Главная страница 1страница 2страница 3


Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Хмельницький національний університет


Кафедра міжнародних економічних відносин

Курсова робота

на тему: «Роль банківської системи в світовій економіці»

Виконав:


ст.гр. МЕВ 09-01

Пенкель Ірина

Перевірив:

доцент


Ніколайчук М.В.

План.


Вступ…………………........................................................................………...….3

1. Теоретичні засади функціонування банківських систем…………….......….5

1.1. Сутність банківської системи та її роль у розвитку економіки……..……9

1.2. Структура сучасної банківської системи……………………………..…..12

2. Аналіз стану банківської системи України на сучасному етапі…….….....14

2.1. Структура банківської системи України…………………………...…….15

2.2. Аналіз діяльності Національного банку України…………………….….20

2.3. Аналіз діяльності комерційних банків…………………….………….…..29

3. Шляхи розвитку банківської системи України…………….………...…….31

Висновки……………………………………………………………………...... 36

Література……………………………………………………………………… 37

Вступ.


Характерною рисою сучасних міжнародних фінансових відносин є динамічний розвиток нових банківських продуктів та технологій. Це вимагає використання нових концепцій, методологічних і методичних підходів до вивчення можливостей  та стратегій їх здійснення комерційними банками України. Вихід України у глобальне економічне середовище викликав ряд принципово нових проблем та задач, які постали перед комерційними банками. Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами. В останнє десятиріччя суб’єкти господарської діяльності, громадяни нашої країни все ширше залучаються до фінансових операцій на внутрішньому та світовому ринках. Вони активно діють на міжнародних валютних ринках, світових ринках  капіталу та цінних паперів і виступають суттєвим сегментом споживання фінансових послуг. В Україні операції з надання фінансових послуг здійснюються переважно комерційними банками. Вони є головними посередниками і при проведенні міжнародних операцій на світовому ринку фінансових послуг. Здійснюючи ці операції, комерційні банки використовують конкретні стратегії, в яких обґрунтовуються довготривалі заходи, що зорієнтовані на отримання оптимального фінансового результату. Спираючись на світовий досвід, застосування та подальший розвиток прогресивних банківських технологій у практиці роботи комерційних банків повинно слугувати поштовхом в розвитку економіки України. Тому проведення аналізу комплексу операцій на ринку фінансових послуг та пошук шляхів його використання в повному обсязі в умовах ринкової трансформації економіки України є своєчасним та актуальним як з теоретичних, так, особливо, і з прагматичних позицій.

Все це актуалізує тематику нашого дослідження і ставить питання необхідності формування дієздатної фінансової стратегії здійснення операцій комерційними банками України на світовому фінансовому ринку.

Значний внесок у розробку питань функціонування фінансового ринку та діяльності комерційних банків на ньому зробили сучасні західні економісти Марковіц Г., Мертен Р., Мишкін Ф., Петерс Е., Роуз П., Фабоцци Ф., Фома Ю., Фішер І., Шарп У.

Мета курсової роботи полягає в системному дослідженні процесу інтеграції вітчизняної банківської системи у світовий фінансовий простір.

У відповідності з поставленою метою визначені такі задачі дослідження:

•     дослідити суть, функції та структуру світового фінансового ринку в контексті процесу глобалізації, що відбувається у світі;

•     розкрити теоретичні аспекти формування стратегії комерційними банками України на світовому фінансовому ринку;

•     визначити основні моделі інтеграції комерційного банку у світовий фінансовий простір та провести їх аналіз;

•     визначити основні переваги та недоліки надання фінансових послуг комерційними банками України;

•     встановити передумови виходу українських банків на світовий ринок фінансових послуг.

Об'єктом дослідження є процес формування та оптимізації механізму реалізації стратегії інтеграції вітчизняної банківської системи у світову економіку.

Предметом курсової роботи виступають теоретичні та практичні аспекти формування стратегії комерційними банками України на світовому фінансовому ринку.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є загальні діалектичні методи пізнання соціально-економічних явищ і процесів, теоретичні висновки, узагальнення наукових публікацій, положення відповідних нормативно-правових документів національного законодавства.

Наукова новизна курсової роботи полягає в поглибленні теоретичних положень щодо визначення передумов і факторів формування фінансових стратегій комерційних банків України при здійсненні операцій на світовому фінансовому ринку.



1. Банківська система як складова частина фінансової системи будь-якої

держави відіграє вирішальну роль в економічному розвитку країни, є

головним механізмом фінансово-кредитних відносин у державі.

Для сучасної практики характерне використання різних моделей організації

і функціонування банківських систем зарубіжних країн. Банківські системи

різних країн, їх організаційна структура та правове регулювання залежать

від багатьох факторів, до яких поряд з історичними, політичними та

національними традиціями, слід також віднести рівень розвитку

товарно-грошових відносин у країні, загальний економічний розвиток,

засоби регулювання грошового обігу тощо.

За сучасних умов практично у всіх країнах з ринковою економікою створені й активно розвиваються дворівневі банківські системи, де на першому рівні функціонує центральний банк країни, який здійснює емісійну,

нормотворчу, наглядову та інші види діяльності; на другому — діють

комерційні банки, які займаються акумуляцією коштів компаній і

підприємств, здійснюють різноманітні банківські операції.

У деяких країнах функціонують трирівневі банківські системи, до яких

входять також кредитні інститути небанківського типу (наприклад,

страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії тощо). До

таких банківських систем належать системи Швейцарії, Японії. Слід

зазначити, що до кредитно-банківської системи Німеччини, Франції, США,

крім банків, входять також різні кредитні установи — Федеральне

відомство нагляду за кредитною справою (Німеччина).

Комітети з банківської регламентації і кредитних установ, а також

Банківська комісія (Франція), Рада Керуючих Федеральної Резервної

системи. Федеральний комітет відкритого ринку, Управління Контролера

грошового обігу і Федеральна корпорація страхування депозитів (США).

Особливістю є й те, що в США переважають приватні кредитно-фінансові

інститути (акціонерні), а в країнах Західної Європи та Японії поряд з

приватними значне місце посідають напівдержавні, державні і кооперативні

кредитно-фінансові установи.

У світовій банківській практиці банківські системи розрізняють також за

характером здійснюваних послуг, сутністю банківських операцій,

пов’язаних з широким впровадженням електронно-обчислювальної техніки й

оргтехніки в банківську сферу. Так, європейські банки здійснюють

іпотечні операції, широко використовуючи заставні. У США небанківські

кредитні інститути мають такі самі юридичні права, що і банки. У Великій

Британії кредитні інститути (небанківські установи) мають певні

обмеження в банківській діяльності.

Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі розвитку і потребує її подальшого вдос­коналення. Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обґрунтованого й ефективно­го визначення змісту діяльності банківської системи України, що розкривається в її головних напрямах, до яких належать:

- закріплення    фінансової   стабілізації   та    зміцнення купівельної спроможності  національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;

- здійснення кількісного контролю за динамікою грошо­вої маси, яка відповідає реальний зміні внутрішнього валового продукту (ВВІІ);              

- забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб'єктів національної економіки;

підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України;

- стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему підвищенням гарантованості їх повернен­ня через дію механізмів страхування депозитів та Орієнтацію комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;

- зростання кредитної активності комерційних банків з метою  підвищення  кредитної  підтримки  вітчизняних  під­приємств;

- стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків збільшенням обсягів довгострокового кре­дитування;

- подадьиіе скорочення частки готівки в обігу;

- утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримання купівельної спроможності національної валюти;

- покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запозичень;

- підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

- продовження забезпечення процесу "дедоларизації" національної економіки активізацією привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в активи в іноземній валюті;

- поточне регулювання «истеми валютних обмежень та економічних нормативів;

- забезпечення нормального функціонування національ­ної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

- ретельний контроль за капітальними операціями рези­дентів і нерезидентів на фінансовому ринку Украши;

- сприяння співробітництву з міжнародними фінансови­ми організаціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

Розглядаючи банківську систему Украши з практичного аспекту, варто наголосити на тих проблемах, що стоять перед банками і впливають на формування повноцінних ринкових засад у банківському секторі.

До основних проблем слід віднести:

- зменшення основного капіталу банків, неможливість банків підвищити розмір статутного капіталу відповідно до чинного законодавства;

- заборгованість господарських суб'єктів перед банками, значний обсяг неповернутих кредитів, що впливає на стан банківських активів;

- висока залежність низки банків від стану державного і місцевих бюджетів;

- нехтування питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківсь­кий менеджмент і маркетинг;

- концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивно­го прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектора економіки;

- слабкий    банківський    нагляд   за   функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків;

- недоліки чинного законодавства, неврегульованість ба­гатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінансових установ, відсутність системи страхування вкладень громадян, організації процедур санування, реструктуризації та банкрутства банків.

На розвиток банківської системи України впливають й інші фактори. Це насамперед суперечливі політичні, еко­номічні й соціальні перетворення в країні, обґрунтовані та за-гальновизначені концепції розвитку національної банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови національ­ної банківської системи в умовах ринкової економіки, моно­полізація банківської справи.

Крім того, серед економічних факторів, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати:


  • низькі темпи приватизації;

  • рівень інфляції, нерозвиненість ринків капіталу і нерухомості в країні;

  • зменшення доходів, що зумовлює змен­шення кількості клієнтів банків;

  • низька якість активів, недовіра вкладників до банків;

  • повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар.

На процес функціонування банківської системи впливають також організаційні фактори:

  • нечітка кредитна політика;

  • не­можливість передбачити ризик;

  • нестача кваліфікованих банківських кадрів;

  • значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру тощо);

  • нераціональна територіальна структу­ра банківської системи;

  • недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій.

Для нормальної діяльності банківської системи країни ве­лике значення має існування ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяль­ність у відповідних сферах. До недоліків нормативного регу­лювання слід віднести і нестабільність чинного банківського законодавства, відсутність регулятивних норм для багатьох видів банківських операцій, чітких бухгалтерських стандартів тощо.

Подолання зазначених вище недоліків сприятиме роз­ширенню банківського бізнесу, стабілізації банківської систе­ми країни. Практична роль банківської системи визначати­меться тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні опе­рації. Водночас ефективність здійснення інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської систе­ми направляти ці кошти саме тим позичальникам, які знай­дуть способи їх оптимального та ефективного використання.

За сучасних умов банківська система України відіграє важ­ливу роль у державі і стає Інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, ре­гулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та гаші економічні і соціальні досягнення держави.

1.1. У процесі побудови в нашій країні правової держави й створення ринкової економіки вирішальне значення набуває чітке правове регулювання банківської діяльності. Діяльність будь-якої системи базується на певних нормах і нормативах, які є основою її стійкої роботи. Не виключенням із цього правила є і банківська система. Щоб суб’єкти банківської системи змогли ефективно працювати держава повинна створити належне законодавчо-правове середовище для їхньої діяльності. Саме наявність належного правового поля є вихідним моментом у забезпеченні стабільного функціонування усіх банків.

Аналіз становлення українського банківського законодавства дозволяє виділити в цьому процесі два етапи.

Перший етап – 1991 – 1999 р. Цей етап можна назвати періодом становлення банківського законодавства. Він починається з прийняття у березні 1991 р. Верховною Радою України Закону "Про банки і банківську діяльність", який став правовим фундаментом банківської діяльності. Особливістю цього Закону було те, що він регулював діяльність як Національного банку України, так і комерційних банків. В зазначеному Законі визначались основні принципи побудови дворівневої банківської системи України, функції НБУ як центрального банку держави, її емісійного центру, банку банків та органу, що здійснює регулювання банківської системи України. Крім того, цей Закон визначав правові засади діяльності комерційних банків, та операції які вони можуть здійснювати, та установлював захист інтересів клієнтів.

Цей перший Закон мав виняткове значення, тому що установлював юридичні норми, які корінним чином змінювали роль банків у господарстві країни. Отже сучасна банківська система, яка б відповідала ринковій економіці, одержала юридичне оформлення з прийняттям 20 березня 1991 р. Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В цей же час були прийняті Закони: "Про господарські товариства", "Про заставу", "Про цінні папери і фондову біржу", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання й контролю" і деякі інші, які створювали правове поле діяльності банківської мережі.

Здійснення ринкових реформ вимагало удосконалення банківського законодавства. Тому в період з 1991 по 1999 р. в Закон "Про банки і банківську діяльність" було внесено багато змін і доповнень, оскільки, коли він був прийнятий у 1991 р., неможливо було передбачити та охопити всі правовідносини, що виникали у процесі становлення та функціонування нової банківської системи. Проте на етапі становлення вітчизняної банківської системи, даний Закон задовольняв потреби перехідного періоду від планової до ринкової економіки, від монобанківської до дворівневої банківської системи, домінуючою в якій є недержавні банки, що функціонують на комерційних засадах. Але зазначений Закон, за декілька років свого існування, значною мірою вичерпав себе і фактично стримував подальший розвиток банківської системи нашої держави.

З травня 1999 р. розпочався другий етап законодавчого забезпечення банківської діяльності. Передусім треба сказати про те, що в 1996 р. прийнята Конституція незалежної України, як нормативно-правовий документ вищої юридичної сили, в якій визначені, як зазначають фахівці і правові засади банківської діяльності [217, с.26-28].

Потім у 1999 – 2000р.р., з урахуванням майже десятилітнього досвіду, були прийняті дуже важливі Закони "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність", що суттєво покращило законодавче середовище для банківської сфери, створило правове поле для конкуренції, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків, запобігання підвищенню ризиків у банківській діяльності, що є необхідним для подальшого розвитку банківської системи. В зазначених законах більш чітко, ніж це було у попередньому єдиному законі, визначені статус, роль і функції центрального банку, задачі та права комерційних банків.

Аналіз законодавства, що визначає правові засади діяльності банків дає змогу говорити про те, що на сучасному етапі воно являє собою значний масив різної за юридичною силою, формою й сферою дії нормативних актів, які мають визначену ієрархічну систему.

Акти, що діють у цей час у банківській сфері, залежно від їх юридичної сили, на нашу думку, можна поділити на 5 груп:

1. Конституція України, яка заклала концептуальні основи банківського законодавства;

2. Закони України, що регулюють різні аспекти банківської справи;

3. Укази Президента з питань банківської діяльності;

4. Акти Кабінету Міністрів України з питань банківської діяльності;

5. Нормативно-правові акти (постанови, положення, інструкції, правила Національного банку України з питань, віднесених до його повноважень.

Функціонування  вітчизняної банківської системи регулюється насамперед Конституцією України, зокрема ст. 92, ч.2, п.1, яка передбачає, що винятково законами встановлюються правові засади у сфері функціонування кредитного, грошового, фінансового та інвестиційного ринків і інших важливих напрямків реалізації функцій держави. Звідси важливою задачею є визначення виду й способу правового регулювання банківської діяльності, яка в першу чергу повинна ґрунтуватися на законах, а потім реалізовуватися через правові механізми Національного банку.

Найважливішими актами в сфері банківської справи є закони, вони визначають правові засади функціонування банків. Нині в Україні діє цілий ряд законів, що регулюють банківську діяльність та банківську справу. Серед них: Закони "Про Національний банк України", "Про Раду Національного банку", "Про банки і банківську діяльність", "Про заставу", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про фінансовий лізинг", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банкрутство", "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", "Про іпотеку", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про іпотечне кредитування, операцій з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про організацію формування та обігу кредитних історій", "Про іпотечні облігації".

Серед перерахованих вище законів, науковці та фахівці обґрунтовано виділяють закони, які є базовими. До них відносяться Закони: "Про Національний банк України", прийнятий 20 травня 1999 р. і "Про банки і банківську діяльність", прийнятий 7 грудня 2000 р., оскільки зазначені нормативні акти є визначальними для банківської системи.

Таким чином є вже немало законів, що діють у банківській сфері. Але для здійснення банківської діяльності на належному рівні ще бракує законодавчої бази, яка б відповідала сьогоднішнім реаліям функціонування банківської системи.

Враховуючи нагальну потребу законодавчого регулювання питань, пов’язаних із діяльністю банківських установ, на думку автора потрібно прийняти низку законів, зокрема: "Про комерційні банки", "Про спеціалізовані банки", "Про валютне регулювання", "Про міжбанківське кредитування", "Про фінансово-кредитні установи", "Про фінансові операції", "Про реєструктуризацію та реорганізацію кредитних організацій", "Про забезпечення конкуренції на ринку фінансових послуг", "Про іпотечні цінні папери", "Про особливості створення та діяльності іпотечних установ", "Про систему державного банківського аудиту", "Про організацію та порядок роботи банківської системи в особливий період" та деякі інші. А взагалі фахівці з банківської справи вважають за необхідне прийняти біля 30 нових законів та внести чимало доповнень до вже існуючих.

Прийняття вищезазначених законів дало б змогу значно поліпшити правове регулювання банківської діяльності. Саме наявність належного правового поля є вихідним і необхідним моментом у забезпеченні стабільного функціонування усіх банків. Важко спрогнозувати скільки часу знадобиться Верховній Раді України, щоб прийняти всі перераховані закони, оскільки прийняття одного закону порою зволікається на декілька років.

1.2. Досліджуючи банківську систему будь-якої країни, необхідно враховувати, що її сучасний стан це результат тривалого розвитку, плід складних юридичних та економічних перетворень, які спираються не лише на суто економічні та юридичні закони та тенденції, а й враховують національні, культурні, моральні традиції народу.

Функціонуюча національна банківська система в Україні перебуває в процесі розвитку і безумовно потребує подальшого вдосконалення.

Поняття "банківська система" є одним із ключових в банківській справі, що обумовлено тим, що банківські установи функціонують в ринковій економіці не ізольовано, а знаходяться у відносинах і зв’язках один з другим. В сучасних умовах банки являють собою не просто випадковий набір, а дійсно банківську систему, яка складається із певних елементів, з певними відношеннями і зв’язками, утворюючи єдине ціле.

У теоретичному плані з'ясування поняття "банківська система" дає можливість окреслити те зовнішнє середовище, у якому знаходиться конкретний банк, виявити його залежність від цього середовища і можливості їхнього взаємного впливу.

Актуальність цього питання зумовлена і тим, що, оскільки банківська система виступає як об'єкт державного керування, необхідно досить чітко усвідомити, що до неї входить, з яких елементів вона складається.

Поняття "система" широко використовується сучасною наукою. Терміном "система" охоче оперують не тільки вчені філософи, економісти, юристи, але й організатори виробництва, фахівці банківської справи.

Сучасна банківська система України являє собою систему перехідного періоду, що є характерним для економіки перехідного стану. Така система виступає як ринкова модель, розділена на два рівні: перший рівень охоплює центральний банк, задачею якого є розробка основних начал грошово-кредитної політики і контроль за її проведенням. Другий рівень складається з різних комерційних банків, задача яких – обслуговування юридичних і фізичних осіб, надання їм різноманітних послуг.

Банківську систему можна представити як ціле, як різноманіття частин, підлеглих єдиному цілому. Це означає, що окремі частини (різні банки) зв'язані таким чином, що можуть при необхідності замінити одна іншу. У випадку, якщо ліквідується один банк, уся система не стає недієздатною – з'являється інший банк, що може виконувати банківські операції і послуги. У банківську систему можуть влитися нові банки, що заповнюють специфіку цілого. Таким чином, банки являють собою не просто випадковий набір, а дійсно банківську систему, тобто безліч елементів, з відносинами і зв'язками, що утворять єдине ціле. У системі всі елементи служать цілому, але кожний з них служить по-своєму і відповідає за себе.

Банківська система – "самоорганізуюча", оскільки зміна економічної кон’юнктури, політичної ситуації неминуче призводить до автоматичної зміни  політики банку. Банки, що не прийняли міри, що враховують мінливі події, неминуче виявляються в скрутному економічному стані, втрачають клієнтів, несуть збитки, а в результаті можуть і збанкрутувати.

Банківська система не знаходиться в статичному стані, навпроти, вона постійно в динаміці. Це означає, по-перше, що банківська система як ціле весь час знаходиться в русі, а також удосконалюється. По-друге, усередині банківської системи постійно виникають нові зв'язки. Взаємодія утворюється як між центральним банком і комерційними банками, так і між самими банками.

Банківська система виступає як керована система. Центральний банк, проводячи незалежну грошово-кредитну політику підлеглий, як правило, парламенту або виконавчій владі. Комерційні банки, будучи юридичними особами, функціонують на базі загального і спеціального банківського законодавства, їхня діяльність регулюється економічними нормативами, установлюваними центральним банком, що здійснює контроль і нагляд за ними.

Усі ці ознаки властиві й українській банківській системі, яка у сучасних умовах, будучи системою перехідного періоду, знаходиться в стані подальшого розвитку.

Елементи банківської системи України як основи її побудови визначені в законодавстві, що суттєво полегшує вирішення питання про критерій віднесення тих або інших формувань до цієї системи.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність", який прийнятий 7 грудня 2000 р. банківська система складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України.



следующая страница >>
Смотрите также:
«Роль банківської системи в світовій економіці»
551.63kb.
3 стр.
План Вступ 1 Становлення банківської системи України 2 Національний банк України – головний елемент банківської системи 3 Подальший розвиток банківської системи України Висновки Список використаної літератури Вступ
149.09kb.
1 стр.
Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «Інформаційні системи в економіці»
183.45kb.
1 стр.
Програма VIІІ міжнародної науково-практичної конференції "сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці"
75.92kb.
1 стр.
Короткі відомості про ХІ всеукраїнську науково-практичну конференцію
139.68kb.
1 стр.
Севастопольський інститут банківської справи української академії банківської справи національного банку україни запрошує на навчання у 2011 році
62.99kb.
1 стр.
1. Загальні принципи моделювання в економіці Поняття математичної моделі
174.96kb.
1 стр.
Місце бюджетної системи в економіці України план
503.17kb.
2 стр.
Перспективи розвитку депозитного формування банківських ресурсів
520.99kb.
11 стр.
І. Вступ 3 ІІ. Особливості банківського маркетингу в Німеччині 4
268.37kb.
1 стр.
Макроекономічна ситуація в Україні: останні тенденції розвитку та вплив на розвиток банківської системи
110.1kb.
1 стр.
Структура банківської системи України
143.77kb.
1 стр.