Главная страница 1страница 2страница 3
Зміст

ВСТУП ………………………………………………………………….

3-11

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

12


1.1. Комунікативність як філософське та психолого-педагогічне поняття …………………………………………………….

12-41


1.2. Комунікативні вміння вчителя музики в процесі вокально-хорової діяльності …………………………………………...

41-74


1.3. Стан сформованості комунікативних умінь у майбутніх учителів музики (аналіз результатів констатувального експерименту) …………………………………………………………..

75-102


Висновки до першого розділу …………………………….

102-105

Розділ 2 Організація дослідно-експериментального дослідження …………………..

106


2.1. Педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі вокально-хорової підготовки ……………………………………………………………….

106-132


2.2. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов у формуванні комунікативних умінь майбутніх учителів музики ………………………………………………………...

132-168


2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження...

168-185

Висновки до другого розділу ……………………………..

185-187

Загальні висновки ……………………………………………..

188-192

Література ………………………………………………………….

193-214

Додатки ……………………………………………………………...

215-244


Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://mydisser.com/ru/search.html?srchwhat=

ВСТУП
Актуальність дослідження. Розбудова вітчизняної системи освіти на засадах демократизації і гуманізації актуалізує соціальне замовлення на педагогів, здатних втілювати в життя пріоритети моральності, гуманістичного світосприйняття й культури спілкування. Особливою мірою це стосується майбутнього вчителя музики, одним із визначальних професійних завдань якого є виконання соціокультурної місії провідника в опануванні безмежного світу національного і світового музичного мистецтва, збагачення на цій основі духовного потенціалу школярів. У Законі України «Про освіту», Концепції виховання дітей і молоді у національній системі освіти увага, зокрема, акцентується на важливості оволодіння цінностями музичного мистецтва, національної пісенної культури, формування естетичної культури, художніх здібностей і моральних якостей особистості.

Реалізація цих завдань залежить не тільки від фахової майстерності педагога, але й від його комунікативного потенціалу. Аналіз сучасної педагогічної практики засвідчує наявність суперечностей між високим рівнем професійних знань, умінь, навичок вчителів і неспроможністю передати їх учням, невмінням залучати дітей до творчої діяльності, створювати доброзичливу атмосферу, встановлювати з ними психологічний і педагогічний контакт, керувати власним емоційним станом. Причиною багатьох проблем, котрі виникають у педагогічній взаємодії, є недостатній рівень сформованості комунікативних умінь учителя. На фундаментальній ролі комунікативних умінь у структурі педагогічної культури учителя наголошували такі науковці, як М.Букач, О.Гармаш, В.Гриньова, Т.Іванова, А.Растригіна, О.Рудницька та інші.

Проблема педагогічного спілкування набула широкого висвітлення у психолого-педагогічній літературі. Досліджувалися, зокрема, культура педагогічного спілкування й комунікативна майстерність учителя (Л.Виготський, І. Зязюн, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К. Ушинський та ін.); зміст і структура педагогічного спілкування (Г.Андреєва, Б.Ломов, С.Максименко, П.М’ясоїд, Б.Паригін, П.Петровська, В.Семиченко та ін.); психологічні механізми педагогічного спілкування (О.Головаха, Е.Коваленко, Н.Паніна та ін.); комунікативні вміння вчителя та їх структурні компоненти (В.Абрамян, О.Бодальова, Н.Бутенко, А.Годлевська, В.Кан-Калік, А.Капська, О.Леонтьєв, Л.Савенкова, Т.Фатихова та ін).

У галузі музично-педагогічної освіти увага акцентується на різних аспектах професійного спілкування майбутнього вчителя музики: формування комунікативних якостей вчителя музики (Л.Арчажнікова, О.Апраксіна, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Щолокова та ін. ); спілкування на уроці музики (Н.Антонець); формування досвіду художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики (І.Сипченко); професійне становлення вчителя в процесі спілкування з мистецтвом (В.Орлов); удосконалення вокальної підготовки студентів (Л.Василенко, О.Маруфенко); теоретичні і методичні засади диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах (Т.Смирнова); артистичні вміння (Г.Гаріпова); взаємодія диригента і хорового колективу (П.Ковалик, М.Тукмачова).

Проблема формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики поки що не стала об’єктом спеціального дослідження: відсутнє теоретико-методологічне обґрунтування структури комунікативних умінь учителя музики, педагогічних умов їх формування. У професійній підготовці вчителів музики неповно використовується потенціал дисциплін вокально-хорового циклу (постановка голосу, диригування і хоровий клас), які, на наш погляд, мають значні можливості для формування комунікативних умінь студентів.

Актуальність порушеної проблеми, недостатня обґрунтованість її теоретично-практичного аспекту, а також нагальна необхідність у подоланні протиріч, що склалися між традиційною системою підготовки майбутнього вчителя музики і потребами практики, зумовили вибір теми нашого наукового дослідження - Формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за темою «Дидактичне забезпечення якісного оновлення змісту освіти в системі педагогічної підготовки студентів педвузів ІІІ – ІV рівнів акредитації (номер держреєстрації 0102U000737). Тему дисертації затверджено вченою радою Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол №10 від 23.04.2003 року), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 25.01.2005 року).



Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів музики.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов ефективного формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки.

Ми виходимо з гіпотези, за якою ефективність формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки значно поліпшується за таких педагогічних умов:



  • стимулювання розвитку мотивів комунікативної діяльності;

  • формування чітких уявлень про сутність комунікативних умінь;

  • організації діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу;

  • збагачення естетичних ціннісних орієнтацій студентів на основі систематизації вокального й хорового репертуару.

Мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань роботи:

  1. На основі аналізу філософсько-етичної та психолого-педагогічної літератури конкретизувати сутність поняття «комунікативні вміння вчителя музики».

  2. Визначити критерії, показники й рівні сформованості комунікативних умінь у студентів музично-педагогічних факультетів.

  3. Обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі вокально-хорової діяльності.

  4. Розробити методику формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі вокально-хорової підготовки та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов.

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; провідні гуманістичні філософсько-етичні, психолого-педагогічні положення про комунікацію і спілкування; теорія педагогічного спілкування; комунікативна функція мистецтва; особистісно-зорієнтований та індивідуально-творчий підходи до підготовки студентів у вищій школі.

Теоретичною основою дослідження є сучасні концепції філософії освіти (В.Андрущенко, А.Алексюк, В.Журавський, В.Кремень, В.Лутай та ін.); концептуальні положення філософії з проблеми комунікації й спілкування як морального підґрунтя для розвитку свідомості, гуманних суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин, духовного зростання особистості (К.Апель, М.Бахтін, В.Біблер, М.Бубер, Г.Гусерль, М.Каган, В.Кульман, С.Мусатов, Л.Ситниченко, О.Сердюк, А.Єрмоленко, Ю.Хабермас, К.Ясперс та ін.); принципи й методи підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування (Ю.Азаров, І.Бех, Н.Бутенко, Н.Волкова, В.Галузяк, Р.Гуревич, І.Зязюн, В.Каплінський, С.Максименко, Н.Мойсеюк, С.Мусатов, О.Отич, Л.Савенкова, М.Сметанский, Г.Тарасенко, Т.Щербан, Т.Яценко та ін.); сучасна теорія музично-педагогічної освіти (Б.Брилін, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, О.Щолокова та ін.); концептуальні положення комунікативності мистецтва (М.Каган, В.Медушевський. С.Раппопорт та ін.); питання вокальної і вокально-хорової підготовки (О.Апраксіна, Л.Арчажнікова, Л.Василенко, А.Менабені, Г.Стулова, Ю.Юцевич, П.Ніколаєнко, Н.Прушковська, Л.Хлєбнікова); ключові положення взаємодії диригента й творчого колективу (Л.Бернштейн, Д.Віллам, Б.Грін, П.Джуслін, В.Газінський, Г.Єржемський, С.Кондон, І.Мусін, О.Поляков, К.Пігров, К.Птіца, В.Соколов, Г.Струве, та ін.);

Для реалізації завдань роботи і перевірки гіпотези використано комплекс методів науково-педагогічного дослідження:



  • Теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої та навчально-методичної літератури з досліджуваної проблеми; теоретичне осмислення передового педагогічного досвіду з метою з’ясування сутності й структурних компонентів комунікативних умінь вчителя музики, а також обґрунтування педагогічних умов їх формування;

  • Емпіричні: анкетування, спостереження, бесіди, тестування, усне й письмове опитування, метод експертних оцінок, ранжування, експериментальні творчі завдання для виявлення стану сформованості комунікативних умінь у майбутніх учителів музики;

  • педагогічний експеримент застосовувався з метою перевірки ефективності визначених педагогічних умов, які забезпечують формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі вокально-хорової підготовки;

  • статистичні методи - з метою аналізу результатів проведеного дослідження та здійснення перевірки статистичних гіпотез.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи - впродовж 2002 – 2006 років.

На першому етапі (2002-2003 рр.) проаналізовано філософську, психолого-педагогічну, мистецтвознавчу літературу з досліджуваної проблеми; сформульовано мету, об’єкт, предмет, гіпотезу, конкретизовано завдання, логіку організації дослідження; проведено констатувальний експеримент.

На другому етапі (2003-2005 рр.) здійснено формувальний експеримент, спрямований на перевірку достовірності сформульованої гіпотези дослідження.

На третьому етапі (2005-2006 рр.) теоретично обгрунтовано й практично перевірено методику, спрямовану на формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики, виконано аналіз і статистичну обробку результатів експерименту, визначено перспективи подальших досліджень.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Бердянського державного педагогічного університету, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Вінницького обласного Інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. На різних етапах дослідження до експерименту було залучено 322 студента, 53 науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, 25 учителів музики.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

  • вперше науково обґрунтовано педагогічні умови, якими забезпечується ефективне формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики у процесі фахової вокально-хорової підготовки (цілеспрямований розвиток комунікативної мотивації і вольових якостей студентів, чіткість уявлень студентів про сутність комунікативних умінь учителя музики, забезпечення зразків діалогічної взаємодії, відбір і систематизація вокально-хорового репертуару);

  • визначено критерії, показники й рівні сформованості комунікативних умінь студентів музично-педагогічних факультетів (когнітивно-інформаційний компонент: уявлення студентів про особистісну комунікативність; перцептивно-гностичний компонент: визначення рівнів сприймання і розуміння суб’єктів взаємодії; інтерактивний компонент: виявлення здатності майбутнього вчителя музики в налагоджуванні продуктивних міжособистісних та ділових стосунків з вихованцями; творчо–діяльнісний компонент: перевірка комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі музично-творчої діяльності).

  • конкретизовано сутність поняття «комунікативні вміння вчителя музики», розкрито його зміст і структуру;

  • подальшого розвитку набуло навчально-методичне забезпечення дисциплін вокально-хорового циклу й спеціальних методик організації та проведення педагогічної практики у загальноосвітніх навчальних закладах.

Практичне значення дослідження полягає у розробці і впровадженні методичних рекомендацій для поетапного формування комунікативної якості в майбутніх педагогів-музикантів під час занять із вокально-хорового циклу і занять із спецкурсу «Комунікативні вміння вчителя музики».

Результати проведеного нами дослідження можуть слугувати основою для розробки цілісної системи комунікативного розвитку майбутніх учителів музики. Обґрунтовані й експериментально підтверджені висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в подальших дослідженнях формування комунікативної якості майбутніх учителів музики засобами різних навчальних дисциплін.



Результати нашого дослідження впроваджено в навчальний процес музично-педагогічного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка №10/66 від 15.12.2006), Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 4-10/ 2709 від 20.12.2006), факультету естетичного та фізичного виховання Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 57/ 1595 - 22 від 03.11.2006), Інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 961 - 33/01 від 04.12.2006), Вінницького обласного Інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 843 від 15.12.2006).

Вірогідність наукових положень і результатів забезпечується: науковим, методично обґрунтованим підходом до вивчення дослідної проблеми; реалізацією комплексу взаємопов’язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження, адекватних його об’єкту і предмету, меті й завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних і реальним позитивним зрушенням у розвитку комунікативних умінь майбутніх учителів музики експериментальної групи.

Особистий внесок автора в опублікованій у співавторстві статті «Формування творчої особистості вчителя музики у навчально-виховному процесі: з досвіду роботи викладача» полягає в обґрунтуванні значення діалогічної взаємодії, суб’єкт-суб’єктних відносин між викладачами і студентами у формуванні творчої особистості вчителя музики під час індивідуальних занять вокально-хорового циклу.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорено і схвалено міжнародною науково-практичною конференцією – «Мистецька педагогічна освіта: методологія, теорія, практика» (Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 20-21 травня 2004 року); Всеукраїнською науковою конференцією «Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигми освіти» (Миколаївський державний університет 10-12 квітня 2005 року); міжнародною науково-практичною конференцією «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського 10-12 травня 2006 року); науково-практичною конференцією «Професійне становлення особистості: проблеми, перспективи» (Хмельницький національний університет, 2005); звітними науковими конференціями музично-педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1998-2006 рр.); на засіданнях кафедри педагогіки, кафедри методики музичного виховання, співу, хорового диригування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2003-2006рр.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено в 16 публікаціях, з яких 8 – статті в провідних наукових фахових виданнях з переліку ВАК України, із них 7 одноосібних, 5 тез до звітних наукових конференцій, 3 методичні рекомендації для студентів.

Структура дисертації відображає зміст і результати досліджень. Робота містить вступ, два розділи, висновки до розділів, загальні висновки, список використаної літератури, додатки. Обсяг дисертації – 244 сторінок, основний текст 192 сторінки, на 8 сторінках розміщено рисунки й таблиці. Додатки охоплюють 30 сторінок. Список літератури налічує 257 найменувань, з яких 14 – іноземними мовами.

Загальні висновки
Важливим питанням сучасної вітчизняної освіти є соціальне замовлення на фахівців, підготовлених до самостійного розв’язання проблем колективного культуротворення, з почуттям причетності до своєї країни, народу, людства в цілому. Саме майбутній вчитель музики має усвідомлювати свою місію транслятора культурного потенціалу суверенної України. Він покликаний послідовно виховувати, плекати духовний світ дітей, крок за кроком будувати храм їх музичної культури.

З цією метою потрібно вдосконалювати рівень педагогічної культури студентів-музикантів, зокрема її комунікативну якість, адже стрижнем праці вчителя є педагогічне спілкування. Таке завдання суттєво змінює вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів музики, від яких вимагається не тільки ґрунтовна фахова компетентність, але й високий рівень культури педагогічного спілкування, здатність за допомогою комунікативних засобів регулювати міжособистісні стосунки та спільну діяльність, організовувати плідну навчально-виховну взаємодію з учнями. Результати аналізу практики підготовки майбутніх учителів музики свідчать, що традиційна організація педагогічного процесу не забезпечує формування у значної частини студентів готовності до продуктивної навчально-виховної комунікації. Виявлено, зокрема, низький інтерес студентів до художньо-педагогічного спілкування, недостатній рівень сформованості інформаційних, інтерактивних, перцептивних і артистичних комунікативних умінь. Розв’язання цієї проблеми потребує обґрунтування педагогічних умов і розробки ефективної методики формування комунікативних умінь у майбутніх учителів музики як важливого фактору успішності їх професійної діяльності.

Внаслідок аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано, що комунікативні уміння вчителя музики являють собою сформовані на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду способи і прийоми спілкування, спрямовані на реалізацію комунікативної функції педагогічної діяльності. Доведено, що комунікативні вміння визначають здатність учителя до спілкування з учнями засобами музичного мистецтва, здійснення морально-етичного впливу на вихованців, трансляцію їм власного досвіду художньо-педагогічного спілкування, що сприяє особистісному розвитку дітей, формуванню їх потреб, ціннісних орієнтацій, самосвідомості та музично-естетичної культури.

На підставі наукового обґрунтування структури педагогічного спілкування, врахування специфіки музично-педагогічної діяльності виділено чотири групи комунікативних умінь учителя музики: інформаційні, інтерактивні, перцептивні і творчі.



Інформаційними вміннями, котрі поділяються на вербальні і невербальні, забезпечується функціонування механізму передачі й прийому інформації музично-просвітницького змісту. До вербальних комунікативних умінь належать: організація мовлення (вміння чітко, зрозуміло висловлювати думки і почуття, організовувати спілкування у формі монологу, діалогу, тощо); орієнтація в ситуації спілкування (володіння професійною термінологією, вміння обирати засоби спілкування відповідно до ситуації); здійснення мовленнєвого впливу (переконання, заохочення, аргументація власних думок, вимог). Невербальні комунікативні вміння об’єднують: володіння мовою диригентських жестів, міміки, пантоміміки, співацьким голосом, виконання партитури.

Інтерактивні вміння забезпечують аналіз механізмів регуляції поведінки й діяльності учнів і виявляються у встановленні й підтримуванні зворотного зв’язку в спілкуванні; в організації творчої діяльності (організація хорових колективів, малих творчих груп: дуети, тріо тощо), встановленні педагогічного контакту з учнями (побудова суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин з вихованцями, педагогічний такт, толерантність, доброзичливість).

Перцептивними комунікативними вміннями зумовлюється сприйняття суб’єктів взаємодії, вміння слухати співрозмовника, розуміти його внутрішні переживання і мотиви; встановлювати з ним психологічний контакт на основі емпатії, атракції, ідентифікації себе з іншим; уміння враховувати індивідуальні особливості дітей (діагностика співацького голосу).

Творчі комунікативні вміння посилюють інтелектуально-творчу ініціативу й артистичність студентів у процесі музично-педагогічної діяльності. Вони об’єднують артистичні комунікативні вміння: створення творчого самопочуття виконавців, психологічне налаштовування учнів перед виступом, володіння власним емоційним станом, сугестивними психологічними засобами впливу на виконавців (зараження, навіювання, переконання, наслідування) та уміння керувати діалоговою взаємодією виконавців з музичним твором і слухачами (створення власної інтерпретації музичного твору, корекція якості вокально-хорового звучання, оперування тембральними барвами).

У процесі дослідження встановлено, що основними критеріями сформованості комунікативних умінь у майбутніх учителів музики є: когнітивно-інформаційний, котрий характеризує володіння студентами вербальними і невербальними засобами художньо-педагогічного спілкування; перцептивно-гностичний, яким визначається об’єктивність сприймання й розуміння суб’єктів комунікативної взаємодії; інтерактивний, що визначає здатність майбутнього вчителя музики налагоджувати продуктивні міжособистісні й ділові стосунки з вихованцями; творчо-діяльнісний, який характеризує здатність студентів використовувати артистичні комунікативні уміння в процесі музично-педагогічної діяльності. Відповідно до розроблених критеріїв визначено рівні сформованості комунікативних умінь студентів: низький – рівень комунікативної індиферентності, середній – комунікативної грамотності, високий – комунікативного професіоналізму.

Доведено, що значним потенціалом щодо розвитку комунікативних умінь у майбутніх учителів музики характеризуються дисципліни вокально-хорового циклу (постановка голосу, диригування, хоровий клас). Експериментально встановлено, що ефективність формування комунікативних умінь у майбутніх учителів музики залежить від створення у процесі їх вокально-хорової підготовки таких педагогічних умов: стимулювання розвитку мотивів комунікативної діяльності; формування у студентів чітких уявлень про сутність і структуру комунікативних умінь; організації діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу; збагачення естетичних ціннісних орієнтацій студентів на основі систематизації вокального й хорового репертуару.

З’ясовано, що формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики доцільно проводити послідовно за такими етапами: фахово-орієнтованим, що формує установку студентів на розвиток вербальних і невербальних комунікативних умінь, інтерес до питань художньо-педагогічного спілкування вчителя музики; інформаційно-аналітичним, яким передбачається оволодіння теоретичними знаннями з питань спілкування вчителя музики і удосконалення студентами власних комунікативних умінь; творчо-самостійним, зорієнтованим на втілення набутого студентами комунікативного досвіду спілкування у практичній діяльності: самостійне вивчення музичних творів, участь у концертно-виконавській діяльності, в творчій роботі з учнями під час педагогічної практики.

Педагогічний експеримент підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики у процесі їх фахової вокально-хорової підготовки. У студентів експериментальних груп, на відміну від контрольних, відбулися статистично значущі позитивні зміни в рівнях сформованості комунікативних умінь. Значна кількість студентів (23,1%) досягла найвищого рівня сформованості комунікативних умінь. З 41% до 53,8% зросла кількість студентів, яким властивий середній рівень сформованості комунікативних умінь. Водночас зменшився відсоток студентів з низьким рівнем сформованості комунікативних умінь (з 51,3% до 23,1%). Одержані результати дозволили зафіксувати позитивні тенденції формування комунікативних умінь у процесі реалізації розробленого комплексу педагогічних умов, що свідчить про їх ефективність й доцільність запропонованої експериментальної методики. Отже, підтверджена істинність висунутої нами гіпотези.

Перераховані зміни у формуванні комунікативних умінь студентів знайшли комплексний, інтегрований вияв у готовності майбутніх фахівців до здійснення музично-педагогічної діяльності. Це дає підстави стверджувати, що повноцінна підготовка майбутнього вчителя музики передбачає усвідомлення ним важливості комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності та вимагає його особливої активної уваги щодо формування фахових комунікативних умінь. Саме тому від сучасних розробок цієї галузі наукового пошуку значною мірою залежить перспективність не лише музичної освіти й виховання студентів, а й здійснення їх майбутньої загальнокультурологічної функції – залучення школярів до національних і світових духовних цінностей, збагачення внутрішнього світу підростаючого покоління, якому судилося творити у ХХІ столітті.



Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними продовжують залишатися такі напрями подальшої роботи з досліджуваної нами проблематики: формування комунікативних якостей майбутнього вчителя музики засобами інструментальної підготовки; подальша розробка цієї проблеми на матеріалі музикознавчих дисциплін; з’ясування психолого-педагогічних механізмів комунікативності вчителя музики в процесі вокально-хорової діяльності.

следующая страница >>
Смотрите также:
Зміст сторінка Вступ
498.96kb.
4 стр.
Зміст стор. Вступ Розподілення навчальних годин І зміст дисципліни «Технологія виробництва металів» розділ виробництво чавуну
615.26kb.
11 стр.
Зміст вступ 2 Висновки 9
282.44kb.
1 стр.
Зміст C. вСтуп 6 розділ 1 Інтерфейс Inventor 11
3554.99kb.
20 стр.
Зміст Вступ 1 Висновки 12 Список використаної літератури 37
503.21kb.
3 стр.
Зміст вступ
339.67kb.
1 стр.
Зміст вступ
432.1kb.
3 стр.
Зміст вступ
892.92kb.
5 стр.
Дипломна робота Зміст Вступ
974.24kb.
6 стр.
Зміст вступ Розділ 1
317.41kb.
1 стр.
Зміст Вступ 3 Розділ Категорія „гендер” як предмет психологічних досліджень 6
1603.78kb.
8 стр.
Зміст вступ Розділ І
495.52kb.
2 стр.