Главная страница 1

УДК 378.


Ó 2007

Хоменко С.В.


ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ
Постановка проблеми. Підтримка Україною положень Болонської декларації поставила перед вітчизняною вищою освітою ряд завдань: введення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Висококваліфікованим робить будь-якого фахівця, зокрема інженера-педагога, уміння комплексно вирішувати професійні завдання: грамотне технічне чи педагогічне рішення потребує правового, економічного, екологічного підґрунтя. В умовах становлення України і переосмислення життєвих цінностей, розвитку ринкових відносин, науково-технічного прогресу саме для економічної сфери характерні постійні зміни. Їх своєчасне врахування обумовлює якість підготовки інженерно-педагогічних кадрів як технічного, так і економічного профілів.

Аналіз навчальних планів, програм та навчально-методичного забезпечення підготовки цих фахівців показав:

– вивчення економічних дисциплін є обов’язковим елементом підготовки інженерів-педагогів; економічні дисципліни представляють собою всі цикли, а саме гуманітарний та соціально-економічний, природничо-науковий, професійний та практичний;

– економічна підготовка інженерів-педагогів технічного профілю встановлює, приблизно, 4 %, а економічного профілю – 27 % від загального обсягу часу;

– збільшені обсяги навчального матеріалу з незмінним терміном загальної підготовки студентів у ВНЗ і вивчення економічних дисциплін, зокрема, утворюють протиріччя, яке слід вирішувати засобами інших дисциплін;

– друге протиріччя виникає між вимогами до загальної підготовки майбутніх фахівців та відокремленістю від неї економічного компоненту (зокрема, в підготовці інженерів-педагогів технічного профілю);

– третє протиріччя виникає між вимогами до економічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів та слабким зв’язком між економічними дисциплінами, а також їх слабким прикладним аспектом;

– четверте протиріччя виникає між особливостями засвоєння людиною певної інформації та «розірваністю» економічної підготовки у часі (багато часу проходить від вивчення однієї економічної дисципліни до іншої майбутніми інженерами-педагогами технічного профілю);

– п’яте протиріччя виникає між звичністю застосування традиційних технологій навчання у вищій школі, та вимогами щодо застосування нових, зокрема інформаційних, технологій;

– шосте протиріччя виникає між низьким рівнем використання засобів комп’ютерної техніки у процесі економічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів та додатковими можливостями цієї техніки для навчального процесу, що обумовлене її стрімким розвитком.

Отже, економічна підготовка інженерно-педагогічних кадрів потребує наукового обґрунтування, розробки та впровадження відповідної методики, яка б сприяла усуненню виявлених недоліків традиційної підготовки та покращенню рівня сформованості економічних знань студентів.

Рішення цього питання ми бачимо в установці комплексної мережі міжтемних зв’язків навчального матеріалу економічних дисциплін з матеріалом всіх інших дисциплін, що б ці інші дисципліни працювали у напрямку формування економічних знань, та виборі й застосуванні технологій навчання, які передбачають використання засобів комп’ютерної техніки, і сприяють активізації та раціоналізації роботи студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості професійної підготовки інженерів-педагогів висвітлюються в роботах В.В. Бажутіна, В.С. Безрукової, О.К. Бєлової, І.Б. Васильєва, Н.Є. Ерганової, О.Е. Коваленко, Н.В. Кузьміної, М.В. Кухарєва, А.Т. Маленка, А. Мелецінека, Г.М.  Стайнова, та ін.

Основи економічної освіти школярів відбиті в роботах таких авторів, як А.Ф. Аменд, Ю.К. Васильєв, О.В. Ваценков, М.Г. Гордієнко, О.Г. Горохольська, Л.П. Кураков, Л.Л. Любімов, М.Л. Малишев, Л.П. Мельникова, В.К. Розов, Н.П. Рябініна, І.А. Сасова, Л.П. Фрідман, Б.П. Шемякін та ін., студентів педагогічних навчальних закладів – А.М. Войнаровський, В.В. Петрук, О.Т. Шпак, студентів технічних навчальних закладів – В.Г. Мазурок та ін. Значення та види засобів комп’ютерної техніки для використання у навчальному процесі вищої школи розглядаються М.В. Булановою-Топорковою, Л.В. Глуховою, А.О. Івановою, Н.В. Макаровою, О.К. Овчаренком, М.О. Пивоваровою, В.О. Черновою.

Разом із тим у педагогічній теорії недостатньо розроблено проблему мето­дики формування економічних знань у майбутніх інженерів-педагогів, яка б враховувала особливості їхньої підготовки як фахівців технічного та економічного профілів, сприяла поступовому й цілеспрямованому їх становленню як професіоналів.

Вивчення практики економічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів дозволило встановити, що в бага­тьох випадках у них відсутні уявлення про систему економічних знань, їх зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, уміння творчо застосовувати знання при вирішенні професійних технічних та педагогічних завдань.



Постановка завдання. Метою даної статті є встановлення сутності знань, зокрема економічних знань, особливостей їх формування у майбутніх інженерів-педагогів технічного та економічного профілів, застосування засобів комп’ютерної техніки на всіх етапах навчального процесу.

Виклад основного матеріалу. Поняття знань міцно пов’язане з поняттями умінь та навичок і є найбільш визначеним з них. Але і воно не має єдиного трактування. При визначенні знань акценти розставляються на процесуальному чи результативному компонентах пізнавальної діяльності, на їх ролі в теоретичній та практичній діяльності людини, на складових елементах тощо.

Перший підхід демонструють енциклопедичні та словникові визначення знань:



  • форма існування й систематизації результатів пізнавальної діяльності людини [4], [15];

  • сукупність відомостей у якій-небудь області [15];

  • засвоєні або пізнані індивідом вербальні, символічні або операційні (маніпулятивні) відомості, довільно відтворені індивідом у своєму мовленні або діях [19, с.19].

В психології визначення знань демонструють перший і третій підходи:

– специфічна діяльність; знання не можуть бути ні засвоєні, ні збережені поза діями того, кого навчають [18];

– у сукупності із навичками та уміннями вони забезпечують правильне відбиття в уявленнях та мисленні світу, законів природи та суспільства, взаємовідношень людей, місця людини в суспільстві та її поведінки [17, с. 176].

Професійні знання визначаються психологами як результат пізнання студентом наукових основ, фактів, явищ професійної діяльності, їх зв’язків, властивостей та відношень [7, с. 8].

В педагогіці визначення знань демонструють другий і третій підходи:


  • це категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною й практичною діяльністю людини; знання варто розглядати як систему понять про предмети і явища, засвоєні в результаті сприйняття, аналітико-синтетичного мислення, запам'ятовування й практичної діяльності [10, с. 8];

  • перевірений практикою результат пізнання дійсності, вірне відображення її в мисленні людини [1, с. 103];

  • розуміння, збереження в пам’яті та вміння відтворювати і використовувати факти науки, теорії, поняття, правила, закони [6, с. 76]; [16, с. 133]; [19, с. 19];

  • факти, відомості, наукові закони, теорії, поняття, системно закріплені у свідомості людини [5, с. 238].

Таким чином, знання – це ідеальне утворення, що відбиває навколишню дійсність у всіх доступних вимірах, а також розумові процеси та властивості самої людини. Категорія знань вивчається з боку їх видів, форм, сторін, характерних особливостей, рівнів, критеріїв засвоєння.

Існують такі погляди на види знань:



  • основні терміни і поняття, факти щоденної дійсності і наукові факти; основні закони науки, теорії, знання про способи діяльності, оцінні знання [2, с. 105]; [5, с. 238];

  • поняття, судження, умовиводи, концепції, теорії [10, с. 8];

  • поняття, терміни, факти, символи, судження; тенденції, властивості, теорії, критерії, закони; правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми, засоби [9, с. 27].

У наукових працях пропонуються такі сторони знань:

  • теоретичні знання (поняття, системи понять, теорії, гіпотези, закони і методи науки) і фактичні знання, одиничні поняття (знаки, цифри, букви, назви, події) [5, с. 239];

  • теоретична (наукові узагальнення і поняття у сукупності із фактичним матеріалом), практична (уміння і навички застосування знань в різноманітних життєвих ситуаціях), світоглядно-моральна сторона (замкнені в знаннях світоглядні і морально-естетичні ідеї) [20, с. 117].

  • знання про систему відомостей, накопичених людством; знання про досвід здійснення способів діяльності; досвід застосування знань першої групи на практиці [2, с. 105].

Другий і третій підходи дещо повторюють один одного: є теоретичний, практичний та чуттєвий компоненти. Ми приймаємо ці компоненти за основу і відповідно до них розглядатимемо зміст економічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів технічного та економічного профілів.

У встановленні характерних особливостей знань вчені підтримують друг друга та відносять до них такі: повнота (кількість передбачених програмою знань про об'єкт вивчення); глибина (кількість усвідомлених істотних зв'язків певного знання з іншими, що до нього належать); оперативність (готовність і вміння учня застосувати їх у конкретних ситуаціях); гнучкість (швидкість знаходження варіативних способів застосування їх за умови зміни ситуації); конкретність та узагальненість (розуміння конкретних виявів узагальненого знання, здатність підводити конкретні знання до узагальнень); системність (сукупність знань, яка за своєю структурою відповідає структурі наукової теорії); усвідомлення (розуміння зв'язку між знаннями через уміння їх застосовувати); міцність [5, с. 239], [7, с. 8].

Т.І. Шамова [22, с. 121] пропонує цикл навчальної діяльності із засвоєння знань:


  • сприйняття;

  • осмислення знань (аналіз, синтез, узагальнення);

  • запам'ятовування знань;

  • застосування знань, пов'язане із включенням учнів у діяльність з пояснення різних явищ реальної дійсності, рішення завдань, переносу знань у різні області;

  • узагальнення знань (первинне, локальне, тематичне, підсумкове, міжкурсове);

  • систематизація знань.

Розглядаючи знання, Г.О. Ковальчук виділяє такі рівні в їх засвоєнні [9, с. 27]:

  • початковий – понятійний (фактологіч­ний) – необхідно вміти назвати, ви­брати, виявити, визначити тер­міни, поняття, факти, символи за переліком;

  • репродуктивний – необхідно вміти дати визначення, доповнити, описати, пояснити, оцінити, порівняти, аргументувати;

  • алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний) – необхідно вміти довести, виправити, розрахувати, упорядкувати застосувати, вирішити, організувати, проаналізувати, випробувати, прийняти рішення;

  • творчий (про­фесійний) – необхідно вміти запропонувати, класифікувати, змоделювати, реорганізувати, захистити, обґрунтувати, скомбінувати, спланувати.

Критерії знань невіддільні від дій. Знати – це завжди виконувати якусь діяльність або дії, пов'язані з даними знаннями. Знання – поняття відносне. Ступінь (якість) засвоєння знань визначається різноманіттям і характером видів діяльності, у яких знання можуть функціонувати [18, с. 43]. У такий спосіб і знання (а не тільки вміння) пов'язані з діяльністю, при якій вони засвоюються.

Під економічними знаннями будемо розуміти: сукупність ідей, які активно відбивають властивості й закономірності економічних процесів, перевіряються практикою й служать засобом її перетворення [3, с. 142]. Знання, як було встановлено раніше, приймають форму понять, суджень, умовиводів, термінів, фактів, законів, теорій, концепцій, тенденцій, методів, процесів, алгоритмів, оцінки та ін. Розкриємо зміст знанієвих категорій за допомогою енциклопедії [4] та формальної логіки [11].

Поняття – 1) в логіці: результат узагальнення однорідних предметів за їх суттєвими ознаками; 2) уявлення, відомості про що-небудь. Поняття, як правило, виражаються за допомогою слова, словосполучення і уособлюють собою певну думку про конкретний об’єкт дійсності без уточнення його властивостей. Так, поняттями в економіці будуть: «економіка», «власність», «колективне підприємство», «кредит», «банкнота», «валюта», «оборотні фонди», «фактори підвищення виробництва» та ін.

Судження – 1) в логіці: форма мислення, що представляє собою сполучення понять, з яких одне (суб'єкт) визначається й розкривається через інше (предикат); 2) думка, висновок. В економіці прикладами суджень можуть бути: «ефективність використання оборотних фондів характеризується швидкістю обороту та його тривалістю», «приватизація державного майна здійснюється трьома шляхами», «всі основні фонди виміряються у натуральному й вартісному вираженні», «біржа - це стаціонарне торговельне місце з фіксованими годинами й днями роботи» та ін.

Умовивід – 1) в логіці: форма мислення або логічна операція, за допомогою якої виводиться нове судження на підставі одного чи більше відомих суджень; 2) вивід, висновок. Прикладом умовиводу може бути: «Об’єктом розрахунку собівартості електро- (теплової) енергії є: для станцій – витрати на виробництво енергії; для підприємств та мереж – витрати на передачу та розподіл енергії, для обласних енергетичних об’єднань – корисно відпущена енергія споживачам. В даному разі слід визначити собівартість електроенергії для станцій. Отже, враховуватися будуть витрати на виробництво енергії.» та ін.

Термін – слово або словосполучення – назва певного поняття якої-небудь спеціальної галузі науки, техніки, мистецтва. Якщо поняття – це ідеальне, що могло бути вираженим за допомогою слова чи словосполучення, то термін – це тільки слово (словосполучення). За кожним поняттям знаходяться інші поняття із взаємозв’язками, а термін – він як штамп на певному предметі, процесі, явищі тощо. В даному разі назви понять і формулювання термінів будуть співпадати.

Факт – дійсне, доволі реальна подія, явище; те, що дійсно відбулося, відбувається, існує. Знання про факти є базою, основою всіх інших знань, оскільки вони відображають безпосередньо реальну дійсність. Фактами є: «виданий новий наказ, що містить інформацію про підвищення ціні на електроенергію», «розрахунки показали, що дане виробництво не є рентабельним» та ін.

Закон – не залежна ні від чиєї волі, об'єктивно існуюча непохитність, заданість, що склалася в процесі існування даного явища, його зв'язків і відносин з навколишнім світом. До основних економічних законів слід віднести закон вартості, закон зайнятості, закон попиту і пропозиції, закон зростання продуктивності праці та інші.

Теорія – 1) учіння, система наукових принципів, ідей, що узагальнюють практичний досвід і відбивають закономірності природи, суспільства, мислення; 2) сукупність узагальнених положень, що утворюють науку або розділ якої-небудь науки, а також сукупність правил в області якої-небудь майстерності.

Опис наукової теорії здійснюється за такою схемою [13, с. 87]:



  • об’єкт вивчення теорії;

  • предмет вивчення теорії;

  • основи теорії (витоки виникнення теорії, група основних понять, основні положення, емпіричний базис – наукові факти);

  • інструментарій теорії;

  • наслідки теорії і їх перевірка;

  • межі застосування теорії.

Теорії охоплюють значну сукупність фактів і законів, що пов'язують їх, вносять систему в уявлення особистості, формують економічне мислення, економічну свідомість, дозволяють підводити під загальне поняття відповідний клас конкретних явищ.

Концепція – система поглядів на що-небудь; головна думка. Концепція складається з положень, які становлять межі розгляду певного об’єкту дійсності, вказівку на вихідні дані, опис його бажаного стану, механізм та засоби заснування, функціонування та розвитку об’єкту. Можна назвати, наприклад, концепцію розвитку економічної освіти та ін.

Тенденція – 1) напрямок розвитку, схильність, прагнення; 2) задум, ідея якого-небудь викладу, зображення. Коли говорять «тенденція», розуміють напрямок розвитку певного об’єкту дійсності, що активно набирає оберти і за яким майбутнє, що визначено на стратегічному рівні і має практичне підґрунтя для існування. Можна вказати, наприклад, тенденцію розвитку певної галузі економіки країни.

Метод – 1) спосіб теоретичного дослідження чи практичного здійснення чого-небудь; 2) спосіб діяти, поступати яким-небудь чином, прийом. До методів теоретичного дослідження відносяться: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та ін. До емпіричних (практичних) методів належать опитування, бесіди, анкетування, експеримент тощо. Знання про зазначені методи дослідження та про методи передачі наукової інформації утворюють методологічні знання. В економічній освіті як і в будь-якій іншій методологічні знання утворюють те підґрунтя, яке дозволяє зрозуміти економічну науку, системно вирішувати питання економічної теорії та практики, а також вбачати перспективи розвитку економіки. Навчальний матеріал з економіки містить поняття «факти», «науковий факт», «наслідки», які зрозуміти допоможуть саме методи наукового дослідження. Крім методологічних знань також можна визначити й інші, наприклад: історико-наукові, оціночні, міжпредметні. До історико-наукових знань в економіці відносяться знання виникнення і розвитку грошей, банків, бірж, грошової політики, зовнішньої торгівлі держави та світової торгівлі, початкового накопичення капіталу, основних етапів розвитку економіки держави та інше. Оцінка – думка про цінність, рівень або значення кого- або чого-небудь. Оціночні економічні знання характеризують норми ставлення особистості до тих чи інших економічних об'єктів, їх значення в тій чи іншій системі об'єктів. Формування таких знань повинне бути, по-перше, самоціллю і вони мають виступати у якості одного із основних результатів підготовки, а по-друге, вони мають собою забезпечувати і певний додатковий результат, відіграючи роль інструментарію, за допомогою якого можливе свідоме, відповідальне ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності. Стосовно міжпредметних зв’язків, економічні дисципліни їх утворюють із багатьма іншими дисциплінами, наприклад, із математикою (знання правил обліку, розрахунків, вміння будувати і аналізувати графіки), фізикою (знання законів природи та їх вплив на розвиток техніки).

Розглянуті види знань поділяють на теоретичні і фактичні. Теоретичні – це поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони. Фактичні знання – це одиничні поняття (знаки, цифри, букви, економічні назви, події, історичні особи). Усі названі види знань взаємопов'язані та взаємообумовлені. Тільки в сукупності всі види знань забезпечують виконання ними своїх функцій, тобто знання слугують:


  • основою уявлення про дійсність;

  • базою для формування відношення до об'єктів дійсності;

  • орієнтиром під час здійснення елементів професійної діяльності.

Процес – хід, розвиток якого-небудь явища, послідовна зміна станів у розвитку чого-небудь. Виробничий процес у професійній сфері інженерно-педагогічних працівників поділяється на трудовий і технологічний. Трудовий процес передбачає певну систему дій інженерів-педагогів стосовно:

  • використання засобів виробництва (реалізація інженерної складової професійної діяльності інженерів-педагогів технічного профілю);

  • застосування економічних основ заснування, функціонування й розвитку підприємства та його окремих підрозділів (реалізація економічної складової професійної діяльності інженерів-педагогів економічного профілю);

  • раціональної організації педагогічної праці, вирішення питань взаємодії з базовими підприємствами (в тому числі й матеріальних), виготовлення й використання засобів навчання під час викладення технічних дисциплін (реалізація педагогічної складової професійної діяльності інженерів-педагогів технічного профілю);

  • раціональної організації педагогічної праці, вирішення питань взаємодії з базовими підприємствами (в тому числі й матеріальних), виготовлення й використання засобів навчання під час викладення економічних дисциплін (реалізація педагогічної складової професійної діяльності інженерів-педагогів економічного профілю).

Алгоритм – сукупність дій, правил для вирішення певної задачі. Кількість дій повинна бути достатньою для отримання всіх проміжних і підсумкових результатів із заданими характеристиками, а послідовність їх має бути на стільки жорсткою, щоб виключити додаткові дії, не передбачені алгоритмом. Алгоритми досить часто застосовуються в математиці, програмуванні і, звичайно, – економіці, коли підлягають розрахунку, наприклад, техніко-економічні показники підприємства, потреби району в тепловому навантаженні та тепловій енергії, річного фонду заробітної плати та ін.

Логічно сформовані економічні знання передбачають уміння аналізувати, виділяти суттєве, порівнювати, доводити певні положення, встановлювати взаємозв'язки між предметами, оперувати поняттями, робити висновки і узагальнення, давати оцінки вивченим фактам та подіям. Виходячи з цього, формування економічних знань має забезпечити оволодіння певною сукупністю вмінь розумової діяльності. До їх числа належать: вміння оперувати економічними поняттями, виділяти ознаки цих понять; вміння орієнтуватися у питаннях економічного життя країни, пояснювати сутність економічних процесів та явищ; вміння науково оцінювати суспільно-економічні явища – виявляти їх протиріччя, простежувати зв'язок і взаємовплив між продуктивними силами й виробничими відносинами, встановлювати причини прогресу й застою в господарстві; вміння аналізувати та узагальнювати економічні процеси, факти та явища економічної дійсності, господарської практики, аналізувати важливі економічні показники: продуктивність, норму, собівартість та ін.; вміння знаходити зв'язки (прямі й опосередковані) між економічною діяльністю людей, матеріальним виробництвом й іншими боками суспільного життя; розкривати вплив на економіку інших факторів: політики держави, зрушень в області культури, шукати джерела суспільних явищ у сфері економіки.

Економічні знання можуть формуватися безпосередньо та опосередковано. Безпосереднє формування економічних знань передбачає вивчення студентами, так званих, економічних дисциплін, чий зміст містить відомості про визначення економічних показників трудового процесу, розрахунок виробничої потужності підприємства, аналіз її використання і формування виробничої програми, оцінку якості і конкурентоспроможності підприємства, оцінку раціональності використання фінансових ресурсів, оцінку фінансового стану підприємства з метою запобігання банкрутства та ін. Серед таких навчальних дисциплін у навчальному плані підготовки інженерів-педагогів технічного профілю є: «Економічна теорія», «Економіка підприємств та маркетинг», «Організація виробництва і менеджмент», «Менеджмент професійної діяльності», а в плані підготовки інженерів-педагогів економічного профілю – «Основи економічної теорії», «Економічний ризик та методи його вимірювання», «Економетрія», «Макроекономіка», «Основи бізнесу», «Інвестиційна діяльність», «Бухоблік та аудит», «Господарське право», «Економіка підприємства», «Економіка праці», «Мікроекономіка», «Маркетинг», «Менеджмент», «Світова економіка та міжнародні економічні відносини», «Статистика», «Техніко-економічний аналіз», «Фінанси та кредит», «Маркетинговий менеджмент», «Теорія економічного аналізу», «Основи економічної безпеки», «Планування і прогнозування діяльності підприємств», «Стратегічне планування», «Управління трудовими ресурсами».

Опосередковане формування економічних знань полягає у формуванні цих знань під час вивчення студентами багатьох інших дисциплін, але засобами економічної теорії та практики. В цьому разі передбачається:

– робота з економічними текстами («Іноземна мова», «Ділова українська мова», «Інформатика та обчислювальна техніка», «Професійна педагогіка», «Риторика», «Теорія та історія педагогіки», «Методика професійного навчання», «Технічні засоби навчання», «Інженерна та комп'ютерна графіка»);

– здійснення економічних розрахунків, створення комп’ютерних економічних програм, побудова алгоритмів («Вища математика», «Математичні задачі в енергетиці», «Інформатика та обчислювальна техніка», «Основи проектування електричних мереж», «Основи проектування електричних станцій», «Основні принципи виробництва, розподілу та споживання електроенергії»);

– знайомство з фактами та вивчення певних процесів на прикладі економічних відношень, законодавчих актів («Історія України», «Політологія», «Правознавство»);

– вивчення поведінкових актів, виконання дій, притаманних діяльності економіста («Етика та естетика», «Валеологія», «Філософія», «Введення до фаху», «Виробниче навчання»).

Із всіма цими дисциплінами економічні дисципліни утворюють явні або неявні міжтемні зв’язки. Явні зв’язки – це ті зв’язки, які існують між темами, що доповнюються друг друга економічним змістом. Наприклад, між наведеними раніше економічними дисциплінами. Неявні зв’язки – це ті зв’язки, які встановлюються між економічними та неекономічними дисциплінами. При цьому, незначна частина з них є реалізованою у процесі підготовки майбутніх інженерно-педагогічних кадрів, а більшість, на нашу думку, – має бути встановлена для забезпечення системи економічних знань студентів. Зупинимось докладніше на вивченні саме економічних дисциплін.

Традиційна система навчання має ряд переваг та недоліків. Серед переваг можна вказати: вплив особистості педагога на студентів; простота організації навчання; систематичний характер навчання; організаційна чіткість; наявність досвіду використання сформованих методів і засобів навчання; оптимальні витрати ресурсів при масовому навчанні та ін. До недоліків відносяться: відсутність постійного зворотного зв'язку зі своєчасною корекцією діяльності студента; шаблонова побудова, одноманітність підготовки; пасивність студентів; слабка мовна діяльність; відсутність індивідуального навчання; усереднений підхід; відсутність самостійності. Аналіз педагогічної літератури показує, що сьогодні немає розроблених педагогічних технологій, які б показували студентові дійсний ступінь успішності засвоєння їм навчального матеріалу.

На шляху до забезпечення індивідуального підходу до студентів, зокрема в економічній підготовці, активізації їх діяльності, правильних уявлень про успішність засвоєних знань, об’єктивність оцінки, своєчасної корекції результатів навчання робить за необхідне створення педагогічних умов для якісного формування економічних знань. До таких умов в межах обраного напряму роботи прийнято застосування засобів комп’ютерної техніки для підвищення ефективності формування економічних знань студентів.

Безсумнівним є той факт, що встановлення на всіх етапах навчального процесу зворотного зв’язку між викладачем та студентом є не аби як важливим. Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що дослідження в області комп'ютеризованого діалогу в зазначених умовах практично відсутні, не розроблені критерії частоти зворотних зв'язків, не обґрунтовані коригувальні впливи та ін.

Зворотний зв'язок нерозривний з контролем і оцінкою знань студентів. Виявлення ступеня засвоєння матеріалу, із застосуванням комп'ютера, дозволяє: скоротити час, затрачуваний на контроль, підвищити об'єктивність контролю, проконтролювати велику кількість студентів за короткий термін. Незважаючи на велику кількість робіт присвячених контролю знань за допомогою комп'ютера, у той же час немає розроблених технологій застосування комп'ютера на етапі формування знань, що усувають омани студентів щодо зрозумілості матеріалу.

Як ми вже відзначали, у традиційній системі навчання неможливо здійснити індивідуалізацію й диференціацію навчання внаслідок того, що використовується розсіяний інформаційний потік. Усі змушені рухатися в одному темпі, а це – величезні фізичні перевантаження студента. Індивідуалізувати навчання можна, лише реалізувавши спрямований інформаційний потік, а його реалізація можлива за допомогою або вчителя-репетитора, або комп'ютера.

Серед студентів не всі бажають учитися з повною віддачею сил. Зацікавити, зробити процес пізнання цікавим – одне із завдань викладача і комп’ютера.

Психологами та педагогами виділені частини дії:



  • мотиваційна частина [2], [8];

  • орієнтовна (інформаційна) частина [2], [8], [12], [18], [21];

  • виконавча частина [2], [8], [18], [20], [21];

  • контрольна частина [2], [8], [18].

Ці частини покладені в структуру навчального процесу з формування економічних знань. Мотиваційна частина спрямована на усвідомлення мети й способів її досягнення, вона уособлює появу прагнень до досягнення мети, зацікавленість у процесі та результатах, вибір типу поведінки. Орієнтовна частина – це система умов, які необхідні для здійснення діяльності. Вона включає інформацію про сукупність цілей, умов, засобів і способів здійснення діяльності. Виконавча частина забезпечує задані збільшення в об'єкті дії (ідеальні, матеріальні) і включає систему послідовно виконуваних дій у різних формах, спрямованих на досягнення мети. Контрольна частина пов'язана з контролем за ходом його виконання й зіставленням отриманих результатів із заданими еталонами. З її допомогою здійснюється кореляція виконавчої та орієнтовної частини.

Мотивація – система внутрішніх факторів, які спонукують і направляють поведінку суб'єкта на досягнення мети. Теорія мотивації на сьогоднішній день є досить розвиненою. Багато вчених-психологів з різних точок зору вивчало й продовжує вивчати цю сферу життєдіяльності людини: які фактори є найбільш чи найменш впливовими і яким саме чином вони можуть обумовити певну поведінку людини. Ефективна мотивація – гарант якості діяльності, рушій думки й сили. Особливо важливо забезпечити ефективну мотивацію в процесі пізнавальної діяльності, яка є характерною для навчання. З однієї сторони, це пов’язано із суттю людини: зацікавленість у певних результатах активізує її пізнавальні процеси, посилює відповідальність, позбавляє відволікань. З другої сторони, тільки за умови міцної мотивації сучасна освіта може перейти від формування соціально типових якостей людини до максимального розкриття її індивідуальності. Мотивація, за Р.С. Немовим [14], буває диспозиційною (пояснюється внутрішніми причинами; у якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поводження) та ситуаційною (пояснюється зовнішніми причинами; у якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають зовнішні умови й обставини його діяльності). Її частинами є: процесуальний компонент (суб'єкта спонукує сам процес діяльності) та результативний компонент (суб'єкта спонукує результат діяльності).

Розглядаючи процес формування економічних знань засобами комп’ютерної техніки, приймається за наявну диспозиційна мотивація і вся увага викладача має бути зосереджена на ситуаційній мотивації студентів, спрямованої як на процесуальний компонент, так і на результативний компонент. Пропонується проведення мотивації таким чином:

– на початку лекційного заняття показ короткого відеоролика із фрагментом професійної діяльності майбутнього фахівця, який використовує знання нового для студентів навчального матеріалу та (або) ролі цього навчального матеріалу для вивчення наступної теми чи виконання завдань лабораторно-практичних занять, контрольних заходів;

– на лабораторно-практичному занятті за допомогою слайдів із анімацією підкреслюється важливість у майбутній професійній діяльності умінь виконувати ті завдання, які будуть запропоновані на даному занятті, а також вимоги до захисту результатів засвоєних студентами дій;

– під час контрольного заходу показуються умови проведення цього заходу із роз’ясненням критеріїв оцінки результатів та їх впливу на загальний результат з дисципліни, крім того, можна показати рейтинг успішності студентів з даної дисципліни і його зміни в разі отримання студентом певної оцінки.

Мотивація має привертати увагу, запам’ятовуватися і здійснюватися у короткий термін. Якщо здебільшого мотивація реалізована на початку заняття, то вона є вступною. Але важливо ще й забезпечити поточну мотивацію шляхом розподілу відповідної інформації вздовж заняття та (або) нагадуванням вже повідомлених фактів.

Реалізація орієнтовної частини вимагає певних організаційних та змістовних приготувань. Пропонується проводити заняття в спеціальному комп’ютерному класі, який має таке обладнання: великий дисплей, підключений до комп’ютерної техніки; кожне робоче місце студента оснащене пультом управління з трьома кнопками “Згоден”, “Не згоден” та “Не має відповіді”, монітором та клавіатурою. На початку лекції кожен студент фіксує робоче місце відповідно до свого прізвища.

Елементами орієнтовної основи дій є: образ кінцевого продукту або уявлення про кінцевий результат; об'єкт перетворення або матеріал для діяльності; засоби діяльності; технологія діяльності або уявлення про способи її здійснення. Орієнтовна основа може бути неповною, повною в конкретному виді та повною у загальному виді. В даному разі обирається третій тип вчення, коли викладачем не даються готові орієнтири, а пояснюються лише принципи їхнього формування. Цей тип вчення має повний склад, орієнтири представлені в загальному виді, характерному для цілого класу явищ. При цьому типі вчення процес вирішення певних конкретних ситуацій складається студентом самостійно за допомогою загального методу, що йому дається. У цьому випадку діям властива чіткість, швидкість, безпомилковість, стійкість, ширина переносу. Вибір цього типу вчення зроблений згідно з аналізом оперативної мети кожного заняття.

Процес формування нових знань відбувається за допомогою лекцій з елементами бесіди, дидактичних матеріалів у вигляді міні-конспектів. Використання комп’ютерних засобів під час лекції дозволяє підвищити наочність та кількість інформації, що видається на звичайній лекції. При проведенні лекції на великому дисплеї ілюструється лекційний матеріал. Лектор проводить огляд теми, акцентуючи увагу перш за все на головному. Конспект лекцій викладач готує у структурованому вигляді, виділяючи головні визначення, та представляє його у вигляді, який сприяє його більш доступному розумінню та запам’ятовуванню. Підготовлений конспект оформлюється у спеціалізованих презентаційних програмах POWER POINT, Auraline Multimedia та Formula Graphics release. Лекція у вигляді презентації складається з кадрів, кількість яких має коливатися від 65 до 70. Перший кадр презентації відображає назву теми, другий кадр представляє собою план теми і залишається перед очима студентів упродовж всієї лекції, третій кадр дозволяє ознайомитися з метою лекції, ключовими фразами та їх визначеннями. Темп лекції може бути різним: залежно від психічних особливостей студентів групи (темпераменту та типу мислення) – швидкість зміни кадрів може коливатися від однієї до п’яти хвилин. Мультимедійні елементи, що застосовуються під час презентації, дозволяють підвищувати рівень сприйняття та запам’ятовування матеріалу за рахунок впливу на психічні адаптери. З’являється можливість використовувати підсвідомі реакції студентів. Одна з можливостей презентацій – багаторазовість у використанні, тобто можна перегорнути сторінки для того, щоб розглянути необхідні моменти більш детально або для повторення. Для отримання зворотного зв’язку з метою простеження рівня засвоєння нового матеріалу та для активізації дій студентів упродовж заняття викладач задає питання згідно зі змістом навчального матеріалу. Студенти мають давати відповіді, використовуючи при цьому пульт управління. Кожна вірна відповідь оцінюється у 0,5 бала. Велика економія часу на лекції досягається за рахунок того, що у студентів вже є надрукований (скорочений) конспект лекції. У ньому представлені у певній послідовності, систематизовані та логічно пов’язані головні визначення; є місце для особистих приміток студентів, також є місця, які потребують доповнення, що визиває необхідність слідкувати за навчальним матеріалом. Доповнення конспекту реалізує поставлену мету на початковому та репродуктивному рівнях. Закріплення знань та умінь на цих рівнях, а також формування на алгоритмічно-дійовому та творчому рівнях здійснюється в межах виконавчої частини, яка знаходить свою реалізацію на лабораторно-практичних заняттях.

Лабораторно-практичне заняття повинне відповідати визначеній меті, яка свою реалізацію знаходить за допомогою комп’ютерної програми – тренажера: вправи програми відповідають темі кожного заняття з економічної дисципліни. Програма працює у режимі діалогу, що дозволяє здійснювати зворотній зв’язок і своєчасно вносити корективи у процес відпрацювання дій. Тренувальні вправи виконують роль механізму, що дозволяє викладачу керувати пізнавальною діяльністю студентів. Побудова програми дозволяє змістити акценти з групових традиційних занять на самостійну роботу студентів. Це досягається за рахунок індивідуалізації навчального процесу. Хоча практикум й не може підібрати індивідуальний режим роботи для кожного студента у залежності від його психологічних характеристик, але завдяки додатковим системам інформації та можливості поступового нарощування труднощів, досягається однаковий рівень навченості студентів з дисципліни. При цьому програма побудована таким чином, що спочатку студент має можливість ознайомитися із способом розв’язання певного класу економічних задач, спробувати свої сили у розв’язанні подібних задач, отримати від викладача та комп’ютера за результатами своїх дій вказівку на повторне вивчення навчального матеріалу або дозвіл на перехід до розв’язання більш складних нестандартних задач. Якщо студент не може надати відповіді на ці питання – програма пропонує йому (на вибір) додаткову інформацію, підказки, навідні питання і знову повертає до завдання. Ця послідовність виконується до моменту отримання програмою вірних відповідей на питання. Робота проводиться та результати подаються засобами Microsoft Word, Microsoft Excel, Mathcad та ін. Система фіксує невірні відповіді і викладач має можливість під час заняття або після нього провести цілеспрямовані консультації студентів. Такий підхід є більш продуктивним, у порівнянні з традиційним. Викладач під час такої консультації окрім пояснень, що надає студенту, також йому пропонує детальніше самостійно попрацювати над питаннями цієї теми при застосуванні електронного конспекту лекцій, у кінці якого для контролю засвоєння знань є додаткові питання, а також скористуватися практикумом з дисципліни за певною темою.

Контрольна частина має місце на початку лекційних та лабораторно-практичних занять, коли необхідно усвідомитися у наявності необхідних базових знань студентів (на лекційних заняттях – з попередніх тем та інших дисциплін, а на лабораторно-практичних заняттях – з попередніх лекційних занять даної дисципліни), а також має місце наприкінці лабораторних занять, під час проміжного та підсумкового контролю. Контрольними засобами є відкриті та закриті тести (на впізнання, співвідношення, встановлення послідовності, доповнення, розрахунок та ін.), складені у відповідності із метою, певним рівнем засвоєння навчального матеріалу, кількістю відведеного на них часу. Кожне тестове завдання має критерії оцінювання і за загальною кількістю набраних студентом балів виставляється оцінка та встановлюється рейтинг успішності студента.

Саме таким чином побудований процес вивчення економічних дисциплін майбутніми інженерами-педагогами дозволяє активізувати діяльність студентів, реалізувати індивідуальний підхід, удосконалити комп’ютерну підготовку студентів, що відповідає вимогам потенційних місць праці.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, проблема економічної освіти є однією з актуальних проблем педагогіки, яка найменше розроблена стосовно підготовки у ВНЗ. Вона становить особливий інтерес і вимагає розробки мети, змісту, способів формування економічних знань, якостей, мислення, з урахуванням особливостей освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів, спеціальності, а також історії та пріоритетних напрямів розвитку певної галузі державної економіки й сучасних можливостей засобів комп’ютерної техніки.

Наявність стількох невирішених або частково вирішених проблем у створенні необхідних умов для успішної організації всіх етапів процесу засвоєння знань обумовлює необхідність шукати їхнє рішення в області комп'ютеризації процесу навчання, тобто в області, по можливості вільної від недоліків традиційної системи.


Література

  1. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Сост. М.Ю.Бабанский. – М.: Педагогика, 1989. – 560 с.

  2. Белова Е.К. Учебная деятельность и ее проектирование // Человек в измерениях ХХ века. Прогресс человечества в ХХ столетии. – М.: Изд-во Международной академии проблем Человека в авиации и космонавтике, 2005. – С.100-122.

  3. Бляхман Л.С. Перестройка экономического мышления. – М.: Политиздат, 1990. – 271 с.

  4. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – www.km.ru

  5. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.

  6. Воронов В.В. Педагогика школы в двух словах: Конспект-пособие для педагогов и учителей.: М., 1997. – 146 с.

  7. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы: Учеб. Пособие для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Изд-во БГУ, 1981. – 383 с.

  8. Коваленко Е.Э. Дидактические основы профессионально-методической подготовки преподавателей специальных дисциплин: Дис. ... докт. пед. наук. – Киев, 1999. – 381с.

  9. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч. посіб. – Вид. 2-ге, доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 298 с.

  10. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учеб. пособие – К.: Вища шк.,1990. – 248с.

  11. Логика / Под ред. В.Ф. Беркова. – Мн.: Изд-во БГУ, 1974. – 336 с.

  12. Ломов Б.Ф. К проблеме деятельности в психологии // Психологический журнал. – 1981. – Т.2, N5. – С. 3-23.

  13. Москаленко П.Г. Навчання як педагогічна система. Навч. посібник для студентів педвузів, вчителів і керівників шкіл. – Тернопіль: ДТПІ, 1995. – 144 с.

  14. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2003. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 688 с.

  15. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – www.km.ru

  16. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и педагогических колледжей / Под ред. П.И. Пидкасистого. – М., Российское педагогическое агентство, 1996. – 604 с.

  17. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю.Головин. – Минск: Харвест, М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. – 800 с.

  18. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний (психологические основы). – М.: Изд-во моск. ун-та, 1984. – 345 с.

  19. Фокин Ю.Г. Определения основных терминов дидактики высшей школы. – М., 1995.

  20. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.

  21. Шадриков В.Д. Психологический анализ деятельности как системы // Психологический журнал. – 1980. – Т.1, N3. – С.33-46.

  22. Шамова Т.И, Управление образовательными системами: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Т.И.Шамова, Т.М.Давыденко, Г.Н.Шибанова; под ред. Т.И.Шамовой. – 3-е изд., стер. – Издательский центр «Академия», 2006. – 384 с.


Хоменко С.В.

Особливості формування економічних знань у майбутніх інженерів-педагогів

В статті доведена актуальність дослідження проблеми формування економічних знань у майбутніх інженерів-педагогів. Розглянуті особливості їхньої підготовки. Розкрита категорія знань, запропонована методика їх формування за допомогою засобів комп’ютерної техніки.


Хоменко С.В.

Особенности формирования экономических знаний у будущих инженеров-педагогов

В статье доказана актуальность исследования проблемы формирования экономических знаний у будущих инженеров-педагогов. Рассмотрены особенности их подготовки. Раскрыта категория знаний, предложена методика их формирования с помощью средств компьютерной техники.


S. Homenko

Peculiarities of Forming Knowledge in Future Teacher- Engineers

The urgency of investigation problem of future teacher- engineer economic knowledge formation is proved. The peculiarities of their training are considered. The category of knowledge is determined, methodology of their formation with the help of computer technique is suggested.



Стаття надійшла до редакції 10.07.2007р.


Смотрите также:
Особливості формування економічних знань у майбутніх інженерів-педагогів постановка проблеми
284.08kb.
1 стр.
Система суперечностей у професійній економіко-математичній підготовці майбутніх економістів Постановка проблеми
76.68kb.
1 стр.
Методична підготовка майбутніх інженерів-педагогів в галузі проектування навчально-методичного забезпечення модульної технології навчання постановка проблеми
154.02kb.
1 стр.
Проблеми формування естетичної культури майбутніх викладачів спеціальних дисциплін швейного профілю постановка проблеми
129.66kb.
1 стр.
Наталія Грицай лекції з методики навчання біології як основа формування індивідуального методичного стилю майбутніх педагогів
121.57kb.
1 стр.
Тренінговий метод формування управлінської компетентності у фахівців-аграрників постановка проблеми
152.79kb.
1 стр.
Структурні компоненти методики формування творчої самостійності студентів (за матеріалами дисципліни “Технологічне оснащення”) Постановка проблеми
188.73kb.
1 стр.
Метод навчання інтегрованих мікромодулів у методичній системі виробничого навчання майбутніх кравців постановка проблеми
147.94kb.
1 стр.
Проектування навчального процесу студентів швейних спеціальностей з метою формування творчих умінь у процесі самостійної роботи постановка проблеми
154.82kb.
1 стр.
Особливості формування духовної культури студентської молоді в процесі позааудиторної виховної роботи постановка проблеми
91.3kb.
1 стр.
Програма дисципліни «Маркетинг» Отрасль знань 0305 «Экономика та підприємництво»
248.59kb.
1 стр.
В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати
237.1kb.
1 стр.