, практичними психологами, вихователями дошкільних навчальних закладів, учителями шкіл та іншими), які мають переконати батьків у важливості здобуття дитиною дошкільної освіти.

До такої роботи залучаються практично всі соціальні структури: органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, соціальні служби, дошкільні навчальні заклади, наукові установи тощо.
Форми залучення дітей до дошкільної освіти.

Форми залучення до дошкільної освіти дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, можуть бути різними. Зокрема, це може бути організація короткотривалих, прогулянкових, консультативних груп, груп вихідного дня, груп з підготовки дітей до навчання у школі, гуртків, центрів, які розміщуються на базі приміщень загальноосвітніх навчальних, позашкільних закладів, клубів, сільських рад і відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Як правило, всі короткотривалі осередки для дітей працюють з урахуванням періодів найвищої дитячої працездатності: з 9.00 (10.00) до 12.00 (13.00) чи з 15.00 (16.00) до 17.00 (18.00). Такі осередки працюють упродовж усього року чи сезонно (не менше трьох місяців) щодня або 2-3 рази на тиждень.

Групи комплектують за одновіковим чи різновіковим принципом керівники закладів, на базі яких вони працюватимуть, або органи управління освітою.

Кількість дітей у групах визначає засновник (власник) залежно від демографічної ситуації.

Статтею 9 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування і форм власності, у сім'ї за допомогою фізичних осіб тощо. Для батьків, які вирішили виховувати дитину самостійно, бажано організовувати консультаційні пункти, центри роботи з батьками, де вони могли б отримати кваліфіковану консультацію педагогів та інших спеціалістів з питань виховання і навчання дітей удома тощо.


Соціально-педагогічний патронат.

Частина дітей охоплена соціально-педагогічним патронатом, що дає змогу залучити дітей до дошкільної освіти, особливо у тій місцевості, де відсутні дошкільні навчальні заклади. Педагоги, які здійснюють соціально-педагогічний патронат, не сторонні спостерігачі, а учасники спільної діяльності з дітьми і дорослими, їхні зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб спонукати сім'ю до дії, соціальної ініціативи, допомогти дитині у здобутті дошкільної освіти. Це своєрідні духовні наставники, які піклуються про формування у дітей моральних, загальнолюдських цінностей, сприяють їх розвитку.

Враховуючи необхідність забезпечення вчасного і повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дітей дошкільного віку відповідно до задатків, нахилів, здібностей, психічних і фізичних особливостей, на сучасному етапі здійснення соціально-педагогічного патронату набуває ще більшої актуальності. Специфіка сімейного виховання дитини передбачає достатній рівень готовності батьків до такої діяльності, сформованість їхньої педагогічної культури і чітке усвідомлення мети та завдань розвитку відповідно до віку й індивідуальних можливостей дитини. Допомогти їм у цьому мають саме педагоги, які здійснюють соціально-педагогічний патронат.
Удосконалення мережі дошкільних навчальних закладів

На сьогодні змінюється на краще вся мережа дошкільних навчальних закладів в Україні:



  • зростає кількість закладів та груп відповідно до задатків і нахилів дітей, груп, що працюють за пріоритетними напрямами;

  • збільшується обсяг і кількість додаткових освітніх послуг;

  • удосконалюється мережа закладів (груп) компенсуючого типу (санаторних та спеціальних) для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку.

Однак цього недостатньо, оскільки залишається проблема перевантаження груп у дошкільних навчальних закладах та черги з влаштування до них.

З метою забезпечення прав дітей на доступність і безоплатність дошкільної освіти та враховуючи, що відповідно до статті 19 Закону України «Про дошкільну освіту» повноваженнями місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є створення умов для цього, Міністерством освіти і науки України головам обласних державних адміністрацій направлено лист «Про використання приміщень дошкільних навчальних закладів» від 13 травня 2010 року № 1/9-316, яким органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомендовано:



  • створити необхідні умови для функціонування і розвитку системи дошкільної освіти відповідно до потреб громадян відповідної території;

  • вжити дієвих заходів щодо використання приміщень дошкільних навчальних закладів за прямим призначенням;

  • не допускати випадків їх безпідставного закриття, пере-профілювання тощо.

У силах дорослих допомогти своїм дітям пізнати світ і себе, знайти своє місце у житті. Своєчасність та успішність розвитку дітей дошкільного віку залежить від усвідомлення батьками важливості правильного вибору доступних форм здобуття дошкільної освіти та небайдужості, активності, компетентності місцевих органів влади, на які покладається основна відповідальність за охоплення всіх дітей дошкільною освітою

Підготовка дитини до шкільного життя

Проблема підготовки дитини до шкільного життя ніколи не виходила з рангу актуальних. Сьогодні її значимість підсилюється ще й особливим розумінням ролі дошкільного дитинства у становленні особистості. Життя переконливо стверджує, що це той віковий період, який забезпечує саме загальний розвиток дитини, що є фундаментом для надбання надалі будь-яких спеціальних знань, умінь, навичок і оволодіння різними видами діяльності. Звідси і відповідна значимість повноцінної реалізації завдання дошкільного виховання — всебічне сприяння розвитку дитячої індивідуальності, забезпечення розвитку тих психічних новоутворень, які є основою саморозвитку дитячої особистості. Саме вони і забезпечують їй нормальне входження у наступний тривалий, важливий і складний період шкільного навчання.

Говорячи про готовність до шкільного учіння, важливо насамперед діагностувати рівень дошкільної психологічної зрілості, а не шкільної. Цілком зрозуміло, що лише психологічно зрілий дошкільник здатний до соціальної адаптації і адекватного входження у навчальну діяльність школяра. Найпершим питанням тут є грамотне визначення змісту поняття «дошкільна зрілість» у психологічному і фізіологічному сенсі. Відомо, що дошкільну зрілість психологи визначають як цілісний психічний стан дитини-дошкільника з оптимальним рівнем розвитку якісних новоутворень, для яких дошкільний період є сенситивним. Основними серед них є такі:

  • сформовані соціальні емоції, здатність до емоційної децентрації вміння стати на позицію іншого, відчути його настрій, здатність відгукнутися на переживання співчуттям, співучастю (здатність до емпатії як афективно-пізнавальне утворення);

  • розвинута уява;

  • достатній рівень розвитку наочно-образного мислення;

  • довільність психічних процесів та саморегуляція;

  • сформовані мотивація комунікативної соціальної активності;

  • адекватна самооцінка.

У реальному житті дорослі, турбуючись про підготовку дитини до школи, найменше уваги звертають на ігрові дії дитини. А між тим психолого-педагогічна наука і практика щораз стверджують, що у дитини, яка не «прожила» повноцінно всі етапи розвитку власної ігрової діяльності від маніпулятивних ігрових дій до ігор за правилами, значно затримується формування відповідної мотивації учіння. Такі діти, за твердженням видатного психолога Лева Виготського, не піднялися до кризи семи років, коли гра вичерпує свої розвивальні можливості, істотно виділяється роль правила, а «зоною найближчого розвитку» стає учіння.

Власне, так звана «вхідна» шкільна діагностика має виявляти, наскільки повноцінно дитина прожила попередній період розвитку. Міцно закарбоване у свідомості і відповідних чиновників, і пересічних дорослих визначення дошкільного дитинства як підготовчого етапу до шкільного навчання було спричинено поширенням у практиці дитячих садків формалізованої і чітко регламентованої системи навчання дітей, яке за більшістю ознак подібне навчанню у першому класі школи. Розгорнута справедлива критика такого підходу на ґрунті визначення самоцінності дошкільного дитинства породжує інший перекіс — майже повну відмову від систематичного, спеціально організованого навчання, намагання замінити його грою, вільною імпровізованою діяльністю з дітьми. При цьому є загроза не скористатися можливостями сенситивного періоду природного розвитку навчальної діяльності дитини на етапі інтенсивного присвоєння нею громадського досвіду, що може призвести в майбутньому до виникнення труднощів при формуванні навчальних умінь та навичок у період шкільного життя.

Водночас виникає небезпека і для самої ігрової діяльності. Переважна спрямованість на розв'язання дидактичних завдань руйнує гру як дитячу самодіяльність, як засіб самовираження особистості дитини. Усе це, врешті решт, завдає серйозної шкоди розвитку дитини. Адже гра для дошкільника — діяльність, що забезпечує розвиток основних новоутворень, які в інших видах діяльності повноцінно не формуються. Маємо на увазі передусім уяву, довільність, саморегуляцію, мотиваційну основу комунікативної соціальної активності, самооцінку. Саме тому характер провідної діяльності дошкільника і є головним показником психологічного віку дитини.

Визначення параметрів дошкільної зрілості

У психолого-педагогічних і методичних посібниках сьогодні можна зустріти кілька різних схем визначення параметрів дошкільної зрілості. Щоправда, більшість з них носять назву «параметри шкільної готовності». Саме тому основними показниками в них служать ті новоутворення, які за логікою законів психічного розвитку з'являються лише у процесі самого учіння в школі, а не в дитячому садку. Для визначення дошкільної зрілості має йтися про якісні новоутворення, притаманні саме дошкільному дитинству, які на етапі вступу у шкільне життя досягають оптимальної зрілості.

Для успішного учіння в школі істотне значення мають такі пізнавальні здібності: здатність самостійно аналізувати ситуацію; здатність виявляти якості, істотні для виконання завдання; розвиток децентрації — вміння змінювати свою точку відліку при виконанні наочних завдань і в ситуаціях спілкування; розвиток задумів — уміння створювати ідею майбутнього продукту та план її реалізації.

Неабияку роль в оволодінні учінням відіграє уява. Це насамперед незамінний місточок між образним і понятійним, логічним мисленням. Уява один із важливих психічних процесів, що безпосередньо бере участь у будь-якому творчому процесі людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку й особливого значення набуває саме у дошкільному віці. Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання тощо) набуває цілеспрямованого характеру.

Вступ дитини до школи означає для неї перехід до нового за змістом життя — навчальної діяльності, а для неї самої — до учіння. Це потребує відповідних змін у свідомості, у ставленні до навколиш­нього світу, до інших людей і до самої себе. У ході освітнього процесу в дошкільному закладі свідомість дитини має бути підготовлена до сприйняття учіння як соціально значущої діяльності, так само важ­ливої, як праця дорослих.

Перехід дитини у школу необхідно розглядати не як зміну ігор і занять у дитячому садку на серйозну роботу на уроці і необхідність виконувати домашні завдання. Це початок нового етапу у житті дитини. Відбувається зміна всього способу життя, турбот і інтересів дитини, її діяльності, самопочуття у новому колективі однолітків, відносин з людьми, що її оточують, і, зрештою, власної соціальної позиції. Цей новий етап життя вимагає точного і постійного дотримання досить жорсткого порядку в часі, використання і збереження речей теж у певному порядку. Сама навчальна діяльність, яка є провідною для школярів, теж регламентована: потрібно писати лише ті знаки, і так, і там, і в тій послідовності, як диктує вчитель. Шкільному життю має підпорядкуватися весь час дитини, весь новий розпорядок дня. Різко змінюється мікроклімат, зміст і характер взаємин дитини з близькими дорослими, новими товаришами по класу, дорослими у школі.

Усі ці нові деталі дитячого життя природно змінюють і ставлення дитини до себе: поступове усвідомлення нових обов'язків, нових прав, нового статусу «я — школяр» — перший крок до шкільної зрілості.

Майстерність виховного впливу дорослих, як неодноразово наголошував Григорій Костюк, полягає у пробудженні й спрямуванні саморуху, саморозвитку, самостійної діяльності дитини, її пізнавальної активності, творчої ініціативи у розв'язанні як життєвих, так і спеціально створених дорослим ситуацій. У дошкільному дитинстві пізнавальний інтерес виникає й розвивається не сам собою, а лише за умови спілкування з близькими дорослими, які і є прикладом для наслідування.

Особливості організації занять у дошкільному закладі

Оскільки заняття залишаються важливою складовою організованого навчання дошкільників, вважаємо за необхідне рекомендувати педагогам дошкільних навчальних закладів базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі».

Навчання у формі занять зазвичай проводиться, починаючи з третього року життя, з поступовим нарощуванням їх кількості та тривалості. Слід зауважити, що індивідуальні і підгрупові ігри-заняття проводять уже на першому і другому роках життя дітей.

Кількість і тривалість занять поступово, з дорослішанням дітей зростають:

для дітей третього року життя 1—2 заняття на день по 10- 15 хв.; для дітей четвертого і п'ятого року життя 1—2 заняття на день відповідно по 15 — 20 і 20-25 хв.; у старшому дошкільному віці 2 — 3 заняття впродовж 1 — 1,5 годин щодня, тобто по 25 — ЗО хв. кожне; для шестирічок — тривалість заняття збільшується до 35 хв.

При цьому тривалість поточного заняття може бути дещо збільшена чи зменшена вихователем — залежно від коливань інтересу, бажань дітей, складності завдань тощо. Розпочата на занятті навчально-пізнавальна діяльність дітей може мати продовження у повсякденному бутті, розгортатися далі у серії бесід, розмов з малюками, організованих і самостійних ігор, спостережень та в інших формах роботи.

Найбільш сприятливий час для залучення малюків до організованих занять, з огляду на закономірності у зміні працездатності, активності дитячого організму, на особливості перебігу уваги, процесів пам'яті й мислення дітей тощо, — це період від 9-ї до 11-ї години ранку. З урахуванням конкретної ситуації окремі заняття можна переносити на другу половину дня або одразу планувати їх на цей період (скажімо, одне з 2 — 3-х планових занять у старшій групі, щоб не перевантажувати ранкові години й не затримувати вихід дітей на денну прогулянку) .

Аби надати організованій навчально-пізнавальній діяльності планового характеру та узгодити її із загальним розпорядком дня, варто розробити для різних вікових груп орієнтовний тижневий розподіл занять перелік занять з різних змістових напрямів дошкільної освіти.


Орієнтовний тижневий розподіл занять

Ми навмисне уникаємо визначення «розклад занять», щоб не ототожнювати організоване навчання дошкільників із регламентованим поурочним шкільним навчанням. На відміну від сталого і, в цілому, непорушного розкладу уроків у школі, розпорядок занять у дошкільному закладі має бути мобільним, динамічним, гнучким, таким, який можна оперативно змінити, відкоригувати безпосередньо у ході освітнього процесу, якщо того потребуватимуть конкретні обставини, непередбачені педагогом наперед під час укладання календарного плану.

Наприклад, можлива така ситуація: діти захопилися творчим розповіданням, і вихователь не став переривати цей «політ фантазії», дозволив малюкам повніше реалізувати їхню мовленнєву активність, а відтак затримався із закінченням мовленнєвого заняття. Тож абсолютно виправданим буде перенести наступне заняття, скажімо, з малювання на другу половину дня чи й на наступний день, зважаючи на пріоритети намічених освітніх завдань, інші заплановані форми роботи, аби не порушувати цілісність системи освітніх впливів. Вихователю варто керуватися принципом: «План — не догма, а керівництво до дії». Тому не слід боятися відійти від нього, вдатися до педагогічного експромту заради повнішого задоволення інтересів, потреб вихованців і забезпечення повноцінного проживання ними сьогодення, насиченого яскравими враженнями та різноманітною діяльністю. Однак, і зловживати змінами також не слід, щоб не перетворити освітній процес на хаос. Слід пам'ятати: будь-яка ситуативна зміна освітнього процесу педагогом потребує його високої майстерності, і варіанти таких змін мають бути підготовлені заздалегідь. Тоді вони матимуть розвивальний, виховний і навчальний ефект.

З огляду на це можна зробити висновок: під час укладання розпорядку занять і розроблення календарних планів необхідно передбачати можливі «накладки» у часі, в інтересах та уподобаннях дітей і продумувати певні шляхи оперативного виходу з таких прогнозованих ситуацій.



Орієнтовний тижневий розподіл занять може носити тимчасовий характер, оскільки педагоги можуть апробовувати його і періодично вносити необхідні корективи, зміни до нього. Вважаємо за доцільне під час укладання орієнтовного розподілу занять на тиждень, як і раніше, дотримуватися вироблених дошкільною дидактикою правил, як-от: не планувати на початку і в кінці тижня занять, що потребують значних інтелектуальних зусиль і пов'язані з відчутними навантаженнями на дитячу увагу, пам'ять, мислення; не планувати на понеділок та п'ятницю максимально мож­ливу кількість занять на день; плануючи послідовність занять протягом дня, враховувати раціональне чергування фізичних і психічних, статичних і динамічних навантажень, різних видів діяльності тощо.
Література

1. О. Долинна. Організована навчально-пізнавальна діяльність у дошкільному закладі.//Вихователь-методист дошкільного закладу.-2010 –№7.-С.14.

2. С. Ладивір. Дошкільник напередодні шкільного життя.//Вихователь-методист дошкільного закладу.-2010.-№7.-С.4.

3. Н. Курочка. Обовязкова дошкільна освіта-з п’яти років.// Вихователь-методист дошкільного закладу.-2010.-№8.-С.4.


Смотрите также:
О. М. Цехмістер, В. Г. Устименко методисти кафедри педагогіки та психології з питань організації дошкільної освіти лоіппо
175.61kb.
1 стр.
Від 18. 08. 2010 р. №1/9-570 Міністерство освіти і науки
57.16kb.
1 стр.
Лариса Володимирівна Кравчук, старший викладач кафедри методики та психології дошкільної І початкової освіти іппо ку імені Бориса Грінченка. Перший урок
187.3kb.
1 стр.
Л. М. Михайлова, доцент кафедри педагогіки та психології, Т. О.Ізюмська
302.03kb.
1 стр.
Київський міський педагогічний університет імені б. Д. Грінченка інститут післядипломної педагогічної освіти кафедра методики та психології дошкільної І початкової освіти
219.6kb.
1 стр.
Волинська обласна рада Вищий комунальний навчальний заклад «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Ю. Кримського»
149.6kb.
1 стр.
Інформація про проведення IV етапу І всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки та психології в м. Києві Фото з олімпіади
66.99kb.
1 стр.
Про проведення III етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки та психології
40.8kb.
1 стр.
Питання до державного екзамену з основ
29.16kb.
1 стр.
На допомогу вихователям дошкільних навчальних закладів Плануємо за програмою «Я у Світі» Метод проектів в днз
233.55kb.
1 стр.
Методичні рекомендації щодо організації і змісту діяльності працівників психологічної служби закладів освіти
93.16kb.
1 стр.
Програма дисципліни "методика викладання медичної психології"
237.4kb.
1 стр.