Методи та способи формування позитивної «Я-Концепції» учнів підліткового віку,

з досвіду роботи Соломон Н.В.

практичного психолога Снятинської ЗОШ-інтернату І-ІІІ ст..
У роботі з формування позитивної «Я – Концепції», я використовую такі способи та методи: індивідуальні консультації учнів за результатами діагностики, тематичні години спілкування та групові консультації, інформаційно-діагностичні заняття, тренінгові групи тощо.

Повідомлення учням узагальнених результатів діагностики дає можливість розпочати розмову про важливість самопізнання, про особливості характеру, про необхідність самовдосконалення, підвищення самооцінки, формування позитивного мислення.

Ось деякі теми годин спілкування, які практикую проводити спільно з вихователями у 5-8-х класах: «Чому ми різні?»;«Що я хочу змінити в собі?»; «Чого я чекаю від життя: мої сподівання і плани?»; «Чи вважаєш ти себе особистістю?»

Ще можу запропонувати варіанти бесід, які мають відношення до формування позитивної «Я- Концепції». Ці бесіди впливають на різнобічний розвиток особистості, на формування здатності до самоспостереження, самоаналізу, самооцінки.

Наприклад, бесіда «Настрій» передбачає обговорення таких питань:

• 
  Що означає добре себе почувати?
  
• 
  Коли в тебе буває хороший настрій?
  
• 
  Чому твій настрій псується?
  
• 
  Чи можеш ти сприяти поліпшенню свого настрою? Як саме?
  

Бесіда «Цінність життя»:

• 
  Ти задоволений своїм життям?
  
• 
  Що в житті для тебе найдорожче?
  
• 
  Що в житті залежить від тебе, а що від інших?
  
• 
  Чого ти домігся власними силами?
  
• 
  Що ти зробив на совість?
  

Бесіда»Любов»:

• 
  Що означає «любити»?
  
• 
  Як розпізнати людину, яка любить?
  
• 
  Кого ти любиш, чому?
  
• 
  Як ти дізнаєшся про те, що тебе люблять?
  
• 
  Чи любиш ти себе? За що саме?
  
• 
  Чим ти собі не подобаєшся?
  
• 
  Кого ти не любиш? Чому?
  
• 
  Хто не любить тебе? Чому?
  
• 
  Чи можна прожити без любові?
  

Бесіда «Бажання»:

• 
  Чого тобі більше за все хочеться?
  
• 
  Чи здійсненне це бажання? Чому?
  
• 
  Що ти відчуватимеш, якщо воно справді здійсниться? Чому?
  
• 
  Від кого залежить здійснення цього бажання?
  
• 
  Що ти можеш зробити, щоб небажане не трапилось?
  

Психологічна наука володіє достатньою кількістю вправ, які сприяють позитивному сприйняттю свого «Я». За роки роботи над своїм проблемним питанням я згрупувала їх за ключовими моментами.

Так, наприклад, вправи, які найбільше сприяють самопізнанню підлітків: «Хто я?», «Моє я», «Теперішні переживання – на малюнку», «Зміни мого життя», «Я – реальне – бажане – майбутнє», «Яким мене бачать інші?», «Я не такий, як усі».

Вправи, які передбачають процедуру самоаналізу: «Автобіографія», «Дерево пам’яті», «Лист собі», «Спогади дитинства», «Інверсія тривоги», «Фіксування позитивного», «Домашній кінотеатр», «Мої хороші справи», «Рефлексія».

Емоційно-ціннісному ставленню до себе та розвитку самовпевненості, самоповаги сприяють такі вправи: «Приємні спогади», «Як часто я відчуваю», «Гімнастика для обличчя», «Зіграй роль», «Я-вільний», «Психологічний захист», «Звертання», «Власна ціль життя», «Чого я хочу і що можу?», «Розвиток упевненості на основі уявлень про досягнутий успіх», «Переформулювання завдання», «Подолання сумнівів у своїх силах», «Сценарій власних змін».

Вправи, спрямовані на усвідомлення підлітками особистісної цінності: «Самовиховання бажаної особистісної цінності», «Самоототожнення» (оволодіння, керування і користування певною особистісною цінністю), «Внутрішній діалог», «Формування цінності «доброзичливість»

Самооцінку та рівень домагань розвивають такі вправи: «Знайди себе», «Шлях до успіху», «Моделі мого «Я», «Мої прагнення».

Спроектувати майбутнє учні мають змогу за допомогою наступних вправ: «Моє майбутнє», «Я в майбутньому», «Час життя», «Прогнозування подій», «Мій ідеал», «Чого я хочу?», «Вчинки для позитивного майбутнього».

Наведені техніки психологічної допомоги дітям відповідають декільком важливим критеріям:

1. 
   Вони доступні для використання не тільки психологами, а й педагогами, соціальними працівниками, батьками. Їх некваліфіковане застосування не може зашкодити дитині.
   
2. 
   Вони недовготривалі, що дає змогу використовувати їх тоді, коли необхідна термінова психологічна допомога.
   
3. 
   Одна техніка не заважає іншій, тому вправи можна використовувати у різних поєднаннях.
   
4. 
   Навіть за відсутності терапевтичного ефекту вони корисні для пізнавального й емоційного розвитку дитини.
   

Найбільш ефективними є інтерактивні техніки та психологічні вправи під час роботи в тренінгових групах. Тому вже декілька років практикую проведення корекційно-розвивальних занять за програмою «Самопізнання та саморозвиток». Заняття в тренінгових групах дають можливість підліткам краще пізнати та зрозуміти себе, свої позитивні та негативні сторони, перебороти невпевненість, навчитись керувати своїм внутрішнім світом, допомагають їм успішно реалізувати себе в поведінці та позитивно самоствердитись.

Крім того, практикую проведення занять у формі групових дискусій. Як стимул для групової дискусії, самоусвідомлення й обміну психологічним досвідом в старших класах можна використовувати афоризми. Наприклад, щось близьке до висловлювання Авраама Лінкольна: «Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони самі вирішили бути щасливими». Або висловлювання Емерсона, зміст якого зводиться до того, що людина сама загороджує собі світло.

Аналізуючи вислови, учасники заняття приходять до усвідомлення тих величезних можливостей, які вони мають для особистісного розвитку, також можуть переконатися в тому, що нерідко до відчуття власної неадекватності їх підводять оточуючі. Прийнявши ці уявлення про себе, вони піддаються впливу навколишніх обставин, тоді як необхідно намагатися «переломити» їх на свою користь.

У ході обговорення слід акцентувати увагу на тому, що нам під силу стати впевненими у собі, змінюючи свій стиль мислення і налаштовуючи свої думки на позитив.

Для проведення групової дискусії рекомендую використовувати наступні висловлювання:

1. 
   «Людина є не що інше, як низка її вчинків» (Гегель )
   
2. 
   «Будь-яка людина повинна сприймати те, що з нею трапилося, як знаряддя; усе, що випадає їй, може послужити її цілям...» (Х. Л. Борхес)
   
3. 
   « Посійте вчинок – пожнете звичку, посійте звичку – пожнете характер, посійте характер – і ви пожнете долю» (У. Теккерей)
   
4. 
   «Коли людина не знає, до якої мети прямує, для неї жоден вітер не буде попутним» (Сенека)
   
5. 
   «Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є» (К. Гельвецій)
   
6. 
   «Життя саме по собі – ні благо, ні зло; воно – вмістилище і блага, і зла, зважаючи на те, у що Ви самі перетворили його» (М. Монтень).
   

Одним із факторів, що негативно позначаються на позитивному розвитку «Я – Концепції», є невміння деяких підлітків заводити друзів і підтримувати дружні стосунки. Тому практикую використання наступних підходів, метою яких є допомогти учням набути навичок налагодження і розвитку відносин з однолітками:

1. 
   Обговорюю з групою способи, якими діти користуються, щоб з ким-небудь подружитися, і проводжу практичний тренінг.
   
2. 
   Прошу дітей написати абзац, що починається зі слів: «Друг – це людина, яка...»
   
3. 
   Проводжу обговорення питань:
   

а) чи є в тебе найкращий друг?

б) чи любиш ти займатись тим самим, що і він?

в) чи хотілось тобі коли-небудь зробити щось таке, чого не хотів твій друг?

г) чи залишились ви, як і раніше друзями?

д) попросіть однокласників письмово відповісти на запитання: «Що в тобі такого, за що твої друзі тебе люблять?»

Значну увагу у своїй роботі приділяю психологічній просвіті батьків та педагогів через систему індивідуальних та групових консультацій; надання практичних рекомендацій щодо, наприклад, підвищення рівня самооцінки та рівня самоповаги того чи іншого учня; випуск психологічного бюлетеня з відповідними інформаційними матеріалами; організацію психолого-педагогічних семінарів («Особливості взаємодії в системі «вчитель – учень», «Педагогам про зміст, структуру та способи формування «Я – Концепції» учнів підліткового віку»).

На завершення хочеться пригадати слова Я. Корчака: « Душа дитини така ж складна, як і наша, повна подібних протиріч, у тій же трагічній вічній боротьбі: «прагну і не можу», «знаю, що потрібно, і не вмію себе змусити». Психолог та педагог можуть зробити дитину щасливою, допомогти адаптуватися і навчити переборювати труднощі. Але для цього дитині необхідно мати позитивне бачення себе.